ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. Справа№ 43/75-15/7-б

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ковган О.С.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.03.2020

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»

на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 12.06.2019 (відмова у визнанні кредиторських вимог)

у справі№43/75-15/7-б

за заявоюЗакритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ"

провизнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №43/75-15/7-б відмовлено у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" на суму 14 816 795 грн. 94 коп., як таких, що забезпечені іпотекою майна боржника.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні за участю представника апелянта, здійснити процесуальне правонаступництво - залучити ТОВ "ФК Єврокредит" як правонаступника АТ "Укрсоцбанк" до участі у справі про банкрутство та скасувати вищезазначену ухвалу. Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "Укрсоцбанк" про грошові вимоги до боржника - з урахуванням правонаступництва ТОВ "ФК Єврокредит" та визнати грошові вимоги ТОВ "ФК Єврокредит" до боржника ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" у розмірі 14 820 637, 94 грн та включити грошові вимоги АТ "Укрсоцбанк" в сумі 14 816 795, 94 грн окремо до реєстру вимог кредиторів, як вимоги, які забезпечені заставою майна боржника.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не є правомірними. Скаржником зазначено, що він є правонаступником АТ «Укрсоцбанк» за договорами факторингу, а отже суд неправомірно відмовив в визнанні кредиторських вимог Банку. Зазначено, що не може бути належною підстава для відмови в задоволені заяви АТ «Укрсоцбанк» ухвала суду від 12.06.2019 про припинення іпотек.

Від ліквідатора ЗАТ «ВТФ «Радосинь» надійшов відзив, в якому зазначено, що доводи скаржника не підтверджені документально, що виключає можливість задоволення заяви ТОВ «ФК Єврокредит». Зазначено, що доводи ТОВ «ФК Єврокредит» про продовження існування правовідносин, які виникли з кредитних договорів є помилковими, а також, подальше повернення предмету іпотеки не зумовлює відновлення прав іпотекодержателя, адже, основне зобов`зання було виконане.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" про заміну сторони правонаступником - задоволено, замінено кредитора Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк" у справі №43/75-15/7 б.

За наслідком залучення, Акціонерне товариство "Альфа-Банк" скористались своїми процесуальними правами, надали свої доводи та пояснення щодо розгляду апеляційних скарг.

16.03.2020 о 09:42 нарочно через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від одного з представників скаржника М.О.Варес надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на дотримання режиму самоезоляції.

Судом апеляційної інстанції в задоволенні клопотання було відмоволено та продовжено розгляд справи, з огляду на наступне.

Під час апеляційного перегляду Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" представляли два представники, а саме М.О.Варес та І.О. Дячок. В день засідання предстаник скаржника І.О. Дячок не скористався своїм процесуальним правом та не повідомиі про необхідність відкладення та неможливість прибуття в судове засідання.

В судовому засіданні було заслухано думку інших предстаників щодо клопотання про відкладення, які заперечували та підтримували продовження рогляду справи.

В зв`язку з явкою інших предстаників сторін в судове засідання, за для не порушення їхніх процесуальних прав, суд вирішив продовжити розгляд справи.

Крім того, під час апеляційного перегляду всі представники мали можливість неодноразово скористатися своїми процесуальними правами та як наслідок надали як письмові так і усні пояснення та додаткові документи необхідні для прийняття рішення судом. При цьому, станом на 16.03.2020 транстпортний рух в місті Києві ще не було обмежено та суди працював в звичайному режимі.

Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах «Тьерс та інші проти Сан-маріно», «Романов проти Росії», «Бадер та інші проти Швеції». Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.

Представники сторін повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, кожній стороні була забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, надати власні заперечення та своїми процесуальними правами скористались, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши всі подані додаткові документи та пояснення, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2014 було припинено процедуру ліквідації у справі №43/75-15/7-б та введено процедуру санації Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О.

Офіційне оприлюднення повідомлення про введення процедури санації відбулося на веб-сайті Вищого господарського суду України 18.04.2014.

21.05.2014 Господарським судом м. Києва припинено процедуру санації та винесено постанову про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь".

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом відбулося 02.07.2014 на веб-сайті Вищого господарського суду України.

До Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 14 820 637 грн. 94 коп.

Подана заява мотивована тим, що грошові вимоги АТ «Укрсоцбанк» забезпечені заставою, підлягають позачерговорму задоволенню та мають бути внесені окремо в реєстр вимог кредиторів.

Відмовляючи в визнанні кредиторських вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем основне зобов`язання було припинено, згідно положень ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" припиненою є також іпотека за договорами іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 та № 05-12/615 від 30.04.2004.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, огляду на наступне.

23.04.2004 між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02-23/182 (далі -Договір - 1), відповідно до якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику - 1 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.1.1. Договору - 1 надання кредиту мало здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 21,5 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 грн. Кінцевий термін повернення заборгованості - 01.02.2005 р. (п. 1.1.2. Договору - 1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" сторони уклали Договір іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004, за яким банкрут передав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 6.

Крім того, 30.04.2004 між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Ніжинський" було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №02-23/207 (далі -Договір - 2), відповідно до якого кредитор зобов`язується надавати грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.1.1. Договору - 2 надання кредиту мало здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 21,5% річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 грн. Кінцевий термін повернення заборгованості - 01.04.2005 р.

30.04.2004 між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" укладено договір іпотеки № 05-12/615, за яким банкрут у якості забезпечення виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Ніжинський" за Договором - 2 передав відповідачеві в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 кв. м., розташовану у м. Київ, просп. Маяковського, 6.

19.12.2005 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було укладено Договір уступки вимоги, за умовами якого Банк передав Українсько-американському спільному підприємству Товариству з обмеженою відповідальністю "КАІС" право вимоги за Договорами 1 та 2, укладеними між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Ніжинський" відповідно, а Українсько-американське спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "КАІС" сплатило Банку за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 3 100 000,00 грн.

31.01.2006 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004, укладеним між АТ "Укрсоцбанк" та ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

31.01.2006 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004, укладеними між АТ "Укрсоцбанк" та ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі № 2/82, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 19.12.2005 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі № 2/83, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 31.01.2006 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі № 2/84, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 31.01.2006 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004.

12 листопада 2012 року Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" була направлена новому кредитору заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" повідомило нового кредитора про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, а саме 3100000 грн., отриманих Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" за визнаним недійсним Договором уступки права вимоги б/н від 19.12.2005, та 4 133 186,80 грн., отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" в процесі реалізації ним права вимоги як кредитора за кредитними договорами № 02-23/182 від 23.04.2004 та № 02-23/207 від 30.04.2004, а також договорами іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 та № 05-12/615 від 30.04.2004, що були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю "КАІС" за визнаними недійсними Договором уступки права вимоги б/н від 19.12.2005, Договором про відступлення прав за Договором іпотеки № 05-12/692, Договором про відступлення прав за Договором іпотеки № 05- 12/615.

Не погоджуючись із правомірністю зарахування зустрічних грошових вимог Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 12 112 339,84 грн. Свої позовні вимоги ТОВ "КАІС" обумовлювало тим, що ПАТ "Укрсоцбанк" протиправно провело зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-34/12259-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2013 року, у задоволені позову було відмовлено повністю. Рішення суду було вмотивовано, серед іншого, і тим, що зобов`язання між сторонами припинено зарахуванням.

В подальшому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2019 задоволено заяву Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ганюк Т.М. до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання припиненими іпотек та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, визнано припиненими іпотеку, що виникла з договору іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та іпотеку, що виникла з договору іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", а також скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43932750 від 08.11.2018 та внесений на його підставі запис про іпотеку № 28812587 від 07.11.2018, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43931311 від 08.11.2018 та внесений на його підставі запис про іпотеку № 28811240 від 07.11.2018, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43933598 від 08.11.2018 та внесений на його підставі запис про обтяження № 28813259 від 07.11.2018, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43931952 від 08.11.2018 та внесений на його підставі запис про обтяження № 28811642 від 07.11.2018.

Отже, внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", зобов`язання за кредитними договорами № 02-23/182 від 23.04.2004 та №02-23/207 від 30.04.2004 перед Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" припинилися в силу приписів ст. 601 Цивільного кодексу України.

Припиненою є також іпотека за договорами іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 та № 05-12/615 від 30.04.2004.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", зобов`язання за кредитними договорами №02-23/182 від 23.04.2004 та №02-23/207 від 30.04.2004 перед відповідачем породжує правові наслідки припинення зобов`язання, в силу приписів ст. 601 Цивільного кодексу України (правова позиція ВС від 18.06.2019 №910/17770/17).

Таким чином, суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" на суму 14 820 637 грн. 94 коп., як таких, що забезпечені іпотекою майна боржника.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішеня під час апеляційного провадження.

Щодо вимог скаржника в апеляцій скарзі про здійснення процесуальне правонаступництво та залучення ТОВ "ФК Єврокредит" як правонаступника АТ "Укрсоцбанк" до участі у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду, адже, відповідні вимоги вже переглянуті судом апеляційної інстанції та прийнято відповідні рішення щодо них.

Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що вимогам закону відповідає

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було дотримано.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №43/75-15/7-б залишити без змін.

Матеріали справи №43/75-15/7-б направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко

повний текст виготовлено 23.03.2020