УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
іменем України
24 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 січня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 39/200 ідеальних часток домоволодіння, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначала, що в лютому 2007 році помер її чоловік ОСОБА_4 Після його смерті відкрилася спадщина на 39/100 ідеальних часток будинку по АДРЕСА_1, спадкоємцями якого є вона та відповідачі по справі. Зазначає, що перебувала з ОСОБА_4 в шлюбі з 1963 року. Частина будинку, яка належала її чоловіку, збільшилася у вартості внаслідок їх трудових затрат, а тому є їх спільною сумісною власністю, а тому позивачка просила визнати за нею право власності на 39/200 ідеальних часток будинку.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове - про задоволення позовних вимог. Зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд не врахував тієї обставини, що її чоловік отримав в дар недобудований будинок, зі ступенем готовності 64%. Вона спільно з чоловіком добудували будинок, що підтверджується зібраними доказами.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
___________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-726 Головуючий в суді 1-ї інстанції Пасічний Т.З.
Категорія 2 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 з 14 серпня 1963 року (а.с.6).
Рішенням Коростишівської міської ради від 25 серпня 1977 року за №458 відповідачу ОСОБА_2 – сину позивачки, для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку площею 500 кв.м (а.с.8,9).
02 квітня 1980 року ОСОБА_2 подарував своєму батьку та чоловіку позивачки -ОСОБА_4 житловий будинок, незакінчений будівництвом, що знаходиться в АДРЕСА_1. Процент готовності будинку становив 64% (а.с.10,11).
На підставі договору дарування частини житлового будинку від 03 вересня 2002 року, ОСОБА_4 подарував своєму сину ОСОБА_2 61/100 частину житлового будинку із визначенням жилої площі, з прибудовами та надвірними будівлями, що знаходяться за вищезазначеною адресою (а.с.17).
Таким чином, у власності ОСОБА_4, відповідно до попереднього договору дарування від 02 квітня 1980 року, залишилося 39/100 частин житлового будинку (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 39/100 частин будинку. Сторони по справі є спадкоємцями першої черги та звернулися до Коростишівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (спадкова справа №140 від 01.03.2007 року).
Відповідно до ст. 24 КпШС України (яка була чинна на час виникнення правовідносин) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя (стаття 25 КпШС України).
З матеріалів справи вбачається, що 39/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, що на підставі договору дарування належали ОСОБА_4, у встановленому законом порядку не визнано спільною сумісною власністю подружжя, а тому вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 39/200 частин будинку є безпідставними.
За змістом статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки ОСОБА_1 не заявляла вимог про визнання 39/100 ідеальних часток, що були набуті її чоловіком за цивільно-правовою угодою, спільною сумісною власністю подружжя, тому дослідження та оцінка вищеназваних доказів не має правового значення для вирішення даного спору.
3
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам з приводу значного збільшення вартості житлового будинку на час прийняття його в експлуатацію, а також доказам, що таке збільшення відбулося внаслідок її та чоловіка трудових та грошових затрат, також є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317,319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді