ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 609/1192/14-а пров. № 857/11362/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Кітраль Х. І.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (рішення ухвалено у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Подлісної І. М., повний текст рішення виготовлений 20 вересня 2019 року) у справі № 609/1192/14-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позивач, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати нечинним рішення відповідача про відмову у призначенні йому пільгової пенсії;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.07.2014.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, яке ухвалено в порядку спрощеного провадження, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, оформлене протоколами № 6 від 30.04.2014 та № 12 від 31.07.2014.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з 02 квітня 2014 року на підставі пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 73,08 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Присуджено до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах стягнення суми за один місяць.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції невірно зараховано до спеціального стажу позивача період навчання у ДНЗ «Почаївське вище професійне училище», оскільки даний період суперечить пільговій довідці БН від 26.05.2014, виданій КСП «Трудівник». Згідно даної довідки позивач працював в колгоспі з 01.07.1976 по 30.10.1976 і пільговий стаж вже зараховано позивачу за відпрацьовані дні.

Судом першої інстанції неправильно трактовано норми частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» при зарахуванні до спеціального стажу позивача періоду з 12.11.1978 по 31.11.1978, оскільки період військової служби позивача закінчився 12.11.1978.

Період навчання на курсах трактористів-машиністів з 01.12.1978 по 15.03.1979 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки відповідно до довідки БН від 26.05.2014 в період з 03.01.1979 по 31.12.1984 позивач здійснював трудову діяльність в колгоспі.

Суд невірно застосував норми матеріального права щодо 55 днів проходження денних військових зборів позивачем, які неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки згідно пункту «в» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено зарахування до стажу роботи проходження військових зборів, як і неможливо зарахувати до пільгового стажу 14 днів навчання в Тернопільському навчально-курсовому комбінаті на курсах підвищення кваліфікації комбайнерів з 11.03.1985 по 25.03.1985, оскільки відповідно до записів в трудовій книжці позивача він в 1985 році працював на цегельному заводі, тобто здійснював трудову діяльність не за спеціальністю тракториста-машиніста.

Відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком особи які мають не менше 20 років стажу у виробництві сільськогосподарської продукції. Однак, позивач не має достатнього стажу у виробництві сільськогосподарської продукції для призначення пільгової пенсії.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

На апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подав заперечення, в якому просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію на пільгових умовах з 02.04.2014 на підставі пункту «В» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у ОСОБА_1 наявний необхідний загальний та пільговий стаж (20 років), що свідчить про виконання усіх умов, необхідних для призначення йому пільгової пенсії за віком з моменту звернення за її призначенням.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

У справі встановлено, що 02.04.2014 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши при цьому: заяву, трудову книжку колгоспника № 165 від 02.02.1980, трудову книжку АВ № 435105 від 04.05.2007, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, довідки про стаж, видані архівним відділом Шумської РДА від 27.03.2014 № 153, 154 та від 02.04.2014 № 172, довідки про заробітну плату від 10.04.2014 № 79, від 05.04.2014 № 22, довідку про навчання з Державного навчального закладу «Почаївське вище професійне училище» від 20.03.2014 № 207, витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до витягу з протоколу від 30.04.2014 № 6 засідання комісії з питань відмови у призначенні пенсій Управління ПФУ в Шумському районі Тернопільської області заявнику відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з тим, що позивачем не дотримано вимоги пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

22.07.2014 позивач повторно звернувся до УПФУ в Шумському районі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши при цьому: заяву, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, довідку БН від 26.05.2014 видану КСП «Трудівник», архівну довідку № 61 від 24.03.2014, довідку № 40-108 від 02.07.2014 видану Тернопільським навчально-курсовим комбінатом, архівний витяг від 14.07.2014 № 351.

Відповідно до витягу з протоколу від 31.07.2014 № 12 засідання комісії з питань відмови у призначенні пенсій УПФУ в Шумському районі заявнику відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з тим, що не дотримано вимоги пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

У відповідності до абзацу 1 пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Міністерство соціального забезпечення України своїм роз`ясненням № 7 від 20.01.1992 «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства» роз`яснено, що відповідно до статті 13 (пункт «в») Закону України «Про пенсійне забезпечення» правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються машиністи-трактористи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.

Згідно даного роз`яснення до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві.

Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Однак відсутність такого посвідчення не може позбавляти права на пенсію, якщо документами підтверджується робота трактористом-машиністом.

При зверненні тракториста-машиніста за призначенням пенсії на пільгових умовах адміністрація (правління) господарства подає в органи соціального забезпечення довідку про стаж роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Стаж зазначеної роботи визначається комісією в складі керівника господарства, працівника по кадрах, головного бухгалтера і представника профспілкового комітету на підставі відповідних документів.

Єдина назва професії «тракторист-машиніст» була запроваджена в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист.

Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічне положення міститься у статті 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання названої норми Закону № 1788-XII Кабінет Міністрів України своєю постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637).

Згідно із приписами пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В свою чергу, за правилами пунктів 1, 3 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача встановленого законом для призначення пенсії загального стажу (30 років), чого не оспорює орган Пенсійного фонду. Стосовно пільгового стажу (20 років), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства між сторонами виник спір, оскільки відповідач не заперечує наявності у позивача такого стажу тільки тривалістю 18 років 10 місяців 28 днів.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі не оспорює наявності в позивача 30-ти років загального трудового стажу, а тому апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині спеціального трудового стажу позивача.

Щодо спірних періодів спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу слід зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги в частині відсутності підстав для зарахування до пільгового трудового стажу позивача 71 дня навчання в ДНЗ «Почаївське вище професійне училище», оскільки згідно довідки № 207 від 20.03.2014 позивач навчався в ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» по спеціальності «Тракторист - машиніст 3-го класу» з 01.09.1976 по 26.04.1977, тоді як згідно довідки б/н від 26.05.2014 КСП «Трудівник» с. Бірки Шумського району Тернопільської області позивач з 01.07.1976 по 30.10.1976 відпрацював в зазначеному господарстві 62 дні як тракторист-машиніст. Вказані 62 дні зараховано позивачу до пільгового трудового стажу.

Таким чином, суд першої інстанції двічі зарахував позивачу до пільгового трудового стажу період з 01.09.1976 по 30.10.1976, як учню ДНЗ «Почаївське вище професійне училище», та як безпосередньо зайнятому на виробництві сільськогосподарської продукції машиністу-трактористу.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції безпідставно зараховано позивачу до пільгового трудового стажу період з 12.11.1978 по 31.11.1978 (18 днів). 12.11.1978 позивач завершив військову службу у Збройних Силах СРСР. Протягом спірного періоду (18 днів) позивач повертався з віддаленого місця військової служби, однак відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Отже, підстави для зарахування позивачу до пільгового стажу роботи часу повернення зі служби після її завершення відсутні.

Згідно з довідкою від 03.09.2014 № 40-126 в період з 01.12.1978 по 15.03.1979 позивач проходив навчання на курсах трактористів Тернопільського обласного комбінату «Сільгосптехніка». Даний період (3 місяці 16 днів) судом першої інстанції зараховано до пільгового трудового стажу позивача.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки БН від 26.05.2014 позивач в період з 03.01.1979 по 31.12.1984 був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції як тракторист-машиніст КСП «Трудівник».

Таким чином, суд першої інстанції двічі зарахував позивачу до пільгового трудового стажу період з 03.01.1979 по 15.03.1979 - як здобувачу освіти у Тернопільському обласному комбінаті «Сільгосптехніка», та як безпосередньо зайнятому на виробництві сільськогосподарської продукції машиністу-трактористу, що суперечить законодавству.

З трудової книжки позивача видно, що в спірний 1984 рік позивачем відпрацьовано 250 днів трактористом при встановленому мінімумі трудової участі 250 днів . Таким чином, позивачем відпрацьовано встановлений мінімум вихододнів, а отже весь 1984 рік підлягає до зарахування до його пільгового трудового стажу. Однак, відповідачем протиправно зараховано позивачу за 1984 рік до загального та пільгового стажу лише 248 трудоднів, що є безпідставним.

Щодо зарахування судом першої інстанції до пільгового трудового стажу позивача спірного періоду з 09.01.1985 по 04.03.1985 (55 днів), слід зазначити наступне.

В даний період позивач проходив денні військові збори.

Відповідно до пункту «в» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Пункт 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, перебування на військових зборах не є видом військової служби, а тому не може зараховуватись до пільгового стажу роботи.

Як вірно зазначено апелянтом, не підлягає зарахуванню до пільгового трудового стажу позивача і навчання у Тернопільському навчально-курсовому комбінаті на курсах підвищення кваліфікації комбайнерів для роботи на бурякозбиральних комбайнах у період з 11.03.1985 по 25.03.1985 (14 днів), оскільки відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно даних трудової книжки позивача він у 1985 році весь рік працював на цегельному заводі, тобто не за спеціальністю тракториста-машиніста, який безпосередньо зайнятий виробництвом сільськогосподарської продукції.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у позивача 19 років і 15 днів спеціального пенсійного стажу, в зв`язку з чим підстав для призначення йому пільгової пенсії згідно пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не знаходить.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення, таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову позивачу в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 609/1192/14-а скасувати та прийняти постанову, якою ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. М. Багрій

судді М. П. Кушнерик

Д. М. Старунський