- 1 -

                                                                                                                                         № 2-141/10

                                                    Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                                                        ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24.03.2010р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової Р.А.    

                                при секретарі Заіка А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, його представника – адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи – первинної організації незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ЗАТ «Кримський титан», в особі філії «Вільногірський ГМК» (третя особа - первинна організація незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан») про визнання незаконним наказу про простій робітника,

                                         В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Кримський титан» (в особі філії «Вільногірський ГМК») про визнання незаконним наказу про простій робітника, в якому зазначає наступне.

Він працює на підприємстві відповідача апаратником-гідрометалургом металургійного виробництва.

24.12.2008р. за підписом керівника підприємства відповідача було видано наказ за № 324 «Про простій робітників МВ і СЕВТ», відповідно до якого було затверджено акти про простій та йому було змінено графік роботи на період простою з 29.12.2008р., місцем його знаходження визначено під час простою прохідну заводоуправління., оплату простою проводити 2/3 встановленої тарифної ставки 9.06 грн.

Позивач вважає цей наказ незаконним і вказує, що акти про простій було затверджено 23.12.2008р., тобто задовго до дати 29.12.2008р., коли він мав знаходитись на прохідній заводоуправління. При цьому більша частина робітників металургійного виробництва, крім тих, які знаходились у відпустках за власний рахунок, знаходились на своїх робочих місцях, виконували звичайну роботу та отримали заробітну плату в повному обсязі.

Більш того, в наказі не визначено закінчення простою, а зазначено тільки дату, з якої він мав знаходитись на прохідній. Крім того, акт простою не було затверджено профспілковою організацією, членом якої він є і не було отримано на це згоди профспілки. В акті значиться, що його було складено на підставі службової записки директора МВ (металургійного виробництва) від 12.12.2008р. Але в цей день він працював у звичайному режимі, виконував покладену на нього роботу і ніякого простою в нього не було, що підтверджується відповідними табелями обліку робочого часу та журналом видачі нарядів на роботу, де зазначається денне завдання.

Позивач зазначає, що він другий рік поспіль, починаючи з 2007р., перед новорічними святами опиняється на простої тільки з однієї причини – він є членом Незалежної профспілки гірників України, яка діє на підприємстві відповідача. Всі інші робітники МВ, які не входять до складу зазначеної профспілки, жодного разу на простої не були і отримували зарплатню в повному обсязі.

При зазначеному режимі роботи значно змінилися в бік їх погіршення умови оплати його праці, оскільки отримана ним зарплатня значно зменшилась.

Зазначеними незаконними діями, що полягають у виданні вищезазначеного наказу відповідачем було завдано йому також і моральної шкоди, яка полягає в тому, що цим наказом порушено гарантовані йому законодавством права як працівника ; за наказом відповідача в нього значно погіршився матеріальний та майновий стан, оскільки значно зменшилась його зарплатня ; наказом його переведено на значно гірші для нього умови праці, оскільки за трудовим договором він не зобов’язувався знаходитись весь робочий день на прохідній заводоуправління ; за захистом своїх прав та інтересів він змушений звертатись до

                                                                          - 2 -

адвокатів та до суду, що є не звичним для нього проведенням свого часу ; змушений витрачати свій вільний час не на організацію відпочинку та свого дозвілля, а на судовий спір з відповідачем.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги та викладені в позові доводи підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача також позов підтримав, пояснення свого довірителя доповнив наступним. На його думку, згаданий наказ адміністрації підприємства відповідача є незаконним, оскільки простою працівника в даному випадку не було і його довіритель міг працювати у звичайному режимі, а йому не зрозуміло чому ОСОБА_1 не працював на своєму робочому місці, а інші апаратники-гідрометалурги працювали. Він вважає, що простій створено штучно, бо позивач не повідомляв адміністрацію про те, що у нього простій.

Представник відповідача висловив категоричні заперечення проти позову, суду пояснив, що основним документом є табеля обліку робочого часу в кінці грудня 2008р. та до 16 січня 2009р. Позивач не ставив питання про те, що ці табеля є незаконними, не відповідають дійсності. Він отримав заробітну плату за вказаний період згідно відпрацьованого часу. Як з табелів обліку робочого часу, так і з журналів видачі нарядів вбачається, що переважна більшість працівників аналогічної з позивачем спеціальності не притягувались для виконання робіт в металургійному виробництві в зазначений період часу. Тобто позивач був не один, кому не знайшлось роботи в той період.

Він з впевненістю може заявити, що в той період часу комбінатом продукція металургії не випускалась, тому для всіх 45-ти чоловік не було роботи. Деякі, тобто більшість з них, пішли у відпустки за власний рахунок, деякі – у планові відпустки, а позивач відмовився оформляти відпустку і відмовився від запропонованої йому роботи озеленювача, тому адміністрація прийняла рішення оформити простій, щоб він мав змогу отримати певну заробітну плату. Він заперечує проти того, що в даному випадку йдеться про простій з ініціативи позивача. Це була вимушена міра, пов`язана із зупиненням робіт, викликаних відсутністю організаційних та технічних умов на комбінаті, необхідних для виконання робіт. Представник комбінату вважає, що позивачеві жодним чином не завдано моральної шкоди, тому що він фактично не виконував зовсім ніякої роботи, просто знаходився на прохідній, а заробітну плату отримав, і йому незрозуміло – що саме позивач оскаржує. Він просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - первинної організації незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» ОСОБА_4 суду пояснив, що він підтримує позов ОСОБА_1 і вважає, що простій оформлено незаконно, оскільки позивач про простій ні до кого не звертався, для позивача знайшлась би робота по його спеціальності, яку він міг би виконувати. Йому відомо, що в той період часу інші апаратники-гідрометалурги були забезпечені роботою, тобто працювали, а не працював тільки ОСОБА_1. Також він вважає порушенням те, що питання стосовно простою не було узгоджено з профспілкою, членом якої є  позивач.

Матеріалами справи встановлено наступне.

Як вбачається з копії окремих сторінок трудової книжки позивача, він працює на філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» (а.с.3,4).

Адміністрацією підприємства відповідача позивачеві було заздалегідь повідомлено про передбачуваний простій і запропоновано з метою запобігання простою тимчасове переведення на іншу роботу (а.с. 5).

27.11.2008р. було видано наказ № 298 по підприємству відповідача по організації роботи комбінату в період з 29 по 31 грудня 2008р., 2,5,6,8,9 та з 12 по 16 січня 2009р., що підтверджується його копією (а.с.6,7).

24.12.2008р. було видано наказ №324 по філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ  «Кримський титан» про простій робітників металургійного виробництва і служби експлуатації засобів вимірювальної техніки (МВ і СЕВТ) – а.с.8.

23.12.2008р. складено акт про простій у металургійному виробництві, що видно із його копії, який отримано позивачем 25.12.2008р. (а.с.9).

До матеріалів справи надано листки обліку простоїв за 29.12.2008р.-31.12.2008р., 02.01.2009р., 05.01.2009р., 06.01.2009р., 08.01.2009р., 09.01.2009р.,  12.01.2009р. - 16.01.2009р. та табеля обліку робочого часу за вказаний період (а.с.20-42).  

Заслухавши пояснення позивача, доводи його представника, представників відповідача  та  третьої  особи,  оцінивши  належність,  допустимість,  достовірність  кожного

                                                                              - 3 -

доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про відмову в  задоволенні позову з наступних підстав.

В ст.34 КЗпП України зазначено, що простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

В ході розгляду справи було встановлено, що адміністрацією підприємства відповідача 27.11.2008р. було видано наказ № 298 про організацію роботи в період з 29 по 31 грудня 2008р., 2,5,6,8,9 та з 12 по 16 січня 2009р., що підтверджується його копією. В наказі зазначено, що вказані заходи застосовано в зв`язку з фінансовою кризою в Україні та в світі, зупинкою значної частини підприємств гірничо-металургійного комплексу, труднощами збуту продукції комбінату, відсутністю можливості залучення кредитних ресурсів, невизначеності контрактації продукції, яку випускає комбінат, на 2009р. та з метою збереження комбінату як цілісного майнового комплексу, збереження трудового колективу, недопущення масових скорочень працівників зважуючи на виключність становища і застосування термінових заходів антикризового характеру.

В наказі зазначено, що при його виданні також враховувались рекомендації Дніпропетровського обласного комітету профспілки ПМГУ з врахуванням того, що на січень місяць 2009р. припадає значна кількість святкових та неробочих днів для створення умов святкування ОСОБА_5 та Різдва Христова, а також для вирішення особистих питань працівникам надавались відпустки без збереження заробітної плати у відповідності до вимог законодавства України про відпустки, при  цьому також враховувались положення колективного договору на 2007-2009р.р.

Працівникам підприємства, які за характером своєї діяльності не задіяні в підготовці та поданні статистичних показників виробничо-господарської діяльності підприємства, відсутність яких не спричинить негативного впливу на хід виробництва, надавались відпустки без збереження заробітної плати згідно із положеннями трудового законодавства про відпустки на вказаний період часу.

Адміністрацією підприємства було дотримано вимоги вказаних норм закону. Позивачеві було запропоновано з метою запобігання простою переведення тимчасово на іншу роботу на вказаний період часу, а саме – до адміністративно-господарського відділу управління за професією «озеленювач», про що він повідомлений письмово.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що таку пропозицію він отримував, але відмовився від неї. На його думку, відповідач несправедливо з ним поступив, запропонувавши йому такий тимчасовий перевід на іншу роботу, тому що для нього була робота на його робочому місці.

Як вбачається з табелів обліку робочого часу за вказаний в оскаржуваному наказі періоді часу, переважна більшість працівників аналогічної з позивачем спеціальності (також і інших спеціальностей) перебували у відпустках без збереження заробітної плати, лише декілька чоловік були залишені для обслуговування обладнання, тобто виконували свою звичайну роботу. Зазначена обставина знайшла своє підтвердження при огляді в судовому засіданні журналів видачі нарядів для виконання роботи в зазначений період часу. Представник відповідача в суді пояснив, що із загальної кількості працівників (45 чол.) лише 6-7 чоловік (апаратників-гідрометалургів) працювали саме з обслуговування обладнання. Інші працівники перебували у відпустках за свій рахунок, оскільки в зазначений в наказі період часу продукція не випускалась і забезпечити всіх працівників роботою було практично неможливо. Однак, позивач стверджував, що крім нього всі апаратники-гідрометалурги працювали у вказаний період часу, однак ця обставина не підтверджується матеріалами справи та встановленими в судовому засіданні обставинами на підприємстві відповідача, при яких працювало це підприємство в кінці 2008р. та до середини січня 2009р.

У відповідності з вимогами  ч.1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Позивач пояснив, що заробітна плата в такому розмірі ним була отримана.

Оскільки    позивач   не   виявив   бажання  скористатися  правом  на  відпустку  та

                                                                            - 4 -

відмовився від переведення на запропоновану йому роботу за спеціальністю озеленювача, де він міг отримати заробітну плату в повному обсязі, йому було визначено знаходитись під час простою на центральній прохідній заводоуправління. Для обліку робочого часу та для проведення оплати праці позивача в кожен день простою складались листки обліку простоїв.

Як пояснив позивач (його позицію також підтримав представник третьої особи),  він  оскаржує даний наказ по тій причині, що він особисто не повідомляв адміністрацію підприємства про простій, як це передбачено КЗпП України і до нього незаконно застосували простій.

Однак, судом встановлено, що в даному випадку йдеться не про простій одного працівника, тобто коли працівник повинен повідомляти про це адміністрацію. В оскаржуваному наказі вказано, що в зазначений період часу було зупинено виробництво продукції металургійного виробництва, це викликано відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи. Такий випадок передбачено статтею 34 КЗпП України.

Застосовуючи дану норму законодавства, відповідач також керувався положеннями колективного договору на 2007-2009р.р., якими передбачено подібні випадки.

Позивач не навів суду норм законодавства, які б передбачали узгодження з профспілкою питань щодо застосування простою. До того ж позивач не підтвердив документально своє членство в профспілковій організації.

Таким чином, в процесі розгляду справи  суд не виявив з боку відповідача факту недотримання вимог законодавства про працю в  ситуації, що склалася в кінці грудня 2008р., початку січня 2009р. між сторонами по справі.

Позивач не навів суду доказів та не обґрунтував свої доводи щодо завдання йому відповідачем моральної шкоди.

З огляду на вищенаведене суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.88, 212-215, 209 ч.3, 218 ч.2 ЦПК України, ст.ст. 34, 113, 221, 232, 233, 237-1 КЗпП України, суд

                                          В  И  Р  І  Ш  И  В  :

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ЗАТ «Кримський титан», в особі філії «Вільногірський ГМК» про визнання незаконним наказу № 324 від 24.12.2008р.  про простій робітника відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду  виготовлено 29.03.2010р.

                СУДДЯ                                                                                               Р.А.ЛИТВИНОВА