Р І Ш Е Н Н Я                        Справа  № 2-1379/ 10р.                                                                    ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 31  березня  2010 року        Шевченківський   районний  суд  м.Львова

в  складі:  головуючого  судді -  Свірідової В.В.

                  при   секретарі            Дмитраш  І.І.

     розглянувши   у  відкритому   судовому   засіданні  в  залі  суду  в  м.Львові   справу   за   позовною  заявою  ОСОБА_1  до Львівської міської ради, третіх осіб – обслуговуючого  кооперативу „Любителі  природи”, управління  природних  ресурсів та регулювання   земельних   відносин  Львівської  міської  ради,  управління Держкомзему  у  м.Львові  про  визнання  ухвали Львівської  міської  ради №  2295  від 04 грудня 2008 року  в  частині  надання  позивачу   земельної  ділянки  в оренду  недійсною та зобов”язання  до  вчинення  дій, -  

                                                               ВСТАНОВИВ :  

     26  серпня 2009 року  ОСОБА_1   звернувся  до  суду   з  позовною  заявою   до Львівської міської ради, третіх осіб – обслуговуючого кооперативу „Любителі природи”, управління  природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, управління  Держкомзему  у м.Львові  про  визнання   ухвали Львівської  міської  ради № 2295  від 04 грудня 2008 року  в  частині  надання  йому  земельної  ділянки  в  оренду  недійсною  та  зобов”язання    Львівської  міської  ради   передати   земельну  ділянку  йому  у   власність.

      В подальшому позовні  вимоги ОСОБА_1 були  уточнені   30.10.2009 року  і остаточно  позивач просить  визнати ухвалу Львівської міської ради №2295 від 04 грудня 2008 року „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та членам обслуговуючого  кооперативу „Любителі  природи” земельних  ділянок  в урочищі ?лепарів” у м.Львові ( пункт 2 додатку до зазначеної  вище ухвали) в частині передачі   в  оренду  земельної  ділянки №2, розташованої  в  урочищі „Клепарів” на  території обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” загальною площею 603 кв.м., йому, ОСОБА_1 – недійною та  зобов”язати Львівську міську  раду розглянути  питання стосовно передачі   йому  у  приватну власність земельною ділянки №2, розташованої в урочищі „Клепарів” на території обслуговуючого кооперативу ” Любителів природи” загальною  площею 603 кв.м.   та  стягнення  з  відповідача  судових   витрат по  справі.

      Обгрунтовуючи   позовні  вимоги  позивач   зазначив, що  ухвалою  Львівської  міської  ради № 2295 від 04.12.2008 року „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та членам  обслуговуючого  кооперативу „«Любителі  природи” земельних  ділянок в урочищі Клепарів у м.Львові, частина  ділянок   міською  радою  передана  громадянам   у  власність, частина  в  оренду. Так,  земельна  ділянка №2  в кооперативі „Любителі  природи”, якою  він, позивач, і  члени  його  сім”ї ,  користуються   впродовж  багатьох  років, передана   йому  на  умовах оренди. Відмова   міської  ради передати  земельну  ділянку  у  власність мотивується  тим, що земля  розташована  в  межах  „червоних   ліній”. Однак  вважає, що ніякої  заборони  на приватизацію  в  межах  „червоних  ліній”   немає, оскаржувана  ухвала  порушує його права,  в зв”язку з  чим  звернувся до суду  з  позовом  за  захистом  своїх  прав та  інтересів. Просить позов задоволити.

В  судовому  засіданні  позивач ОСОБА_1  позовні  вимоги  підтримав, давши  аналогічні   пояснення, зазначені  у  позовній  заяві. Просить  суд  постановити   рішення,  яким  визнати ухвалу Львівської міської ради №2295 від 04 грудня 2008 року „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та  членам обслуговуючого  кооперативу „Любителі природи” земельних  ділянок  в  урочищі „Клепарів” у м.Львові ( пункт 2 додатку  до зазначеної  вище ухвали) в частині передачі  в  оренду  земельної ділянки №2, розташованої  в  урочищі „Клепарів” на  території обслуговуючого  кооперативу „Любителі  природи”  загальною площею 603 кв.м., йому, ОСОБА_1– недійною. Зобов”язати Львівську  міську раду розглянути питання  стосовно  передачі   йому  у  приватну власність зазначеної  вище  земельної  ділянки та  стягнути з   відповідача   в    його  користь   судові   витрати по  справі.  

Представник  Львівської  міської  ради  та  управління природних  ресурсів та регулювання   земельних   відносин  Львівської  міської  ради - ОСОБА_2 в судовому  засіданні  позовні  вимоги  не  визнала  та  пояснила,  що  ухвала  Львівської  міської  ради  від  04.12.2008  року  прийнята  на  сесії  Львівської  міської  ради   відповідно  до  вимог  чинного  законодавства, а  тому  підстав  для  її  скасування  немає.

Представник  третьої  особи  управління  Держкомзему  у м.Львові  ОСОБА_3  в  судове  засідання  не  з”явився,  на  адресу  суду  скерував  клопотання   про  розгляд  справи  у   його відсутності .    

Представник  третьої особи  обслуговуючого  кооперативу „Любителі  природи” ОСОБА_4 в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  позивача  підтримала  та  пояснила,  що  позивач  з 1995  року  є  членом  кооперативу.  За   ОСОБА_5 закріплена  і  він, та  члени  його  родини, користуються  земельною  ділянкою  № 2  тривалий  час.  Кооператив  у  2005  році  звернувся  до  Львівської  міської  ради  з  питанням  про  приватизацію  членами  кооперативу  (17  чоловік) земельних  ділянок, які  розташовані   в  урочищі  „Клепарів”  у  м.Львові. Деяким  членам  кооперативу  земельні  ділянки  передані  у  власність, а  деяким -  в  оренду.  Вважає  ухвалу  Львівської   міської   ради   неправомірною.

Заслухавши  пояснення  позивача,  представника  відповідача, представника  третьої  особи, вивчивши  та  дослідивши  об”ективні  докази  по  справі, суд  вважає, що  позов  підлягає  до  задоволення  з  наступних  підстав.

Статтею  152  Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та  юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть  якщо  ці порушення не пов”язані з позбавленням права володіння земельною  ділянкою, і  відшкодування  завданих  збитків.

         В  судовому  засіданні  встановлено, що  ОСОБА_5  з  1995  року  є  членом    обслуговуючого  кооперативу  „Любителі  природи”  та   постійно  користуеться  та  обслуговує  земельну  ділянку  №  2, площею 603  кв.м., яка  розташована в   урочищі  Клепарів  м.Львова  на   терититорії    зазначеного   вище  кооперативу.

Дані  обставини   не   заперечили  учасники  процесу  .

        Як   вбачається  з  показів  третьої  особи-  голови  кооперативу  ОСОБА_4 кооператив  у  2005  році  звернувся  з  відповідними  заявами  та  долученими до  заяв  документами  про  передачу  у  власність  членам  кооперативу    земельних  ділянок.

        У хвалою Львівської міської ради № 2295 від 04 грудня 2008 року „Про передачу обслуговуючому  кооперативу „Любителі  природи” та  членам обслуговуючого  кооперативу „Любителі  природи” земельних  ділянок  в урочищі „Клепарів” у м.Львові   було  передано   членам  кооперативу   у  власність  та  оренду   земельні  ділянки.

       З пункту 2  додатку  до  зазначеної  вище  ухвали вбачається, що   позивачу  ОСОБА_5  вирішено  передати   в  оренду   земельну  ділянку  №2, розташовану  в  урочищі „Клепарів” на  території  обслуговуючого   кооперативу „Любителі  природи” загальною площею 603 кв.м.  для  ведення  садівництва, оскільки  така  земельна  ділянка  розташована  в   межах   червоних  ліній.

       Як  вбачається  з  показів  представника  відповідача   ухвала  Львівської міської ради  від 04  грудня 2008  року  була  прийнята  на  підставі  розробленої  ліцензованою землепорядною  організацією технічної документації, яка  погоджена  управлінням  архітектури, відповідно  до чинного  земельного законодавства, а  саме  в  частині  використання  часток  земельних  ділянок, які  опинилися  в  межах  червоних  ліній  здійснюється  з  врахуванням  генерального  плану  населеного  пункту.  

       Згідно  п.5  ст.158  Земельного кодексу  України  у  разі незгоди  власників  чи  землекористувачів  з  рішенням  органу  місцевого  самоврядування  спір  вирішується  у  судовому  порядку.

      Суд  вважає  дану  ухвалу  необґрунтованою  та  недійсною, з  тих  підстав,  що  Львівською  міською  радою  порушено  право  позивача, гарантоване  статтею 14  Конституцією  України.

Відповідно до ст.121  Земельного  кодексу України, громадянин, зацікавлений  у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає  заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської  міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської  ради  за  місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів  міської ради  та  органів  місцевого  самоврядування  щодо  приватизації земельних  ділянок  приймається  у  місячний  строк на  підставі технічних матеріалів та документів, що  підтверджують  розмір  земельної ділянки.

       Стаття  118 Земельного Кодексу  України  передбачає порядок безоплатної приватизації  земельних  ділянок  громадянами  та  відповідно  до  вимог  даної  статті  позивачем (кооперативом-членом  якого є  позивач  ) подано  заяву  до  Львівської  міської  ради  з  переліком   документів, необхідних  для  вирішення  даного  питання.

      Згідно  ст.121  ч.1  п.в) Земельного Кодексу  України - громадяни  України  мають право  на безоплатну  передачу   їм  земельних  ділянок  із земель державної  або  комунальної власності  в    розмірах  для  ведення  садівництва  – не  більше 0,12  гектара.

       Загальна  площа  земельної  ділянки, що  перебуває  в  користування  позивача  становить 603   кв.м, отже  Львівська  міська  рада  мала  передати  у  приватну  власність позивача  ОСОБА_5    вищенаведену   земельну  ділянку.  Однак, передаючи  в  оренду  зазначену  вище  земельну  ділянку  позивачу, Львівська  міська  рада  мотивувала  це  тим,  що  земельна  ділянка  знаходиться   в  межах  червоних  ліній.

Мотивація  представника   відповідача  того,  що   зазначена   вище  земельна  ділянка   не  може  передаватись  у  приватну  власність, оскільки   вона  знаходиться  в межах  червоних   ліній, судом  не  приймається  до  уваги, оскільки   дане  пояснення  є голослівним  та   нічим  документально  не  підтверджено.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на  підставі  яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги  і заперечення сторін, та інших обставин, які мають  значення для  вирішення справи. Ці  дані  встановлюються на  підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних  як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними  є  докази, які   містять інформацію щодо предмета  доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження  їхніх  вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються  предмета  доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення  для  ухвалення  рішення  у  справі  і  щодо яких  у сторін  та  інших осіб, які  беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування  не  може  ґрунтуватися на  припущеннях.

            Відмова  у  передачу   позивачу   земельної  ділянки  у  приватну  власність є  незаконною, оскільки, вона   протирічить  вимогам  чинного  законодавства.

Право  на  земельну  ділянку  , відповідно  до  вимог  ст.ст.110,111  ЗК  України,  позивача  може  бути  обмежено  шляхом  встановлення  обмежень, передбачених  зазначеними  вище  нормами  закону. Водночас  використання  частин  земельних  ділянок, що опинились  у  межах „червоних  ліній”, може  здійснюватися   відповідно  до  обмежень, які  визначаються  у  висновках   органів   місцевого  самоврядування  та  архітектури.

             Відповідно  до  норм  чинного  цивільного  законодавства, зокрема   стаття 638 ЦК  України -  договір  вважається  укладеним, якщо  сторони  в  належній  формі  досягли  згоди  з   усіх   істотних  умов  договору.  Договір  укладається  шляхом  пропозиції  однієї  сторони  укласти  договір   і   прийняти  пропозиції  другою  стороною

              З  ухвали  Львівської  міської ради   вбачається,  що    міська  рада, одноособово,   уклала  з   ОСОБА_5 договір  оренди    земельної  ділянки , однак    позивач   про  це  не  був  повідомлений,  і  свою  згоду  не  надавав.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, зміст  права власності на землю полягає  у  володінні, користуванні  і розпорядженні земельними ділянками. Право власності на землю набувається  та  реалізується на  підставі Конституції України, цього Кодексу, а також  інших  законів, що  видаються   відповідно  до них.

Статтею 55  Конституції  України гарантовано право на оскарження  в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових  і  службових осіб.  

 Згідно п. 11 ст. 118 Земельного кодексу України  у  разі відмови органу виконавчої влади чи  органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у  власність або залишення  заяви без розгляду  питання   вирішується   в судовому порядку.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод  чи інтересів.

Статтею 114 ЦПК України встановлено виключну підсудність щодо спорів, які виникають з приводу нерухомого майна. Такі  спори підлягають розгляду  за  місцем  знаходження   майна.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього  рішення і  вирішує  спір по суті. Згідно ч.3 п.7 вказаної постанови, захист прав громадян та юридичних осіб на  земельні ділянки може здійснюватись  згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом  визнання  права чи застосування інших передбачених  законом  способів.

Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування  з питань, віднесених  до  їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення  позову визнає рішення цих органів недійсними  і  зобов'язує  їх, залежно  від  характеру  спору, виконати певні  дії  на  захист порушеного права  чи  сам визнає  це право  за  позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідним способом захисту порушених прав позивача є визнання  недійсною  ухвали, яка  прийнята  Львівською  міською   радою , без  детальної  перевірки, без  дослідження  дійсних  обставин фактичного  користування  громадянами  спірною   земельною  ділянкою , що  в  свою  чергу  порушує  права  фактичного  користувача  ділянки та  зобов’язання Львівської  міської ради   на  сесії  розглянути питання  щодо  передачі  позивачeві  у  власність   спірної  земельної  ділянки  .

           Відповідно  до вимог  ст.88 ч.1  ЦПК  України  стороні, на  користь  якої  ухвалено  рішення, суд  присуджує   з  другої  сторони  понесені  нею і  документально  підтверджені  судові  витрати.   Оскільки    судом  задоволено  позовні  вимоги, тому  понесені  витрати   покладаються   на  відповідача.

      Отже ,  на  підставі  наведеного  вище,  слід  позов   задовольнити.

   Керуючись ст. ст. 3,10,11,57, 60,61, 86, 88, 114, 209, 212-215,218 ЦПК України, ст.ст.14, 19, 22, 55  Конституції України, ст.ст.1,5,78,81,110,111,116,118,121, 124,152   Земельного  кодексу  України ,  ст. 638  ЦК  України , суд,-

                                                                             В И Р І Ш И В :  

Позов   задовольнити  повністю.  

Визнати  ухвалу  Львівської  міської  ради № 2295 від 04 грудня 2008 року  „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та членам обслуговуючого кооперативу „Любителі  природи” земельних ділянок  в урочищі „Клепарів” у м.Львові” ( пункт 2 додатку до зазначеної вище ухвали) в частині передачі земельної ділянки №2, розташованої в урочищі „Клепарів” на території  обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” загальною  площею 603 кв.м., ОСОБА_1 – недійною.

Зобов”язати Львівську  міську  раду  розглянути  питання  стосовно  передачі ОСОБА_1 у  приватну власність земельною ділянки №2, розташованої в урочищі „Клепарів” на території обслуговуючого  кооперативу „Любителів  природи” загальною площею 603 кв.м.

Стягнути  з Львівської  міської  ради в користь позивача ОСОБА_1  судові  витрати: судовий  збір  в розмірі  51 грн. та витрати за інформаційно-технічне  забезпечення   розгляду  справи  в  суді  в  розмірі  120 грн., а  всього 171  грн.  

Рішення може бути оскаржена  в  апеляційному  порядку до  апеляційного суду  Львівської  області  через  Шевченківський   районний  суд  м.Львова  шляхом  подачі в 10-денний строк  з дня проголошення  рішення  заяви про  апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її  копії  до апеляційної інстанції  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                   Суддя                                                    В.В.Свірідова