УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Британчук В.В.,

з участю:

захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши 26 березня 2010 року апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, генерального директора ЗАТ «Президент – готель», що проживає за адресою: АДРЕСА_1

на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року,

У с т а н о в и в:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року ОСОБА_2 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КпАП.

Згідно із постановою при перевірці ЗАТ «Президент-готель», директором якого є ОСОБА_2, встановлено не утримання та не перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 272 грн. 38 коп., що підлягали оподаткуванню у джерела виплати, чим було порушено норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

_________________________________________________________________

Справа № 33-564                                                                Постанова винесена суддею Ільєвою Т.Г.

Категорія : ч. 1 ст. 163-4 КпАП

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати і справу закрити, оскільки вважає, що суддею порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт стверджує, що не був повідомлений про місце і час розгляду справи, яку суддя розглянув під час його хвороби, що позбавило його можливості спростувати протокол про адміністративне правопорушення у судовому засіданні. Також, апелянт звертає увагу на те, що суддя розглядав справу за ч. 1 ст. 163-4 КпАП, а в резолютивній частині постанови незаконно послався на ч. 1 ст. 163-1 КпАП.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення і доданих до нього матеріалів (а. с. 1 - 18) ОСОБА_2 не висловив заперечень органу ДПІ стосовно складення на нього згаданого протоколу про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КпАП.

Між тим, його правопорушення знайшло своє підтвердження цими доказами, про що обґрунтовано зазначено у постанові судді місцевого суду.

До того ж, у апеляційній скарзі не наведено жодного конкретного доказу на спростування правильності протоколу і рішення судді, крім загальної фрази про наміри порушника спростувати в місцевому суді правильність протоколу.

Тому апеляційна скарга ОСОБА_2, у якій він оспорює свою вину, не може бути задоволена.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення процесуальних прав ОСОБА_2, то з цим погодитись не можна, адже ОСОБА_2 знав про розгляд справи саме у Печерському районному суді м. Києва, про що є розписка у протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 1 зв.), напередодні розгляду справи був телефонограмою суду повідомлений про місце і час її розгляду (а. с. 21).

Отже, суддя дотримав вимог ст. 268 КпАП щодо ОСОБА_2, який, у свою чергу, не скористався правом звернутися з клопотанням про відкладення розгляду справи, хоча перешкод для цього не було, враховуючи амбулаторний режим хвороби за даними у листку непрацездатності (а. с. 32).

Таким чином, і у цій частині апеляційна скарга не може бути задоволена.

Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суддя місцевого суду неправильно застосував норми матеріального права, а саме: наклав на нього стягнення за ч. 1 ст. 163-1 КпАП (а. с. 22), тоді як протокол про адміністративне правопорушення було складено за ч. 1 ст. 163-4 КпАП, і справа суддею розглядалась за цією правовою нормою.

За таких обставин, стосовно цього порушення закону апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді місцевого суду – зміні, й замість посилання у резолютивній частині на ч. 1 ст. 163-1 КпАП, як на підставу накладення стягнення, належить вважати, що стягнення на ОСОБА_2 накладено за ч. 1 ст. 163-4 КпАП.

Керуючись ст. 294 КпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити й замість посилання у резолютивній частині на ч. 1 ст. 163-1 КпАП, як на підставу накладення стягнення, належить вважати, що стягнення на ОСОБА_2 накладено за ч. 1 ст. 163-4 КпАП.,

У решті постанову залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                 В. Британчук