Справа № 484/4687/19

Провадження № 2/484/126/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2020р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання - Шаповалова В.О., Кодриш Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання строку дії кредитного договору закінченим та стягнення заподіяних збитків

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання строку дії кредитного договору закінченим та стягнення заподіяних збитків.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що 13.12.2006р. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», із анкетою-заявою, згідно якої отримав кредит у розмірі 7900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, на думку відповідача, позивач в порушення договору не перераховує у встановлені строки чергові платежі в рахунок погашення заборгованості у зв`язку з цим АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за даним договором. Представник позивача вказує, що 26.11.2013 року працівниками відповідача, було зроблено перевипуск кредитної картки «Універсальна» на ім`я ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_1 , термін дії якої закінчувався в листопаді 2017 року) і останній продовжив виконувати свої зобов`язання за кредитним договором. Станом на 14.04.2016 року, позивачем ОСОБА_1 було погашено будь-яку заборгованість перед Банком в повному обсязі. Враховуючи термін дії кредитної картки, який закінчився в листопаді 2017 року, зі спливом останнього дня місяця дії картки настав строк і повернення кредиту в повному обсязі, тобто, на думку представника позивача, строк кредитного договору закінчився з 1 грудня 2017 року. Крім того, починаючи з травня 2016 року з позивача, щомісячно, утримувались грошові кошти за договорами «ПОКУПКИ ТОВАРУ» та «Страхування кредитного ліміту», які він ніколи не укладав, на загальну суму 9 150,79грн, на які нараховувались відсотки в розмірі 3,6%, а тому, на думку представника позивача, дані дії відповідача є неправомірними. Також, після закінчення дії договору, з 01.12.2017 року на картковий рахунок відповідачем було зараховано грошові кошти ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості на загальну суму 9911,66 грн, а тому загальна сума, яка підлягає зарахуванню на погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 13.12.2006 року становить 19062,45 грн. Представник позивача вказує, що станом на 01.12.2017 року заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором (з урахуванням 3% річних від суми загального боргу) становить 17015,17 грн., у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача надміру сплачені грошові кошти в розмірі 2047,28коп. та заподіяну моральну шкоду в розмірі 50000грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив справу слухати без його участі та участі позивача.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог вказуючи, що згідно комплексів банку, після закінчення строку дії карти № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не отримував картки для користування кредитним картковим рахунком відкритим на підставі заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 13.12.2006 року, але з цього карткового рахунку продовжувалось договірне списання грошових коштів по операціям згоду на яку ОСОБА_1 надав за допомогою свого фінансового телефону. Твердження позивача, що він 14.04.2016 р. погасив вказану заборгованість не відповідає дійсності, оскільки операція по поповненню кредитного рахунку 14.04.2016р. на суму 7460,85 грн. відбулась внаслідок надання АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 банківської послуги надання кредиту №16041403513635 для погашення існуючої заборгованості по його картковому рахунку. В виписці вказана операція супроводжується описом призначення платежу - "ДЕПОЗИТ". Тобто, за умовами даного договору, кожного 14 числа починаючи з 14.05.2016 року і до 14.11.2019 року, проводилось погашення наданого позивачу кредиту з його кредитної карти з призначенням платежу «ПОКУПКА ТОВАРУ», сума щомісячного платежу, з врахуванням комісії 4%, складала - 386,88 грн. Крім того, відомості щодо страхових платежів відображено у виписці з описом в призначенні платежу: "Страховий платіж за договором. Страхування кредитного ліміту". Договір страхування передбачав надання послуги страхування власнику кредитної картки № НОМЕР_2 від певних ризиків. ОСОБА_1 уклав вказаний договір з допомогою авторизації за своїм фінансовим телефоном (смс інформування). Договір було підключено 20-07-2016р., однак запису діалогу надати можливості немає по терміну зберігання.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 13.12.2006р. позивач звернувся до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є відповідач, із заявою про надання кредиту та погодився, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Згідно заяви позивачу банком надано кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.(а.с.73)

Те, що вказана заява була підписана позивачем власноруч, факт отримання ним кредитних коштів та користування ними учасниками справи не оспорюється.

Таким чином, з урахуванням встановленого та положень вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що матеріалами справи достовірно підтверджено, що між сторонами існують кредитні правовідносини на підставі кредитного договору б/н від 13.12.2006р., укладеного за згодою позивача, який є дійсним, а також те, що для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту за даним кредитним договором позивач отримав картку № НОМЕР_3 .

Представник позивача вказував, що 26.11.2013 року працівниками відповідача, було зроблено перевипуск кредитної картки «Універсальна» на ім`я ОСОБА_1 ( картка № НОМЕР_1 , термін дії якої закінчувався в листопаді 2017 року), а тому строк кредитного договору закінчився з 1 грудня 2017 року.

Дане твердження представника позивача є слушним виходячи з наступного.

Відповідно до довідки, наданої відповідачем, дата відкриття картки позивача № НОМЕР_3 - 13.12.2006 року, термін дії до листопада 2013 року, а картки № НОМЕР_2 - 26.11.2013 року, термін дії до листопада 2017 року.(а.с.75)

Також, факт перевипуску кредитної картки та отримання позивачем картки № НОМЕР_2 , строком дії до листопада 2017 року, підтверджується випискою з особового рахунку позивача та випискою з програмного комплексу банку з фотокарткою позивача при отриманні кредитної картки.

Крім того, закінчення строку дії картки саме в листопаді 2017 року підтвердив представник відповідача у своїх письмових поясненнях.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою частиною кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

За умовами договору, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і позивачем, кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії картки.

Доказів перевипуску нової картки та продовження строку дії договору відповідачем не надано.

Тобто, зі спливом останнього дня місяця дії картки настав строк і повернення кредиту в повному обсязі, а тому строк кредитного договору закінчився з 1 грудня 2017 року.

Також, представник позивача зазначив, що станом на 14.04.2016 року, ОСОБА_1 було погашено будь-яку заборгованість перед Банком в повному обсязі та починаючи з травня 2016 року з позивача, щомісячно, утримувались грошові кошти за договорами «ПОКУПКИ ТОВАРУ» та «Страхування кредитного ліміту», які він ніколи не укладав, на загальну суму 9 150,79грн, на які нараховувались відсотки в розмірі 3,6%, а тому, на думку представника позивача, дані дії відповідача є неправомірними.

Дане твердження представника позивача не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи виходячи з наступного.

Так, представник відповідача у своїх письмових поясненнях вказав, що операція по поповненню кредитного рахунку 14.04.2016р. на суму 7460,85 грн. відбулась внаслідок надання АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 банківської послуги надання кредиту №16041403513635 для погашення існуючої заборгованості по його картковому рахунку. В виписці вказана операція супроводжується описом призначення платежу - "ДЕПОЗИТ". Тобто, за умовами даного договору, кожного 14 числа починаючи з 14.05.2016 року і до 14.11.2019 року, проводилось погашення наданого позивачу кредиту з його кредитної карти з призначенням платежу «ПОКУПКА ТОВАРУ», сума щомісячного платежу, з врахуванням комісії 4%, складала - 386,88 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 3, 4 ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Згідно п.п. 57,59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.

Крім того, приписи вищенаведеного Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 не містять вимоги про наявність в реквізитах регістрів аналітичного обліку особистого підпису клієнта.

Враховуючи наведене, суд приходить до всиновку, що виписка з особового рахунку є регістром аналітичного обліку, тобто внутрішнім первинним документом банку, а отже є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом по справі. У вказаній виписці зазначені всі операції із зняття грошових коштів та погашення заборгованості, а також розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій за порушення зобов`язання.

З виписки по рахунку вбачається, шо станом на 14.04.2016 року заборгованість позивача за кредитним договором б/н від 13.12.2006р. становила 7460,85грн.

Згідно вказаної виписки по особовому рахунку та Чек-договору по кредиту вбачається, що 14.04.2016 року позивач скористався сервісом «Оплата частями», надання кредиту № НОМЕР_4 для погашення існуючої заборгованості по його картковому рахунку та отримав кредит в розмірі 7460,85грн. на наступних умовах його повернення: щомісячний платіж в розмірі 372 грн. кількість платежів - 48, перший платіж - 14.05.2016 року, останній платіж 14.11.2019 року, платежі здійснюються з його кредитної картки № НОМЕР_2 . У виписці по особовому рахунку вказана операція супроводжується описом призначення платежу - "ДЕПОЗИТ" (ОПЛАТА ЧАСТЯМИ 5 ДЕПОЗИТ).(а.с.18,53)

Тобто, за умовами даного договору, кожного 14 числа починаючи з 14.05.2016 року і до 14.11.2019 року, проводилось погашення наданого позивачу кредиту з його кредитної карти з призначенням платежу «ПОКУПКА ТОВАРУ» (ОПЛАТА ЧАСТЯМИ 5 ПОКУПКА ТОВАРА), сума щомісячного платежу 372грн., з врахуванням комісії 4%, складала - 386,66 грн.

Вказані обставини отримання позивачем кредиту в розмірі 7460,85грн. для погашення існуючої заборгованості по його картковому рахунку згідно договору №16041403513635 від 14.04.2016 року на зазначених умовах підтверджуються випискою по особовому рахунку позивача та копією Чек-договору, які наявні в матеріалах справи. Доказів, які б спростовували факт укладання даного договору представником позивача не надано.

Таким чином, дії відповідача, щодо нарахувань на залишок тіла кредиту по кредитному договору без номеру від 13.12.2006р. грошових коштів за договором №16041403513635 на загальну суму 7346,54грн. (19 платежів Х 386,66 грн. щомісячний платіж) є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, представник позивача вказав, що відомості щодо страхових платежів відображено у виписці з описом в призначенні платежу: "Страховий платіж за договором. Страхування кредитного ліміту". Договір страхування передбачав надання послугу страхування власнику кредитної картки № НОМЕР_2 від певних ризиків, зокрема: втрата постійного місця роботи, інвалідність у результаті нещасного випадку, критичні захворювання, смерть у результаті захворювання, смерть у результаті нещасного випадку. Умови страхування передбачали: максимальна сума виплати за договором (страхова сума) - сума поточної заборгованості за кредитною карткою № НОМЕР_2 на останній день місяця. Страховий платіж - 0,9% від страхової суми. ОСОБА_1 уклав вказаний договір з допомогою авторизації за своїм фінансовим телефоном (смс інформування). Договір було підключено 20-07-2016р., однак запису діалогу надати можливості немає по терміну зберігання.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З виписки по особовому рахунку позивача вбачається, шо в період з 26.08.2016 року 05.11.2017 року відповідачем, щомісячно, було нараховано на залишок тіла кредиту по кредитному договору без номеру від 13.12.2006р. грошові кошти за договором «Страхування кредитного ліміту» на загальну суму 1486,28грн. У виписці по особовому рахунку вказана операція супроводжується описом призначення платежу - "Страховий платіж за договором. Страхування кредитного ліміту". Згідно розрахунку заборгованості, який наявний матеріалах справи, відсотки на зазначену суму не нараховувались.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів стосовно того, що позивач укладав зазначений договір Страхування кредитного ліміту, був ознайомлений з його змістом і погодився на списання коштів з кредитного ліміту представником відповідача не надано та матеріали справи не містять, а тому дії відповідача, щодо нарахування даних платежів є неправомірними.

Також, представник позивача вказав, що станом на 01.12.2017 року заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором (з урахуванням 3% річних від суми загального боргу) становить 17015,17 грн. та після закінченні дії договору, з 01.12.2017 року на картковий рахунок відповідачем було зараховано грошові кошти ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості на загальну суму 9911,66 грн, а тому він вважає, що загальна сума, яка підлягає зарахуванню на погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 13.12.2006 року, з урахуванням коштів, нарахованих за договорами «ПОКУПКИ ТОВАРУ» та «Страхування кредитного ліміту» становить 19062,45 грн., у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача надміру сплачені грошові кошти в розмірі 2047,28коп.

Однак, дані твердження представника позивача не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи.

Так, згідно виписки по особовому рахунку позивача, заборгованість останнього перед кредитором станом на 01.12.2017р. становить 16038,44коп. та після закінчення дії договору, з 01.12.2017 року, ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором б/н від 13.12.2006 року були внесені грошові кошти на загальну суму 9911,66 грн., яка підлягає зарахуванню на погашення суми боргу.

Тобто, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 за договором "Страхування кредитного ліміту" в сумі 1 486 грн. 28коп. та грошові кошти сплачені ним після закінчення строку дії кредитного договору без номеру від 13.12.2006р., тобто після 01.12.2017 року, в сумі 9 911 грн. 66 коп., а всього 11 397 грн. 94 коп. підлягають зарахуванню на погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором без номеру від 13.12.2006р.

При цьому, враховуючи розмір заборгованості позивача, будь - які надміру сплачені грошові кошти за даним договором відсутні.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 50000грн., вказуючи, що ОСОБА_1 є пенсіонером і отримує мінімальну пенсію за віком, однак не зважаючи на це свої боргові зобов`язання перед кредитором виконав в повному обсязі. В той же час, відповідач (кредитор) скористався тим що ОСОБА_1 є не обізнаним в області права і стягував з останнього грошові кошти за неіснуючі послуги збільшуючи тим самим боргові зобов`язання, а в подальшому взагалі звернувся з позовом про стягнення не існуючої заборгованості за кредитним договором до суду. Представник позивача зазначає, що в наслідок таких незаконних дій відповідача, ОСОБА_1 було заподіяно значну моральну шкоду.

Однак, дані вимоги представника позивача суперечать вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг.

Згідно зі статтею 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правила статті 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди, у випадку їх порушення, законом не передбачено. Також, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19, постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 663/1305/16-ц, провадження № 61-312789св18 та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 523/12801/15-ц, провадження № 61-19367св18.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що строк дії кредитного договору без номеру від 13.12.2006р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", закінчився з 01.12.2017 року.

Визнати неправомірними дії акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", щодо нарахувань на залишок тіла кредиту по кредитному договору без номеру від 13.12.2006р. грошових коштів за договором "Страхування кредитного ліміту" в сумі 1 486 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн. 28коп.

Зарахувати грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 за договором "Страхування кредитного ліміту" в сумі 1 486 грн. 28коп. та грошові кошти сплачені після закінчення строку дії кредитного договору без номеру від 13.12.2006р., тобто після 01.12.2017 року, в сумі 9 911 грн. 66 коп., а всього 11 397 (одинадцять тисяч триста дев`яносто сім) грн. 94 коп. на погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором без номеру від 13.12.2006р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Повне судове рішення буде складено 26.03.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СУДДЯ: Т.Я. Літвіненко