Справа № 22-ц-1557/10 Головуючий суду 1 інстанції – Мицик С.А. . Доповідач Кострицький В.В
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Кострицького В.В.
суддів: Коротких О.Г., Дмитрієва Л.Д.,
при секретарі: Самохіній І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красно донського міськрайонного суду Луганської області 25 січня 2010 року,
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з дійсним позовом посилаючись на неправомірну відмову відповідача в поверненні грошей на підставі контракту. Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 08 лютого 2010 року позов ОСОБА_5 до ТОВ "Калькалит-Україна1" про стягнення грошових коштів задоволено. Судові витрати віднесено на рахунок відповідача.
Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на допущені судом, на його думку, порушення норм матеріального права, а саме, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що контракт з позивачкою відповідає вимогам Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті ( наймані) на роботу працівників затвердженого постановою КМ України від 19 березня 1994 року №170, що призвело до невірного вирішення справи. Апелянт вважає, що судом не прийнято до уваги фінансове становище Відповідача, неможливість виплатити заохочувальну премію у розмірі встановленому у контракті від 02.09.2005 року. Просить скасувати рішення Ленінського районного суду м.Луганська ухвалити нове рішення яким у задоволені вимог позивача відмовити.
Судова колегія, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.11,213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст. 21,24 КЗпП України, Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті ( наймані) на роботу працівників затвердженого постановою КМ України від 19 березня 1994 року №170, ст..2 Закону України "Про оплату праці" та наявних у справі доказів існування трудових відносин сторін які регламентувались діючим трудовим контрактом від 02.09.2005 року.
Розглядаючи посилання апелянта на те, що контракт з позивачкою не відповідає вимогам Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті ( наймані) на роботу працівників затвердженого постановою КМ України від 19 березня 1994 року №170, що призвело до невірного вирішення справи. Судова колегія вважає, що контракт на момент розгляду справи був діючим, законність його положень відповідачем раніше не оскаржувалась. Апелянт не зазначив, в чому саме полягає незаконність трудового контракту від 02.09.2005 року між сторонами, а тому його твердження є припущенням. Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати крім основної та додаткової входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати. У трудовому контракті від 02.09.2005 року зазначено п.5.4. що головному бухгалтеру сплачується заохочувальна премія (а.с.22). Пунктом 10, Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті ( наймані) на роботу працівників затвердженого постановою КМ України від 19 березня 1994 року №170, встановлено, що у трудовому контракті передбачаються умови оплати праці, тому судова колегія вважає вимогу позивача щодо сплати заохочувальної премії обгрунтованою.
Посилання апелянта на ту обставину, що судом не прийнято до уваги фінансове становище Відповідача, неможливість виплатити заохочувальну премію у розмірі встановленому у контракті від 02.09.2005 року є необґрунтованим, так як відповідачем у судовому розгляді в суді першої інстанції та до апеляційного розгляду не надані відповідні докази. Виходячи з положень вимог ст.ст.11,213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Тому суд не може робити висновків без наявності відповідних доказів фінансової неспроможності відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника ТОВ "Калькалит-Україна1" за довіреністю Коліуш Г.В. відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 08 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді