Справа №: 635/1295/20

У Х В А Л А

іменем України

18 березня 2020 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області колегіально у складі:

головуючого  судді                                           Дем`яненко І.В.,

   суддів                             Зінченка О.В.,

                    Малихіна О.О.,

за участю

секретаря судового  засідання                               Тимошенко К.О.,

прокурора                                                Єфремової М.О., 

захисника   обвинуваченого                   Гупала Р.М.,

обвинуваченого      ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Люботин, Харківської області  обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12001922043000858, який надійшов від Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 152, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 156  КК України,

в с т а н о в и в:

До Люботинського міського суду Харківської області 11 березня 2020 року надійшла ухвала Харківського апеляційного суду від 06 березня 2020 року, згідно якої кримінальне провадження № 12019220430000858, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 152, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 156  КК України направлено на розгляд Люботинського міського суду Харківської області.

  Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити провадження до судового розгляду. Зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для  його повернення немає, підстави для закриття провадження відсутні, необхідності в підготовці  досудової доповіді немає.

  Захисник обвинуваченого – адвокат  Гупал Р.М. зазначив, що у нього є зауваження до обвинувального акту,  а саме: відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 обвинувальний акт має містити фактичний виклад обставин  кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Прокурором при викладі обставин вчинення злочину за першим епізодом   допущено натуралізацію (2 абзац арк. 2, розділ 2), що є недопустимим  з огляду на положення   п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи». Так, у випадку недопустимої натуралізації опису в обвинувальному висновку обставин вчиненого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи,що унеможливлює його публічне оголошення, судам необхідно повертати справу прокурору для складення нового обвинувального висновку.

Також захисник Гупал Р.М. зазначив, що  реєстр  матеріалів досудового розслідування  не містить повноважень слідчого   на проведення досудового розслідування після повернення обвинувального акту прокурору.  В матеріалах досудового розслідування відсутні дані про повноваження  слідчого  після повернення обвинувального акту. Після повернення обвинувального акту слідчим проводилися слідчі дії, але повноваження слідчого  в провадженні припинилися після передачі обвинувального акту до суду. Як вбачається з вимог ч.3 ст. 283 КПК України обвинувальний акт необхідно повернути  прокурору, так як в реєстр, який є невід`ємним додатком до акту, складено з порушенням вимог КПК України. Тому, на думку захисника, мала бути винесена постанова про відновлення досудового розслідування, яка відсутня в матеріалах провадження. 

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання захисника, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вказаного клопотання у зв`язку із відповідністю обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України. Пояснила, що на теперішній час захисник ознайомився лише з 2 томами провадження. В матеріалах є документи на підтвердження повноважень слідчого. Щодо тверджень захисника про допущену натуралізацію опису в обвинувальному акті, то обставини викладені  відповідно до усталеної судової практики, бо у судових рішеннях також зазначаються такі вислови. Крім того, обвинувачення викладено у відповідності до редакції відповідної статті Кримінального кодексу, яка діяла на час вчинення злочину.

Колегія суддів, вислухавши учасників провадження, дослідивши направлені до суду матеріали, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту  (2 абзац арк. 2, розділ 2)    допущено натуралізацію опису вчиненого ОСОБА_1   злочину, що є недопустимим з огляду на положення ст. 3 Конституції України та на що звернув увагу захисник, посилаючись при цьому на положення п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» № 5 від 30.05.2008 року, відповідно до якого у випадку недопустимої натуралізації опису в обвинувальному висновку обставин вчиненого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, що унеможливлює його публічне оголошення, судам необхідно повертати справу прокурору для складання нового обвинувального висновку.

Аналогічні висновки містяться і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», де зазначено, що у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК, зокрема, якщо у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину.

Однак прокурор  не дотримався зазначених вимог, у обвинувальному акті  допустився недопустимої натуралізації опису подій з участю потерпілої.

Відповідно до п. 13. ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Обвинувальний акт є процесуальним документом, що оголошується публічно, а тому обставини вчиненого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи описані в ньому не мають містити відверту натуралізацію подій, що принижує гідність потерпілої особи.

З обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 вбачається, що у його тексті допущено недопустиму натуралізацію опису злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт містить в своєму тексті відверту натуралізацію подій, щодо статевого злочину відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_2 ,  що є недопустимим.

Таким чином,  обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5  ч. 2  ст. 291 КПК України, оскільки при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , наведено натуралізацію опису злочину, що унеможливлює публічне оголошення обвинувального акту та порушує права потерпілої.

Відповідно до ч. 1  ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, а згідно з ч. 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Повноваження слідчого визначені ст. 40 КПК  України.

Як вбачається із направленого до суду обвинувального акту, його складено старшим слідчим Харківського ВП ГУНП в Харківській  області капітаном поліції Білоусовою В.В. 14.03.2019 року, яка входила до складу групу слідчих,  та цього ж дня затверджено прокурором .

Системний аналіз статей 110 та 291 КПК України дозволяє зробити висновок, що обвинувальний акт набуває усіх ознак процесуального рішення прокурора, яким він висуває обвинувачення особі, з моменту його затвердження прокурором. Для цього прокурор має підписати його. Підпис слідчого вимагається, якщо акт складено останнім. При цьому, наявність підпису лише слідчого, без підпису прокурора, не робить обвинувальний акт завершеним процесуальним рішенням, оскільки слідчий не має самостійних повноважень висувати обвинувачення.

Як передбачено ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий який здійснюватиме досудове розслідування визначається керівником органу досудового розслідування.

Згідно ч.1 ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність і своєчасність здійснення процесуальних дій і зокрема у відповідності з п.7 ч.2 ст.40 КПК України уповноважений за результатами розслідування складати обвинувальний акт.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження,яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта.

Згідно  п.3 ч.2 ст. 283 КПК України, однією із дій, що свідчить про закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом.

Викладене вказує на те, що складання обвинувального акту та звернення з ним до суду є частиною досудового розслідування і процесуальними діями, що його закінчують.

Тобто, завершальною стадією досудового розслідування є направлення обвинувального акту до суду, та можна зробити висновок, що саме після вчинення цієї процесуальної дії повноваження слідчого в провадженні припиняються. В разі повернення обвинувального акту прокурору,  досудове розслідування має бути поновлено, що оформлюється відповідним документом, про що має бути зазначено в реєстрі досудового розслідування.

   Як вбачається з реєстру досудового розслідування 18 листопада 2019 року прокурором Харківської місцевої прокуратури №6 Єфремовою М.О. затверджено обвинувальний акт.

Під час проведення підготовчого судового засідання з`ясовано, що відповідно до ухвали Харківського районного суду від 20 січня 2020 року обвинувальний акт повернуто прокурору.

Відповідно    до реєстру   29 січня 2020 року старшим слідчим СВ Харківського ВП ГУНП України в Харківській області  вносилися відомості до ЄРДР, але не зазначено, які саме. В реєстрі досудового розслідування відсутні дані про прийняття постанови про поновлення досудового розслідування та повноваження прокурора після повернення обвинувального акту на доопрацювання, хоча слідчим в цей час проводилися слідчі дії.

Таким чином, питання про повноваження слідчого на проведення слідчих дій після повернення обвинувального акту не вирішено.

Повторно обвинувальний акт складено та затверджено 25 лютого 2020 року.

Викладені обставини в сукупності свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, і така  невідповідність   є суттєвою та не дає можливість призначення провадження до розгляду, так як в подальшому, через вказані суттєві недоліки не надасть можливість повно та всебічно розглянути справу по суті.

Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає наявність саме в обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає, що є підстави за наявності зазначених порушень згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки вони унеможливлюють прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду по суті.

За встановлених обставин обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

В зв"язку з поверненням обвинувального акта,   запобіжний  захід  відносно обвинуваченого  залишити раніше обраний на час дії ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 181, 194, 199  КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні  № 12001922043000858   за  обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 4 ст. 152, ч.1 ст. 122,  ч.2  ст. 156 КК України -    як такий, що не відповідає вимогам КПК України, повернути прокурору Харківської місцевої  прокурори  № 6  Єфремовій М.О.  та надати строк на усунення недоліків 10 днів.

Запобіжний захід, раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою, залишити на строк дії ухвали суду – до 10 травня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського  апеляційного суду   через Люботинський міський суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя  (підпис)     І.В.Дем`яненко

Судді   (підпис)        О.В. Зінченко

                                                 (підпис)  О.О.Малихін