Копія

          Справа № 2-27/10 р.

      РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Кам’янка-Бузький районний суд Львівської області              в складі:  головуючого-судді      Горошко Л.Б

    при секретарі         Карпа Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янка-Бузька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,  

      в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

           В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що 21.04.1990 р. зареєструвала шлюб з відповідачем, а 09.12.2004 р. шлюб між ними було розірвано. В період шлюбу ними було спільно придбано майно, зокрема, будинок по вул. Мирній, 56 в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області. Не дивлячись на те, що будинок куплявся за спільні кошти, в договорі купівлі-продажу згаданого будинку як покупець значиться лише відповідач. Вказує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на правах спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного доходу (заробітку). Вважає, що будинок належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому вона зверталась до відповідача з вимогою про поділ будинку в добровільному порядку. Однак, відповідач вважає, що спірний будинок не є їх спільною власністю, оскільки такий нібито куплений за кошти його батьків, а інше спільне майно між ними вже поділено. Дану вимогу відповідача не визнає. Зазначила, що при поділі іншого спільного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, така згідно мирової угоди, затвердженої судом, була залишена у її власності, при цьому вона сплатила відповідачу 38930 грн. Про те, що будинок в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області залишився у власності відповідача в мировій угоді не вказано, а тому такий не можна вважати особистою власністю ОСОБА_2 З врахуванням зазначеного, просить визнати за нею право власності на будинковолодіння по вул. Мирній, 56 в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області, не враховуючи при цьому додаткової позовної заяви, в якій просила передати ѕ частки спірного будинку відповідачу, зобов»язавши останнього при цьому сплатити їй вартість ј частини вказаного будинку.                       Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що поділ спільного майна подружжя між ним та позивачкою відбувся у вересні 2006 р. На той час позивачка була згідна  з тим, що до спільного майна подружжя належить лише квартира АДРЕСА_2. Зазначив, що будинок, який знаходиться по вул. Мирній, 56 в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області, не був придбаний ними за час шлюбу, такий у травні 1994 р. купили його батьки. Останні продали будинок в с.Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області і на отримані гроші придбали будинок в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області, куди й переїхали проживати. Таке рішення було прийнято спільно з його рідними братами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Підшуковуванням будинку на прохання батьків та братів займався він особисто, а тому такий був оформлений на нього. Просив суд врахувати те, що всі гроші на купівлю спірного будинку дали його батьки, а тому позивачка не має до цього майна жодного відношення. В зв»язку з цим просив в позові відмовити.  

           Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що відповідача ОСОБА_2 він знає десь з 1983 р., а позивачку ОСОБА_1 приблизно з 1995 р. Сторони спочатку проживали у цивільному шлюбі, а згодом його зареєстрували, але точної дати вказати не може. До одруження з ОСОБА_1, ОСОБА_2 проживав ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із першою сім»єю. Так як він працював разом із відповідачем, то на прохання останнього підшукав йому для купівлі будинок в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області. Дати придбання будинку ОСОБА_2 він не пам»ятає. Йому відомо лише те, що батьки відповідача  продали будинок в с.Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області і за отримані гроші купили будинок в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області, де і проживали до дня смерті. Суми, за яку був куплений спірний будинок, він не знає. Не може вказати й того, чи були сторони одружені на момент придбання будинку в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області.

    Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що протягом 14 р. спілкується з ОСОБА_2 Йому відомо, що десь в 1994 р. відповідач за кошти батьків купив будинок в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області. Вказав, що напевно на час придбання спірного будинку сторони вже були одружені.

    Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що його брат, відповідач по справі, одружився з ОСОБА_1 десь в 1993-1994 р.р., точної дати не пам»ятає. До одруження відповідач проживав ІНФОРМАЦІЯ_2. Перебуваючи у цивільному шлюбі  з ОСОБА_1, він спочатку проживав у неї. Їх батьки продали будинок в с.Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області і за отримані гроші купили будинок в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області, куди й переїхали проживати. Він, разом із своїми братами – ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вирішили, що спірний будинок оформить на своє ім»я відповідач ОСОБА_2, оскільки він буде доглядати за батьками, так як він проживає в м.Харкові і лише раз в рік приїжджає в м.Львів, а брат ОСОБА_4 проживає в Іркутську Російської Федерації. Письмових угод про те, що відповідач зобов»язується доглядати за батьками за умови оформлення на нього спірного будинку не має, як і не було укладено договору дарування батьками грошей відповідачу ОСОБА_2  на придбання будинку.

    Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 27.09.2006 р. був присутній у Шевченківському районному суді м.Львова при складанні угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу поділу спільного майна, а саме квартири АДРЕСА_3. Майнових претензій до ОСОБА_2 з приводу батьківського будинку в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області ОСОБА_1 не мала. Пояснив, що йому невідомо як довго сторони перебували в шлюбі, як і невідомо хто купляв спірний будинок і на кого він оформлений.

    Заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали та дослідивши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов є підставним і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу належить чоловіку та дружині на праві сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

      Судом встановлено, що 21.04.1990 р. відділом ЗАГС Ленінського району м.Львова було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.6).

    Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, серія І-СГ № 143321, виданного 09.12.2004 р. Галицьким відділом РАЦС Львівського МУЮ, 09.12.2004 р. зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1С.(а.с.7).  

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, посвідченого 23.05.1994 р. державним нотаріусом Кам»Янка-Бузької державної нотаріальної контори та зареєстрованого Червоноградським МБТІ 12.12.1994 р. за № 164, такий був укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, за яким останній купив житловий будинок по вул. Мирна, 56 в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області (а.с.8-10).

Тобто, вказаний вище житловий будинок був придбаний сторонами за час шлюбу, що й останні не заперечили в судовому засіданні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 зазначив, що будинок по вул. Мирній, 56 в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області придбаний за кошти його батьків, котрі продавши будинок в с.Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області, дали йому гроші на купівлю спірного будинку і самі переїхали проживати за вказаною вище адресою. Дані покази були підтверджені в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7                     Як вбачається з довідки № 494, виданої 11.07.2008 р. Вишнівчицькою сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дійсно у 1994 р. продали власний житловий будинок в с.Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області в зв»язку з виїздом в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області (а.с.66).

Як вбачається з довідок № № 213, 214, виданих 18.02.2008 р. Неслухівською сільською радою Кам»янка-Бузького району Львівської області, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 1994 р. і до дня смерті, відповідно 13.06.1998 р. та 05.03.2001 р., проживали в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району львівської області (а.с.51,65).

Відповідачем ОСОБА_2 не представлено суду доказу того, що саме кошти виручені від реалізації  батьківського будинку в с.Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області були трансформовані на купівлю будинку в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області. Ні договору продажу будинку в с.Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області, ні договору дарування певної суми грошей ОСОБА_2 його покійними батьками також не представлено. А відтак, будинок, який придбаний в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області суд рахує спільною власністю бувшого подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2  

Суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що все спільно нажите майно між ними було поділено згідно ухвали Шевченківського районного суду м.Львова 27.09.2006 р., відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 ј вартості квартири АДРЕСА_3, а ѕ було залишено у власності ОСОБА_1 Тобто, ОСОБА_2 ствердить, що саме будинок в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області залишено у його власності. Такі твердження ОСОБА_2 заперечуються як самою ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 27.09.2006 р., так і долученою копією позовної заяви ОСОБА_2 до Шевченківського районного суду м.Львова про поділ спільного майна, та самою мировою угодою, де у згаданих документах, жодним словом ОСОБА_2 не згадує про будинок в с.Неслухів Кам»янка-Бузького району Львівської області і не зазначає конкретно, що саме будинок в с.Неслухів залишити у його власності, а інше нерухоме майно-квартиру на Кошиця та інше майно передати ОСОБА_1 (а.с.38-41).

Оскільки будинок в с.Неслухів на час поділу квартири по вул..Кошиця в м.Львові не

                -  2  -

підлягав до поділу, то позивач ОСОБА_1 протягом 3-х років з моменту розлучення мала право звернутись до суду з даною вимогою.  

Допитані судом свідки не змогли точно вказати, яку саме суму грошей було сплачено за будинок в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області, а деякі з них, як-то свідки ОСОБА_6. ОСОБА_5, ОСОБА_7 скільки часу сторони прожили в шлюбі та чи був куплений спірний будинок за спільні кошти.  

З довідки Червоноградського МБТІ від 19.02.2008 р. № 114 вбачається, що інвентаризаційна вартість будинковолодіння № 56 по вул..Мирній в с.Неслухів Кам»Янка-Бузького району Львівської області станом на 15.02.2008 р. становить 243916 грн. в т.ч. самовільно побудовані зблокована літня кухня з сараєм загальною вартістю 29109 грн. Оскільки ці господарські споруди на час вирішення спору не узаконені, тому в даному спорі не підлягають для врахування.

           Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст.10,11,60,209,212-218 ЦПК України, ст.ст.60,69,70 Сімейного Кодексу України, суд

                в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ (одну другу) частину будинковолодіння, що в с.Неслухів по вул. Мирній, 56 (п»ятдесят шість) Кам»янка-Бузького району Львівської області вартістю 243916 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1114 грн. 28 коп.(одна тисяча сто чотирнадцять гривень 28 коп.) судових витрат.     На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Кам”янка-Бузький районний суд Львівської області може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження може бути подана апеляційна скарга з подачею її копії до  апеляційного суду Львівської області або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.    

Суддя: / підпис/

      З оригіналом згідно.

   Суддя Кам”янка-Бузького районного суду

      Львівської області:                              ОСОБА_11