Справа № 2-а-943/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2010 року        Слов`яносербський районний суд в складі:

      головуючого  судді                                      Кобзій Т.І.

      при секретарі                                                Мінка Н.О.,

      розглянувши у  письмовому провадженні в залі суду в сел. Слов`яносербськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення   Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області  про утримання недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2010 року позивач  звернувся з адміністративним позовом до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення   Слов ` яносербської райдержадміністрації,          посилаючись на ту обставину,  що він є учасником війни. Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  учасникам  війни щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

У порушення даної норми в 2008 та 2009 роках щорічна разова допомога виплачувалася йому відповідачем в розмірах, менших за встановлений законом, а саме: у 2008 році відповідно до  Постанови Кабінету Міністрів - в розмірі  65 грн., а у 2009 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 18 березня 2009 року в розмірі 70 грн.. Посилаючись на ту обставину, що Постанови Кабінету Міністрів України суперечать  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту», позивач  просить визнати  незаконними дії відповідача щодо відмови по виплаті йому щорічної разової допомоги до 5  травня в розмірі меншому, ніж встановлено ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  та зобов’язати відповідача  доплатити щорічну разову допомогу за 2008 - 2009 роки в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Позивач у судове засідання не з’явився,  просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. У 2008 році грошова допомога до 5 травня виплачувалася в розмірах відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Відповідно до ст.73 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» Кабінету Міністрів України на 2008 рік  було надано право визначати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. З метою реалізації ст.ст.12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Кабінетом Міністрів України винесено постанову №183 від 12.03.2008 року, відповідно до якої щорічна допомога учасникам  війни була встановлена в розмірі 65 грн..  У 2009 році розмір щорічної разової грошової допомоги визначено Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 18 березня 2009 року в розмірі  70  грн..

 Рішення Конституційного Суду України по справі №10 –рп/2008 від 22.05.2008 року  було прийнято після того, як на позивача була сформована відомість на виплату грошової допомоги про виплату грошової допомоги до 5 травня (у квітні 2008 року),  тому на момент призначення допомоги спеціалісти управління діяли правомірно. Крім того, посилаючись на ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів, тобто позивачем пропущені строки позовної давності для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження сум виплати щорічної разової допомоги за 2008 рік, відповідач наполягає на відмові в позові у зв’язку з пропущеним позивачем строку для звернення до адміністративного суду.  

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі..  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником війни, у зв’язку з чим користується правами та пільгами, встановленими для ветеранів війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії В-Ш №447769.

Відповідно до ч.  4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ (зі змінами від 04.07.2002 року)  щорічно до 5 травня  учасникам війни дій виплачується грошова допомога у розмірі  3 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту» встановлено, що виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання  пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.  

Фактично позивач отримав допомогу  від управління праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної держаної адміністрації Луганської області у  2008 році - в розмірі 65 грн., у 2009  році – в розмірі 70 грн..

Законом України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дія ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена, але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення  Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими була зупинена дія ч. 4  ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Щорічна грошова допомога позивачу  була виплачена відповідачем за 2008 рік – до 5 травня 2008 року.. Позовну давність для звернення до адміністративного суду щодо виплати допомоги за 2008 рік необхідно обчислювати з дня  визнання незаконним рішенням Конституційного Суду положень  Закону України  „Про Державний бюджет України на 2008 рік” в частині гарантій та пільг ветеранам війни, тобто, позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав стосовно виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік.  

Згідно ст..100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна зі сторін. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на пропуск позивачем строку позовної давності та наполягає на відмові в позові  з цієї підстави. Тому в задоволенні позову за  2008 рік позивачу необхідно відмовити в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

При виплаті щорічної допомоги до 5 травня відповідач всупереч Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної Законом на час здійснення виплати) в 2009  році керувався постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд вважає, що  позиція    Управління   праці та соціального захисту населення   Слов ` яносербської райдержадміністрації щодо виплати  позивачу   грошової допомоги   є неправомірною, оскільки   ґрунтується  виключно на постанові Кабінету Міністрів України, а   закон має  вищу  юридичну  силу. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює більші соціальні гарантії для позивача, тому відповідно  до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір допомоги, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 18 березня 2009 року.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Посилання відповідача на те, що він здійснював виплати грошової допомоги в  межах асигнувань, передбачених Державним бюджетом на вказані цілі, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки у відповідності до ст..17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту»,  саме на органи праці та соціального захисту населення покладено виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області щодо  виплати позивачу суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за  2009 рік   неправомірними, зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити позивачу суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 3  мінімальних пенсій за віком  за  2009  рік.  

Керуючись ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх   соціального захисту», ст. ст. 2,11, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                    

  П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1   задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області щодо виплати ОСОБА_1  суми разової грошової допомоги до 5 травня  за  2009  рік неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Слов ` яносербської районної державної адміністрації Луганської області виплатити ОСОБА_1   суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі 3  мінімальних пенсій за віком з врахуванням виплаченої суми.    

    В задоволенні інших позовних вимог відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                              Т.І. Кобзій