УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Британчук В.В., з участю:

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши 26 січня 2010 року апеляційну скаргу

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

на постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2009 року,

У с т а н о в и в:

Постановою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2009 року ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 85 грн. з конфіскацією собаки породи «Ротвейлер» за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КпАП.

Згідно із постановою судді і протоколом про адміністративне правопорушення 13 жовтня 2009 року о 17 год. 20 хв. ОСОБА_1 на порушення правил тримання собак вигулювала свого собаку породи «Ротвейлер» без намордника по вул. Єреванській в м. Києві. В цей же час

_________________________________________________________________

Справа № 33-53                                                    Постанова винесена суддею Шереметьєвою Л.А..

Категорія : ч. 2 ст. 154 КпАП  

вигулював свого собаку породи «Далматинець» ОСОБА_2 Під час прогулянки біля будинку № 32 на вул. Єреванській в м. Києві до ОСОБА_2 підбіг собака породи «Ротвейлер», що належав ОСОБА_1, та напав на його собаку. Під час бійки собак собака породи «Ротвейлер» укусив ОСОБА_2, чим йому були нанесені тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що ОСОБА_2 після інциденту з їх собаками до неї зі скаргами не звертався і ні на що не скаржився, зокрема, стосовно отримання від її собаки тілесних ушкоджень. Крім того апелянт стверджує, що під час розгляду справи суддею місцевого суду матеріали справи не досліджувались.

В уточненні до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що визнала в суді вину лише у тому, що її собака був без намордника. У іншій частині вину не визнавала. Оспорює апелянт і наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень від укусу собаки і вважає, що під час вигулу свого собаки вона дотрималась вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а ОСОБА_2, проходячи повз неї занадто близько, спровокував бійку собак.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, заслухавши її пояснення та пояснення ОСОБА_2, дослідивши наявні у справі докази, матеріали ЖРЗПЗ № 19211 від 15 жовтня 2009 року Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, на підставі яких прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З вивченої адміністративної справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КпАП, знайшла підтвердження протоколом про адміністративне правопорушення, матеріалами ЖРЗПЗ № 19211 від 15 жовтня 2009 року, на підставі яких прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2, поясненнями останнього.

Зокрема, з пояснень ОСОБА_2 в апеляційному суді і органу міліції у межах перевірки його усної заяви про злочин убачається, що саме собака ОСОБА_1, будучи без повідка і без намордника, підбіг до нього і напав на його собаку, якого він намагався захистити. Під час цього собака ОСОБА_1 укусив його за ліву ногу.

Обставини, викладені ОСОБА_2 у поясненнях, об’єктивно підтверджуються висновком судово-медичного дослідження № 6488 від 16 жовтня 2009 року, згідно із яким у ОСОБА_2 по задньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній третині виявлено три садна, які утворилися від дії тупого предмету (предметів), за давністю можуть відповідати 13 жовтня 2009 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, те що саме собака ОСОБА_1 вирвався від неї і накинувся на собаку ОСОБА_2, підтвердила у своїх поясненнях міліції ОСОБА_3

До того ж, і сама ОСОБА_1 в апеляційному суді визнала, що дійсно її собака, будучи без одягнутого намордника, накинувся на собаку ОСОБА_2, який ще на місці пригоди кричав, що його укусив її собака.

Отже, сукупність наведених доказів і відсутність підстав вважати, що у ОСОБА_2 була мета обмовити ОСОБА_1, підтверджує правильність висновку судді місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КпАП, адже вона вигулювала свого собаку без намордника, що заподіяло шкоди здоров’ю ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_1 у поясненнях в апеляційному суді на те, що на пропозицію її подруги, ОСОБА_2 відмовився показати сліди укусу, за наявних доказів не спростовує того, що такий укус відбувся.

До того ж, ОСОБА_2 стверджував, що ОСОБА_1 та її друзі бачили ці сліди.

Про правдивість пояснень ОСОБА_2 і у цій частині свідчить те, що до апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 не у письмових поясненнях, не у апеляційній скарзі і уточненнях до неї жодного разу не згадувала таких обставин. Навпаки, вона стверджувала, що ОСОБА_2 після інциденту з їх собаками до неї зі скаргами не звертався і ні на що не скаржився, зокрема, стосовно отримання від її собаки тілесних ушкоджень.

Зазначене свідчить про непослідовність і суперечливість пояснень ОСОБА_1, що дає підстави зробити висновок про їх неправдивість у цій частині.

Її посилання на пояснення, які надав міліції її батько, ОСОБА_4, як на доказ її невинуватості, вважаю необґрунтованими, адже ОСОБА_4 не був присутнім на місці події і про її обставини узнав від доньки, ОСОБА_1

Крім того, його письмові пояснення істотно суперечать поясненням ОСОБА_1, зокрема він стверджував, що собака ОСОБА_2 підбіг до собаки ОСОБА_1 і став нападати, після інциденту ОСОБА_2 ніяких претензій не пред’являв. Між тим, як раніше зазначалося, ОСОБА_1 в апеляційному суді визнала протилежне, а саме: її собака, будучи без одягнутого намордника, накинувся на собаку ОСОБА_2, який ще на місці пригоди кричав, що його укусив її собака.

Таким чином підстав для скасування постанови судді і закриття провадження у справі не убачаю.

Що стосується посилання ОСОБА_1 в обґрунтування апеляційних вимог на дотримання нею під час вигулу собаки законодавства про захист тварин від жорстокого поводження, то вони є безпідставними, оскільки вона піддана адміністративному стягненню не за такі дії.

З огляду на викладене апеляційна скарга, як необґрунтована, не може бути задоволена.

Керуючись ст. 294 КпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2009 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 85 грн. з конфіскацією собаки породи «Ротвейлер» за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                          В. Британчук