Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #85630500

Ухвала

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 752/7501/18

провадження № 61-4114 ск 20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.

У лютому 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу (надійшла 04 березня 2020 року),

в якій заявник просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України,тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Крім того, у клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги згідно статті 136 ЦПУ України та статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами

є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній

у частині першій цієї статті.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розмірусудового збору, суд бере до уваги, що наведені заявником доводи не підтверджені належними й допустимими доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, зокрема доказами про доходи чи їх відсутність за січень-грудень 2019 року, оскільки заявником надано відомості про суми виплачених доходів за період листопад 2019 року-січень 2020 рокута не надано доказів про відсутність інших джерел доходу, які б підтверджувалися довідкою ДПС України про суми отриманого доходу за чотири квартали 2019 року.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За таких обставин, у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору слід відмовити.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Розміри ставок судового збору визначено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду

з цим позовом).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи, що при поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір

у розмірі 8 810,00 грн, тому заявник за подання касаційної скарги має сплатити 17 620,00 грн (8 810,00 грн * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення вимогпункту 2 частини другої статті 392 ЦПК Україниу касаційній скарзі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, за його наявності, або номер і серію паспорта ОСОБА_1 .

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Клопотання про зупинення виконання заочного рішення суду першої інстанції буде розглянуто судом касаційної інстанції після усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 136, 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 22 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація