Справа № 344/16780/19

Провадження № 22-ц/4808/398/20

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Томин О.О., Ясеновенко Л.В.

секретаря Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2019 року, в складі судді Пастернак І.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

17 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Івано-Франківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2019 року відкрито провадження по даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шубак О.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така постановлена з порушенням норм процесуального, порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до відкриття провадження у справі суд першої інстанції не направив запит до органу реєстрації місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

ОСОБА_1 не проживає на території в межах якої поширюється юрисдикція Івано-Франківського міського суду.

Законом визначено порядок дій суду спрямованих на встановлення місця проживання сторін для визначення підсудності у справі.

Так, на думку представника апелянта, судом першої інстанції при відкритті провадження в справі порушено вимоги ч.6,9 ст.187 ЦПК України.

Зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що не відноситься до юрисдикції Івано-Франківського міського суду.

Таким чином суд першої інстанції відкрив провадження у справі з недотриманням правил підсудності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що ухвала суду прийнята з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги її законності не спростовують.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з`явилися, представник апелянта ОСОБА_1 - Шубак О.І . подав заяву про відкладення розгляду справи, оскільки у зв`язку з обмеженням пасажирських перевезень на території України для запобігання поширенню коронавірусної інфекції представник апелянта не може з`явитися у судове засідання, а ОСОБА_1 перебуває за кордоном.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд апеляційної скарги у її відсутності.

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності сторін на підставі зібраних доказів у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та запереченні доводи, матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулася в Івано-Франківський міський суд з позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, у якому зазначила останнє відоме їй місце проживання відповідача АДРЕСА_2 .

19 вересня 2019 року начальнику ВОМІРМП УДМС в Івано-Франківській області судом надіслано запит про надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2019 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Згідно інформації наданої на запит суду від 02.10.2019 року ОСОБА_1 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться (а.с.11).

29 січня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 19 вересня 2019 року про відкриття провадження в справі з тих підстав, що така постановлена з порушенням правил підсудності.

Ухвалою апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2019 року - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, оскільки така не оплачена судовим збором, а також апелянтом не порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Після усунення представником апелянта недоліків апеляційної скарги, ухвалою апеляційного суду від 02 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та відповідно ухвалою суду від 12 березня 2020 року призначено справу до розгляду на 25 березня 2020 року.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Пунктом 8 частини першої статті 353 ЦПК України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) закріплено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

На час розгляду апеляційної скарги по суті, Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, з ст. 353 ЦПК України виключений п. 8, яким було передбачено право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності.

При розгляді апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись за апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

При таких обставинах колегія суддів доходить до висновку, що виключення з переліку ухвал, що можуть бути оскарженими в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності передбачено законом, яким внесені зміни до процесуального законодавства і має легітимну мету.

Проте, в даній справі, на час подання представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційної скарги, національним законом - п. 8 ст. 353 ЦПК України передбачалася можливість оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності окремо від рішення суду.

У відповідності до ч.4 ст.3 ЦПК України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи наведене, не допуск апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до розгляду по суті в апеляційному порядку не може за наведених обставин вважатися, що таке втручання в його процесуальне право на оскарження судового рішення (ухвали про відкриття провадження у справі) є достатнім, виправданим і пропорційним інтересам ОСОБА_1 , як учасника справи.

Відповідно до Закону України № 460-ІХ від 15.01.2020 року, який набрав чинності 08.02.2020 року, ухвала про відкриття провадження у справі касаційному оскарженню не підлягає.

На час розгляду апеляційної скарги по суті, Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року з ст. 353 ЦПК України виключений п. 8, яким передбачувалося право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності.

Нормами закону, яким внесено відповідні зміни та перехідними положеннями не врегульовані дії апеляційного суду відносно апеляційних скарг на ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності, апеляційне провадження за якими відкрито і які призначені до апеляційного розгляду за правилами ЦПК України, які діяли до набуття 08.02.2020 року чинності Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року.

Разом з тим пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень до Закону України № 460-ІХ від 15.01.2020 року передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тобто, з урахуванням викладеного, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає розгляду по суті.

За правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 6, 9, 10 статті 187 ЦПК України - у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судом першої інстанції відповідно до вищезазначених положень закону після поступлення позовної заяви 19.09.2019 року (не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви) зроблено запит ВОМІРМП УДМС України в Івано-Франківські області про зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 . Згідно отриманої відповіді на запит - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться.

Таким чином доводи апелянта про те, що судом при відкритті провадження в справі порушено вимоги ст. 187 ПК України є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому в силу ст.375 ЦПК України апеляційна скарга піддягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367,374, 375, 381, 383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2019 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 25 березня 2020 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: О.О. Томин

Л.В. Ясеновенко