Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #85630510

Ухвала

Іменем України

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 447/1688/19

провадження № 61-4543 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області у складі судді Павліва В. Р. від 22 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Приколоти Т. І., Шандри М. М., від 28 січня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Комарницька Олена Василівна, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що 26 липня 2019 року він отримав по пошті постанови про відкриття виконавчого провадження № 59580524 та про арешт майна боржника від 18 липня 2019 року, прийнятих Головним державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Комарницькою О. В. (далі - державний виконавець). Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа № 447/926/16-ц, виданого Миколаївським районним судом Львівської області 21 травня 2018 року на підставі рішення від 09 листопада 2016 року, яке набрало законної сили 11 січня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до нього про стягнення заборгованості.

Заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати вказані постанови, оскільки державний виконавець в порушення пункту 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", незаконно прийняла постанови про відкриття виконавчого провадження №59580524 та про арешт майна боржника від 18 липня 2019 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди невірно застосували статтю 12 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 17 лютого 2017 року під час дії статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05 січня 2017 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на від 05 січня 2017 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 листопада 2016 року, на підставі якого було видано виконавчі листи, набрало законної сили 11 січня 2017 року. Станом на 11 січня 2017 року був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VI1I в редакції від 05 січня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення суду від 09 листопада 2016 року набрало законної сили після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" у редакції від 05 січня 2017 року, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VI1I в редакції від 05 січня 2017 року, відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, державний виконавець діяв правомірно, відкривши виконавче провадження та наклавши арешт на майно боржника 18 липня 2019 року.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не застосували положення щодо річного строку пред`явлення судового рішення до виконання, який був передбачений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. Так, цей закон втратив чинність 05 січня 2017 року на підставі Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIІI, отже, враховуючи дію актів цивільного законодавства у часі (частина перша статті 5 ЦК України), його правила щодо строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання не могли застосовуватись судами щодо рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 листопада 2016 року, яке набрало законної сили 11 січня 2017 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини першої, другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Комарницька Олена Василівна, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на дії державного виконавця.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара



  • Номер: 22-ц/811/3108/19
  • Опис: за скаргою Біль Р.Й. на дії ВДВС
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 447/1688/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Білоконь Олена Валеріївна
  • Результати справи: залишено судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.09.2019
  • Дата етапу: 28.01.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація