Справа № 344/21953/19

Провадження № 22-ц/4808/450/20

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Мелінишин Г.П., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючим суддею Ковалюк І.П. 10 січня 2020 року, повний текст якого складено 14 січня 2020 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 12 листопада 2014 року. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2018 року шлюб між ними розірвано. В шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та перебуває на повному її утриманні та вихованні. Позивач вказала, що після розірвання шлюбу відповідач перестав піклуватись про дитину та надавати матеріальну допомогу. ОСОБА_1 зазначила, що їй важко одній утримувати дитину, оскільки дочка є хворобливою, і кожного місця позивач витрачає значну суму на ліки. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Також вказала, що відповідач їздить на заробітки в Чехію, де має стабільний дохід і має можливість надавати матеріальну допомогу. З огляду на зазначене, просила суд стягувати аліменти з відповідача в розмірі 5 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повнолітня, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Стягнення аліментів розпочато з 16 грудня 2019 року. Вирішено питання судових витрат. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд першої інстанції призначив надмірний розмір аліментів. Апелянт вказав, що відповідач у добровільному порядку надавав кошти на утримання дитини шляхом перерахування грошей на карту позивачу. Відповідач не заперечував проти позову та погоджувався сплачувати аліменти у розмірі 2 000 грн, оскільки на даний час має непостійні заробітки на території Івано-Франківської області. Також зазначив, що за необхідності надає кошти на додаткові витрати на дитину. Крім того, вважає, що ОСОБА_1 не доведено витрати на дитячий садок в розмірі 7 000 грн, а також, що відповідач має достатній заробіток для сплати аліментів у визначеному позивачем розмірі. На думку апелянта, суд за відсутності доказів вирішив стягувати аліменти на дитину по 4000 грн щомісячно, тобто більше ніж два прожиткових мінімуми на дитину відповідного віку. Враховуючи вказане, просить оскаржене рішення змінити в частині визначення розміру аліментів та стягувати з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

У поданому до суду відзиві ОСОБА_1 вказала, що відповідач ОСОБА_2 з 2017 року постійно проживає на території Чехії та працює на контрактній основі в ТОВ «Агата». Крім того, в листопаді 2019 року відповідач продовжив свою робочу візу на два роки. Доводи відповідача про те, що ним надавалась добровільна матеріальна допомога, позивач заперечує. Позивач вказала, що дитина сторін відвідує дитячий садок, за який вона самостійно здійснює оплату. Рішення суду вважає обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

В апеляційний суд сторони, будучи належним чином і завчасно повідомленими, не з`явились. Отже є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 листопада 2014 року, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_3 (а.с.3-4).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. Малолітню доньку залишено на проживання з матір`ю (а.с.5-6).

Та обставина, що дочка проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні, сторонами не заперечувалась. Крім того, даний факт підтверджується довідкою про склад сім`ї № 762 від 22 листопада 2019 року, виданою ОСББ «Китайська стіна 54» (а.с.8).

Довідок про свої доходи сторони суду першої інстанції не надали.

Позивач вказала, що дочка сторін відвідує приватний садок, оплату за який вона здійснює самостійно. Апеляційному суду позивачем надано касові ордери від 02.12.2019 на суму 6040 крон, від 06.11.2019 на суму 6600 крон та від 16.10.2019 на суму 5160 крон на оплату дитячого садка «Берушка», який знаходиться в населеному пункті Говорчовіце Республіка Чехія.

Згідно із частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становив: з січня 2019 року - 1626 грн, з 1 липня 2019 року - 1699 грн, з 1 грудня - 1779 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлено: з 1 січня 2020 року - 1779 грн, з 1 липня 2020 року - 1859 грн, з 1 грудня 2020 року - 1921 грн.

Вказана величина свідчить про мінімальний рівень матеріального забезпечення.

Разом з тим, в ОСОБА_2 відсутні виключні обставини, які б свідчили про те, що він спроможний надавати допомогу дитині лише на мінімальному рівні. Доказів на спростування визначеного судом розміру аліментів апелянтом не надано.

Крім того, судом враховано стан здоров`я дитини та той факт, що дитина потребує медичного спостереження (а.с.9).

А отже, сума аліментів у розмірі 4 000 грн щомісячно визначена судом правильно, вона є необхідною для повноцінного матеріального забезпечення, лікування та виховання дитини.

На час ухвалення рішення судом першої інстанції матеріали справи не містили жодних доказів про надання відповідачем в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини. Крім того, між сторонами не було укладено договору про добровільну сплату аліментів з розмірами та строками таких виплат відповідно до вимог статті 189 СК України.

Що стосується копій квитанцій про перерахунок коштів у листопаді-грудні 2019 року, то вони не могли бути оцінені судом першої інстанції, оскільки подані до апеляційної скарги після ухвалення рішення в справі. При цьому відповідач не був позбавлений можливості у встановленому законом порядку долучити їх до матеріалів справи при вирішенні спору по суті.

Не надано відповідачем і належних доказів того, що на його утриманні перебувають інші особи.

При визначенні розміру аліментів в сумі 4 000 грн суд виходив з рівності обов`язку батьків щодо утримання дітей, враховуючи матеріальне становище стягувача та платника аліментів.

При цьому матеріали справи не містять даних щодо наявності та розміру доходу відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказала, що відповідач постійно їздить за кордон та має місце роботи і стабільний дохід в Чехії.

На підтвердження вказаного факту позивачем надано в суд апеляційної інстанції інформацію з ТОВ «Агата» від 03.03.2020 про те, що відповідач працює на фірмі ТОВ «Агата» з 09.06.2017 по сьогодні.

Заперечуючи щодо розміру аліментів, які стягнуті судом, ОСОБА_2 разом з тим в апеляційній скарзі вказав, що раніше працював на сезонних роботах за межами України та на даний час має непостійні заробітки на території Івано-Франківської області, проте розмір вказаних заробітків не вказав.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що він неспроможний сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки, по-перше, даний факт спростовується довідкою про заробітну плату ОСОБА_2 за перше півріччя 2019 року, згідно якої середньомісячна заробітна плата складає орієнтовно 13 000 чеських крон. А по-друге, довідкою ТОВ «Агата» від 03.03.2020 спростовуються твердження ОСОБА_2 про відсутність у нього постійного місця роботи і заробітку.

Аналогічно не надано ОСОБА_2 будь-якої інформації про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо працевлаштування та зайняття певними видами діяльності.

На думку колегії суддів, визначений місцевим судом розмір аліментів є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стан здоров`я дитини, відповідає встановленим обставинам справи, наданим доказам та вимогам норм Сімейного Кодексу України.

Приймаючи до уваги, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, які повинні забезпечити належне утримання дітей до повноліття незалежно від розміру їх доходів, те, що відповідач є працездатним, фізично здоровим, апеляційний суд погоджується з висновком суду про обґрунтованість стягнення аліментів в зазначеному розмірі.

При цьому колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дитини, також не будуть створювати відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру.

Покликання апелянта на необхідність зменшення визначеного розміру аліментів на утримання дитини до мінімального гарантованого розміру не заслуговує на увагу, оскільки закріплений на законодавчому рівні такий розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів.

Таким чином, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа віднесена законом до малозначних, рішення в ній не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 10 січня 2020 року в даній справі - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, і у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст постанови складено 25 березня 2020 року.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді Г.П. Мелінишин

В.Д. Фединяк