Головуючий суду 1 інстанції - Олійник С.В.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 431/1161/17

Провадження № 22-ц/810/1048/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року                                          м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду:

головуючого судді Дронської І. О.,

суддів Гаврилюка В. К., Карташова О. Ю.,

за участю секретаря Вовчанської С. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – фермерське господарство «Схід-Агро»,

розглянувши у порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Олійник С. В. 20.06.2017 року в м. Старобільськ

за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства «Схід-Агро» про стягнення збитків упущеної вигоди та моральної шкоди

                                      ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що має на праві власності земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,2791 га кадастровий номер 4425182000:08:002:02485 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лиманської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Як зазначає позивач зазначену земельну ділянку він обробляє уже багато років, так само у травні 2013 року позивач збирався обробляти та засіювати земельну ділянку соняшником, однак виявив, що вона вже оброблена та засіяна відповідачем, якому позивач після зустрічі запропонував відшкодувати понесені ним затрати на обробку та посів соняшника, а відповідач щоб, у свою чергу, повернув позивачу земельну ділянку, яку самовільно зайняв, однак керівник відповідача ОСОБА_3 відмовився від його пропозиції та запропонував компенсувати упущену вигоду, чого до теперішнього часу останнім не зроблено.

31.07.2013 року за фактом самовільного зайняття його земельної ділянки позивач звернувся до Старобільського РВ УМВС України у Луганській області, де було відкрито кримінальне провадження, яке постановою слідчого від 25.11.2016 року закрито за відсутністю в діях керівника фермерського господарства «Схід-Агро» ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 356,197-1 КК України.

Позивач вважає, що оскільки з травня 2013 року внаслідок самовільного зайняття відповідачем належної йому земельної ділянки він не може користуватися нею та реально одержувати доходи з вирощеного врожаю за звичайних обставин та ним був втрачений прибуток, який він міг би і повинен був отримати, з урахуванням вжитих позивачем заходів (підготовка земельної ділянки восени) щодо одержання неодержаних доходів (упущеної вигоди), і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою перешкодою цьому.

Позивач, посилаючись на середню ціну реалізації 1 кг насіння соняшника по сільськогосподарським підприємствам Старобільського району у 2013 році, яка складала 2,83 грн, у 2016 році – 8,14 грн, вважає, що розмір доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, у 2013 році складає 29431,51 грн, але оскільки його вимоги у добровільному порядку відповідач не задовольнив, то на момент звернення позивача до суду розмір збитків складає 84654,59 грн, просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки у вигляді упущеної вимоги у розмірі 84654,59 грн, а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

У подальшому позивач, посилаючись на те, що він з поважних причин пропустив строк позовної давності щодо звернення до суду, оскільки мав намір звернутися з цивільним позовом до відповідача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди у межах крімінального провадження, але це провадження було закрито, просив суд визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та поновити строки позовної давності для звернення до суду, а.с. 45, та додатково обгрунтував позовні вимоги розрахунком упущеної вимоги виходячи з середньої урожайністі соняшника по Старобільському району у 2013 році - 19,7 ц/га, середню ціну 1 кг насіння соняшника по сільськогосподарським підприємствам Старобільського району у 2016 році - 8,14 грн, помноженої на розмір належної йому на праві власності земельної ділянки, а.с. 66.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 20 червня 2017 року в позові ОСОБА_1 до ФГ «Схід-Агро» про стягнення збитків упущеної вигоди та моральної шкоди відмовлено за необгрунтованістю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в обгрунтування своїх вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди позивач надав розрахунок збитків, здійснений особисто та довідки, які констатують середню врожайність у 2013 році по Старобільському районі та ціну сільськогосподарської культури соняшника та врожайність у 2013 році, 2016 році, але позивачем не доведена реальність намірів та можливість реального отримання заявлених в позові сум в якості прибутку.

Непогоджуючись із зазначеним рішенням позивачем ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Янголь І.П., подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, скаржник просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає, що позивач надав всі докази щодо намірів у травні 2013 року обробляти, засіювати свою земельну ділянку соняшником, а також розміру упущеної вигоди, а відповідач окрім заперечень та пояснень у судовому засіданні не надав жодного доказу, який спростував би суму упущеної вигоди позивача. Судом не враховано, що відповідачем було зібрано врожай соняшника у 2013 році з самовільно захопленої земельної ділянки, яка належить позивачу і цей врожай не було запропоновано позивачу як компенсацію за свої неправомірні дії.

Скаржник вважає, що судом безпідставно не досліджено які доходи отримав відповідач з продажу врожаю соняшника, зібраного з земельної ділянки позивача.

Скаржник також зазначає, що розмір доходів, які він міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, у 2013 році складає 29431,51 грн, але оскільки вимоги позивача відповідач добровільно не задовольнив у 2013 році, то розмір упущеної вигоди складає 84654,59 грн.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що не визнає апеляційну скаргу та посилається на те, що доводи апеляційної скарги не відповідають встановленим судом обставинам справи. Як було встановлено у процесі судового розгляду спору та відображено у оскаржуваному рішенні навесні 2013 року ФГ «Схід-Агро» на підставі договору про надання послуг № 125 від 16.04.2013 року, укладеного з ОСОБА_4 обробляло та засіяло ділянки, що розташовані на території Лиманської сільської ради Старобільського району Як з`ясувалося згодом посередині цих земель, які були засіяні відповідачем, перебувала належна позивачу земельна ділянка.

У зв`язку з цим відповідач ще в 2013 році повернув скаржнику кошти, як компенсацію за ненавмисне засіяння та обробку належної йому земельної ділянки у загальній сумі 16000 грн, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 , які є і у матеріалах кримінальної справи та не заперечуються скаржником. До 2017 року позивач не заявляв ні про відшкодування упущеної вигоди ні про відшкодування моральної шкоди, а заявив свій позов коли вже минули усі строки позовної давності. Зроблений скаржником розрахунок збиітків є поверхневим, не грунтується на достовірних фактах та цифрах, а обов`язок щодо доведення того, що ця упущена вигода не є абстрактною, покладається на позивача. Позивач також повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені останнім доходи і те, що тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримання доходу. Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів в обгрунтування своїх позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 26.09.2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ФГ «Схід-Агро» на користь ОСОБА_1 6024,30 грн збитків та 1500 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо стягнення судового збору в дохід держави.

Рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявляючи вимоги про відшкодування упущеної вигоди внаслідок самовільного зайняття відповідачем належної позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки як вартість неотриманого врожаю соняшника, який позивач мав би отримати за звичайних обставин і на який він розраховував як на свій звичайний дохід від використання належної йому земельної ділянки, позивач не надав жодних доказів того, що він раніше отримував будь-який врожай на цій ділянці і мав з цього дохід, сплачував з цього податки, що позивач, будучи інвалідом 1-ї групи, когось залучав до обробки землі, укладаючи відповідні договори тощо. Навпаки, допитані у судовому засіданні свідки пояснили, що в 2012 році в усній формі брали в оренду у позивача вказану земельну ділянку, обробляли її та сплачували позивачу за це гроші після збору врожаю та на 2013 рік домовились про сплату позивачу 7500 грн, але, приймаючи до уваги Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не з цільовим призначенням, зняття грунтового покриву ( родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 року №963, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоводлення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заподіяні збитки, завдані самовільним зайняттям належної йому земельної ділянки у сумі 6024,30 грн та моральної шкоди в сумі 1500 грн.

Постановою Верховного суду від 20 листопада 2019 року за касаційними скаргами ФГ «Схід-Агро» та ОСОБА_1 рішення Апеляційного суду Луганської області від 26 вересня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що відшкодування збитків (упущеної вимоги) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправоної поведіник, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вимоги) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Розміри збитків, у тому числі неодержаних доходів, згідно з пунктом 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою КМУ від 19.04.1993р. № 284, з подальшими змінами, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціяит, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Верховним Судом зазначено, що апеляційний суд поклав на відповідача обов`язок по відшкодуванню на користь позивача збитків, розмір яких визначений під час здійснення кримінального провадження Державною інспекцією сільськогосподарського господарства в Луганській області, при цьому не звернув уваги на те, що розмір є орієнтовним, при цьому не дослідив належних та допустимих доказів на підтвердження розміру упущеної вимоги, визначеного Порядком; не з`ясував, чи створювалась відповідна комісія, чи визначався нею розмір збитків ФГ «Схід-Агро», яке рішення прийнято. Апеляційний суд обмежився посиланнями на розмір збитків і розрахунок, зроблений в рамках кримінального провадження, та фактично усунувся від обов`язку перевірити цей розрахунок на предмет його належності і допустимості і з`ясувати дійсний розмір заподіяної позивачу шкоди, а також не визначився із строком позовної давності, про поновлення якого позивач просив, а відповідач, у свою чергу, наполягав на його пропуску.

Відповідач, якого було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду від останнього не надходило.

Справу розглянуто на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України без участі відповідача за участю позивача-скаржника ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника Калмикова В.Ф., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у достатній мірі відповідає.

Так судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,2791 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лиманської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 25.11.2016 року позивач звертався до поліції, за результатами якого встановлено відсутність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, оскільки ОСОБА_3 засівав земельні ділянки, які належать ОСОБА_4 та раніше належали ОСОБА_1 , ненавмисно засіяв земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 .

Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області № 11-25/0559 самовільним зайняттям земельної ділянки площею 5,2791 га завдана майнова шкода складає 6024,30 грн.  

Відповідно до інформації відділу статистики у Старобільському районі середня урожайність соняшника по Старобільскому районі у 2013 році склала 19,7 ц/га.

Відповідно до інформації управління агропромислового розвитку Старобільської райдержадміністрації середня ціна реалізації 1 кг насіння соняшника по сільськогосподарським підприємствам в 2013 році склала 2,83 грн, в 2016 році 8,14 грн.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи.

Також судом першої інстанції встановлено, що в обґрунтування своїх вимог про стягнення збитків позивач надав розрахунок збитків, здійснений особисто, довідку відділу статистики у Старобільському районі середня урожайність соняшника по Старобільскому районі у 2013 році, довідку управління агропромислового розвитку Старобільськогї райдержадміністрації середня ціна реалізації 1 кг насіння соняшника по сільгоппідприємствам в 2013 році, розписку про закупку у ОСОБА_5 насіння соняшника, постанови про закриття кримінального провадження Старобільського відділу поліції в Луганській області від 25 листопада 2016 року про те, що належна позивачу земельна ділянка засіяна фермерським господарством «Схід-Агро» культурою соняшника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції враховуючи те, що саме позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначений ним доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його отримати прибуток, дійшов висновку про те, що позивач не довів можливість вирощувати саме соняшник та реальність своїх намірів, та не здійснив реальні дії, які б виразили його намір вирощувати соняшник на належній останньому земельній ділянці та одержати прибуток, а тому позовні вимоги в зазначеній частині є необґрунтованими, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, і тому задоволенню не підлягають та за таких обставин підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, суд також не вбачає.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно З п.п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити…

Колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,2791 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №005827, виданим Старобільською районною державною адміністрацією 17 березня 2004 року на підставі розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації від 21 листопада 2003 року №524/2 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Указана земельна ділянка знаходиться в середині земельного масиву, на якому знаходилися земельні ділянки інших осіб і які відповідно до актів від 14.06.2012 року та 14.06.2012 року повернуті колишніми власниками до земель запасу.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації №883 від 29.12.2012 року громадянці ОСОБА_4 надана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 40,4116 га, яка знаходиться на території Лиманської сільської ради Старобільського району.

У надану ОСОБА_4 земельну ділянку увійшли й земельні ділянки, які раніше виділялися колишнім членам сільського фермерського господарства «Заречьє».

26.04.2013 року ОСОБА_4 уклала договір №125 з ФГ «Схід-Агро», згідно якого ФГ «Схід-Агро» взяло на себе зобов`язання надати послуги по обробці грунту та вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Після укладення договору працівниками ФГ «Схід-Агро» був проведений засів соняшника на земельних ділянках, наданих в оренду ОСОБА_4 і при цьому також ненавмисно був проведений посів соняшника і на земельній ділянці ОСОБА_1 , яка знаходиться в середині земельного масиву, який наданий ОСОБА_4 .

Досудовим розслідуванням, проведеним слідчим Старобільського ВП ГУНП у Луганській області за заявою  ОСОБА_1  щодо самовільного зайняття невідомими особами належної йому земельної ділянки влітку 2013 року, встановлено відсутність у діях голови СФГ «Схід-Агро»  ОСОБА_3  ознак кримінального правопорушення, передбаченогост. 356 КК України - вчинення протиправних дій з прямим умислом, а також відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України - заподіянні значної шкоди, та закрите кримінальне провадження.

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 25.11.2016 року, під час здійснення кримінального провадження був допитаний у якості свідка ОСОБА_5 який показав, що восени 2012 року за проханням ОСОБА_1 він обробив земельну ділянку ОСОБА_1 , навесНі від ОСОБА_1 він дізнався що цю земельну ділянку обробляє голова ФК «Схід-Агро» при зверненнІ до якого щодо відшкоджування витрат ОСОБА_5 на осінню обробку землі ОСОБА_3 погодився на таке відшкодування і впродовж 2013 року у відшкодування витрат передав ОСОБА_5 дизельне паливо на загальну суму 16000 грн.

З показів допитаного під час здійснення кримінального провадження ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_3 розрахувався з ним за те, що на його земельній ділянці площею 5,2791 га без його відома вирощував соняшник, а.а.с. 18,19.

Як встановлено колегією суддів постанова про закриття кримінального провадження від 25.11.2016 року не скасована, у судовому засіданні позивач-скаржник ОСОБА_1 пояснив, що зазначену постанову не оскаржував.

З пояснень свідка ОСОБА_5 , опитаного у судовому засіданні вбачається, що у 2012 році він та його зять ОСОБА_6 за усною домовленістю брали у ОСОБА_1 в оренду належну останньому земельну ділянку, яку обробляли та після збору врожаю оплачували ОСОБА_1 грошові кошти та домовились за оренду й на 2013 рік та оплату ОСОБА_1 оренди після збору врожаю восени 2013 року приблизно у розмірі 7500 грн. Восени 2012 року вони підготували земельну ділянку ОСОБА_1 під весінній посів, але навесні 2013 року з`ясували, що ділянку вже засіяло ФГ «Схід-Агро», яке, у подальшому, вартість робіт на обробку землі компенсувало за свій рахунок.

Вирішуючи питання щодо відшкодування збитків (упущеної вимоги), за доводами позивача-скаржника ОСОБА_1 , зазначеними як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставинЮ якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Положеннями ст. 157 ЗК України передбачено відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки, а також органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих в зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Відповідно до вимог позовної заяви предметом доказування у цій справі є наявність протиправної поведінки відповідача щодо безпідставного використання належної на праві власності земельної ділянки без згоди на те відповідача, результатом якої є негативні для позивача наслідки у вигляді збитків, у даному випадку, за доводами позовної заяви – неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Як встановлено під час кримінального провадження так і в ході судового розгляду цієї справи та не заперечується відповідачем, колегією суддів встановлена протиправна поведінка відповідача щодо безпідставного використання належної на праві власності земельної ділянки позивача ОСОБА_1 без згоди на це останього, чим позивачу ОСОБА_1 як власнику земельної ділянки, завдано шкоду.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що предметом спору у цій справі є відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди), а не завдання шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, а тому на позивача ОСОБА_1 покладено обов`язок доведення обставин щодо використання ним земельної ділянки за цільовим призначенням, можливості реально отримати доходи з вирощеного врожаю за звичайних обставин, як зазначає позивач, як звичайного доходу від використання цієї земельної ділянки упродовж богатьох років, та розміру недоодержаного доходу (упущеної вигоди).

Колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що він обробляє зазначену земельну ділянку вже багато років, про що зазначено у позовній заяві, займається посівом соняшника, збирає урожай та саме від цього має дохід, який у 2013 році не отримав із зазначених підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом першої групи та особою похилого віку, будь-яких доказів щодо залучення для роботи на його земельній ділянці інших осіб та укладення відповідних про це договорів, останнім суду не надано.

Щодо залучення ОСОБА_5 до обробки належної ОСОБА_1 земельної ділянки восени 2012 року при підготовці землі для використання навесні 2013 року, за доводами ОСОБА_1 , то колегією суддів установлено, що з пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що у даному випадку домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стосувалася саме оренди ОСОБА_5 належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що відбувалося вже неодноразово і саме за використання ОСОБА_5 земельної ділянки ОСОБА_1 . ОСОБА_5 сплачував йому грошові кошти, та розмір такої оплати за 2013 року сторони узгодили у приблизній сумі 7500 грн, яка мала бути сплачена ОСОБА_1 після збору ОСОБА_5 врожаю 2013 року.

Щодо придбання ОСОБА_1 у ОСОБА_7 у 2013 році 35 кг насіння соняшника, що підтверджено свідком ОСОБА_7 , але пояснення останнього не містять тверджень щодо використання ОСОБА_1 цього насіння як посадочного матеріала на належній ОСОБА_1 земельній ділянці для подальшого отримання ОСОБА_1 врожаю соняшника.

Крім того, колегія суддів не бере як належний та допустимий доказ упущеної ОСОБА_1 вигоди розрахунок останнього, зроблений самостійно з використання даних відділу статистику Старобільського району та Управління агропромислового комплексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Неодержаний дохід, який мав би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі, або приведення її у непридатний стан для використання за цільовим призначення у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, визначається у визначений Кабінетом Міністрів України спосіб, постановою якого від 19.04.1993 року № 284, з подальшими змінами, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам (далі Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку розмір збитків, у тому числі неодержаних доходів визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст областного значення) рад (голови комісії), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організації та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісії оформлюється відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду першої інстанції з цією позовною заявою позивач ОСОБА_1 не звертався до відповідних органів з заявою про визначення розміру збитків самовільним зайняттям належної йому земельної ділянки відповідачем ФГ «Схід-Агро», що не заперечується позивачем та висновків щодо розміру неодержаного доходу (упущеної вигоди) за результатами роботи відповідної комісії, про що відображено в акті цієї комісії, суду не надав.

Як було зазначено вище, позивач обмежився складенням власного розрахунку упущеної вигоди.

На підставі зазначеного, колегія суддів враховуючи, що позивачем не було надано належних доказів в обгрунтування своїх позовних вимог, у тому числі й розміру неодержаного доходу (упущеної вигоди), визначеного у передбачений законом спосіб, вважає, що висновок суду першої інстанції щодо необгрунтованості позовних вимог є правильним, а також є правильною відмова у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про стягнення упущеної вимоги.

Щодо звернення позивача ОСОБА_1 з відповідною заявою про визначення розміру завданих збитків, то колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що таке звернення відбулося вже після перегляду справи касаційною інстанцією, але, у даному випадку, належного результату позивачу не дало, при цьому дії Старобільської районної державної адміністрації Луганської області з цього питання, як пояснив скаржник, останнім у встановленому порядку не оскаржувались, а.с. 192.

Щодо визначення розміру завданої ОСОБА_1 шкоди, встановленого під час здійснення кримінального провадження Державною інспекцією сільськогосподарського господарства України в Луганській області в орієнтовній сумі 6024,30 грн, то колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у даному випадку визначався розмір завданої майнової шкоди, а не розмір недоотриманих доходів (упущеної вигоди), що не є предметом позову у цій справі.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити про зайве посилання суду першої інстанції на Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, але вважає, що таке зазначення не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції за результатами розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником ОСОБА_1 , через свого представника, за доводами апеляційної скарги не доведена наявність підстав для висновку щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Крім того, колегія суддів, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 вважає, що одначасне застосування аргументації щодо строку позовної давності є несумісним, оскільки за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується тільки за наявності порушеного права особи, а порушення може відбутися лише за умови належності суб`єктивного права позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.       

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування рішення за доводами, викладеними у апеляційній скарзі, відсутні.  

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 23.03.2020 року.

Головуючий І. О. Дронська

Судді В. К. Гаврилюк

О. Ю. Карташов