19.03.20

22-ц/812/557/20

Провадження №22-ц/812/557/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м. Миколаїв

Справа № 472/752/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про розірвання шлюбу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

поданою його представником ОСОБА_3

на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області, постановлену суддею Кучерявенком С.С. 29 січня 2020 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали не зазначена

у с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову зазначав, що 8 вересня 1992 року між ним та відповідачкою укладено шлюб. З 1994 року шлюбні відносини між ними фактично припинено, спільне проживання та збереження шлюбу неможливе.

Посилаючись на викладене, просив розірвати шлюб.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2020 року закрито провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2020 року та ухвалити судове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що закриваючи провадження у справі суд першої інстанції не врахував, що дружина не бажає з`являтися до органів ДРАЦСу, а тому позивач позбавлений можливості розірвати шлюб в органах ДРАЦСу.

Справа розглядалась судом у відсутність сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі , суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства , подружжя, яке не має дітей (неповнолітніх), має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати шлюб укладений між ним та відповідачкою 8 вересня 1992 року. В позовній заяві зазначав, що неповнолітніх дітей від шлюбу у них немає, він пропонував відповідачці розірвати шлюб, але відповідачка відмовлялась, пояснюючи це відсутністю вільного часу, а тому він змушений звернутися до суду.

Згідно ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим, а також шляхом його розірвання за заявою подружжя або одного з них судом чи органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України (за заявою подружжя, яке не має дітей, за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім або визнаний недієздатним). Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України ( п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Суд першої інстанції, зазначивши, що справа не може бути розглянута в суді в порядку цивільного судочинства, не звернув увагу на те, що у випадку відсутності дітей подружжя вправі подати заяву про розірвання шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану, однак, це не є його обов`язком звертатися саме в даний орган і один з подружжя вправі звернутися безпосередньо до суду з позовом про розлучення, що не суперечить ч. 1 ст. 110 СК України.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачка відмовляється розривати шлюб, що в свою чергу позбавляє позивача права звернутися до органів ДРАЦС в порядку ст. 106 СК України.

Оскільки суд першої інстанції закриваючи провадження у справі не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального і процесуального права, та дійшов помилкового висновку про те, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, то відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

І.В. Лівінський

Повний текст постанови складено 23 березня 2020 року.