Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа 643/4418/18-ц

провадження № 61-18959св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідач - управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року у складі судді Погасій О. Ф. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Бровченка І. О., Бурлаки І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом до управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання права користування житлом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.

Після реєстрації шлюбу вони разом проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 , наймачем якої був ОСОБА_5 .

Під час шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також проживають у вищезазначеній квартирі без реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

При житті померлий ОСОБА_5 намагався приватизувати житло та зареєструвати її разом із малолітніми дітьми, але не встиг цього зробити у зв`язку з раптовою смертю.

Вказувала, що іншого житла ніж квартира АДРЕСА_1 вона та її малолітні діти не мають.

Зазначала, що 26 квітня 2018 року вона звернулась до Харківської міської ради із заявою про визнання її та її малолітніх дітей наймачами вказаної квартири, але відповіді до цього часу не отримала.

Враховуючи наведене, з урахування уточнених позовних вимог, просила суд визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітніми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми постійно проживали разом із ОСОБА_4 як члени сім`ї до смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 у квартирі АДРЕСА_1 . Вселилися та проживали у вказаній квартирі зі згоди її наймача - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , питання про їх виселення останніми не ставилось, а відсутність письмової згоди наймача та членів її сім`ї не свідчить про те, що вони не набули право користування спірним жилим приміщенням. Крім того, ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми продовжує проживати у вказаній квартирі, іншого житла не мають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судами не було виконано вимоги статті 263 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами. Зазначає, що договір найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем і наймачем, на ім'я якого видано ордер. Відповідно до статті 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом із ним, вселити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Необхідною умовою вселення в жиле приміщення згідно з чинним законодавством є письмова згода всіх членів сім'ї, які проживають разом із наймачем (у тому числі і тимчасово відсутніх). Проте, позивачем до суду взагалі не надано жодних відомостей щодо того, що померлий ОСОБА_5 був наймачем квартири, у якій вони проживали.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує факт їх постійного проживання разом із ОСОБА_5 , а посилання ОСОБА_1 на лист Харківської загальноосвітньої школи № 42, як на підставу місця проживання її дітей, не є належним та допустимим доказом, оскільки місце проживання або перебування визначається іншими документами відповідно до законодавства.

Також позивачем не надано доказів письмової згоди всіх членів сім`ї, які проживали у зазначеній квартирі на момент вселення позивача та її дітей, або підтверджень наявності будь-якої згоди наймача та членів його сім`ї на вселення позивача з дітьми.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачі перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відмови управління обліку та розподілу житлової площі Харківської міської ради у наданні цієї квартири. У судових рішенням та матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивачів до управління обліку та розподілу житлової площі департаменту житлового господарства Харківської міської ради щодо визнання їх наймачами за раніше, начебто укладеним договором найму жилого приміщення замість ОСОБА_5 .

Посилається на те, що до управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради ухвала суду про зміну відповідача по справі та судові повістки не надходили. Крім того, управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до повноважень управління, встановлених Положенням про управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженим рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» від 20 листопада 2015 року № 7/15, до його повноважень не відноситься визнання осіб користувачами житлової площі.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що у квартирі АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані ОСОБА_7 та його мати ОСОБА_6 .

Наймачем вищезазначеної квартири була мати ОСОБА_8 - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с.29).

Після її смерті в квартирі залишався проживати та бути зареєстрованим ОСОБА_5 . Проте відомостей, що з ним було укладено договір найму житлового приміщення, в матеріалах справи немає.

08 грудня 2007 року ОСОБА_9 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 та після реєстрації шлюбу змінив своє прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с.20).

ОСОБА_7 та ОСОБА_1 мають двох спільних малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 21, 23).

Із показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були допитані в судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що позивач з чоловіком та неповнолітніми дітьми проживали постійно разом однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 - з часу реєстрації шлюбу, а діти - з часу народження.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проти їх проживання не заперечували, визнавали їх членами сім`ї, вели спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер (а. с. 25-26).

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Харківської міської ради із заявою про визнання за нею та її малолітніми дітьми права на проживання у вказаній квартирі, але відповіді до цього часу не отримала (а. с. 84).

Після смерті ОСОБА_5 у спірному жилому приміщення проживають ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Іншого житла малолітні діти померлого ОСОБА_5 не мають. Спірна квартира з часу їх народження є їх постійним місцем проживання.

ОСОБА_1 та її діти зареєстрована в 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_2 .

Проте, в зазначеній квартирі, житловою площею 30,20 кв. м, загальною 43,70 кв. м, зареєстровано крім ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та проживають ще 5 осіб (а. с. 28).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 08 грудня 2007 року ОСОБА_9 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 та після реєстрації шлюбу змінив своє прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

ОСОБА_7 та ОСОБА_1 мають двох спільних малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Згідно з частиною першою статті 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК УРСРчлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом статті 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, в осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Так, під час розгляду справи суди встановили, що наймачем спірної квартири є матір померлого чоловіка позивача - ОСОБА_6 . Доказів того, що померлий ОСОБА_5 був наймачем спірної квартири матеріали справи не містять.

Як на підставу для задоволення позову суди посилалися на те, що ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми продовжує проживати у спірній квартирі та іншого житла не мають.

Проте, суди не звернули уваги, що з довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 23 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та є власницею вищезазначеної квартири. Право власності набуте з 04 листопада 2011в результаті приватизації.

Крім ОСОБА_1 у вищезазначеній квартирі зареєстровані її діти: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 14 лютого 2007 року, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 14 лютого 2007 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24 вересня 2009 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24 вересня 2009 року, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 06 березня 2012 року, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 13 листопада 2013 року, а також чоловік ОСОБА_17 з 05 листопада 2013 року.

При цьому, посилаючись на відсутність іншого житла у малолітніх дітей позивача, суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 з 24 вересня 2009 року, тобто до її приватизаціії позивачем.

Під час розгляду справи судами також не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо необхідності перевірки тієї обставини, чи не було припинено шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_5 , та з ким з батьків у такому разі продовжували проживати діти.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року відкрито провадження у справі №643/5083/13-цза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.

По вказаній справі судом винесено рішення 03 червня 2013 року.

Таким чином, суди у порушення зазначених вище положень закону фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, а тому дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 спочатку було зазначено відповідачем Харківську міську раду.

26 червня 2018 року представник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - ОСОБА_18 подав до суду уточнену позовну заяву, у якій відповідачем було зазначено управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження. а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Разом з тим, судом першої інстанції ухвала про заміну Харківської міської ради на управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради постановлена не була, хоча відповідачем у справі було визначено управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 листопада 2015 року № 7/15 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» було затверджено структуру виконавчих органів Харківської міської ради, у тому числі створено управління обліку та розподілу житлової площі департаменту житлового господарства Харківської міської ради.

Пунктами 1.1 - 1.2 Положення про управління обліку та розподілу житлової площі департаменту житлового господарства Харківської міської ради (далі - Положення) визначено, що управління обліку та розподілу житлової площі департаменту житлового господарства Харківської міської ради (далі - Управління) є виконавчим органом Харківської міської ради, входить до складу Департаменту житлового господарства Харківської міської ради (далі - Департамент), в якому функціонує без права юридичної особи.

Управління підзвітне та підконтрольне міській раді, підпорядковане виконавчому комітету міської ради, міському голові, заступнику міського голови з питань житлово-комунального господарства, директору Департаменту житлового господарства.

Так, пунктом 3.18 Положення передбачено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань та повноважень, серед іншого, розглядає питання щодо укладення та переоформлення договорів найму житлових приміщень у будинках, що належать до комунальної власності, а також в будинках відомчого житлового фонду в зв`язку зі зміною їх статусу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Тобто в порушення вказаної норми закону суди не надали оцінки доводам управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради щодо того, що воно не є належним відповідачем у вказаній справі.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, тому ухвалені по справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонам доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, такі і кожному доказу окремо, й з`ясувати, чи є належним відповідачем у справі управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, чи набули ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1 , як члени сім`ї ОСОБА_5 , чи є остання їх постійним місцем проживання, чи є вони власниками іншого житлового приміщення.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович