Ухвала

18 березня2020 року

м. Київ

справа № 753/16802/19

провадження № 61-3659ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 04 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 191,56 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 31 грудня 2013 року відповідач відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до умов якої банк надав кредит у розмірі 4 913,68 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості передбачено шляхом внесення щомісячних платежів. Проте, свої зобов`язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 05 серпня 2019 року у сумі 22 191,56 грн, з яких заборгованість за кредитом - 4 913,69 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 5 021,78 грн, заборгованості за пенею та комісією - 11 399,32 грн, штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 856,77 грн.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь

АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 4 913,68 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 залишено без змін.

24 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку представник

АТ КБ «Приватбанк» Крилова О. Л. подала касаційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у цивільній справі № 753/16802/19, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та штрафом та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у вказаній частині.

Як підставу для скасування оскаржених судових рішень АТ КБ «Приватбанк» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною першою статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

АТ КБ «Приватбанк» реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 753/16802/19.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята

статті 19 ЦПК України).

АТ КБ «ПриватБанк» подано позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, а ціна позову у цій справі становить в розмірі 22 191,56 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних.

На думку заявника справа стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами проігноровано висновки, викладені у постанові Верховного Суду

від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17.

Також АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що справа має виняткове значення для банку, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує права та порушує майнові його інтереси позивача, що є для банку важливим.

Натомість Верховним Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що касаційна скарга позивача у справі № 753/16802/19 про стягнення із фізичної особи заборгованості за кредитним договором в сумі 22 191,56 грн, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Доводи банку, викладені у касаційній скарзі щодо умов генеральної угоди

від 31 грудня 2013 року, аналогічні доводам, яким надав свою оцінку апеляційний суд в оскаржуваній постанові. Фактично ці доводи спрямовані на третій розгляд справи по суті та переоцінку доказів, після розгляду справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору.

Незгода позивача із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Оцінка доказів та встановлення обставин в кожній конкретній справі є компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій, а Верховний Суд, як суд касаційної інстанції в силу статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими .

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, значення справи для сторін, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі; належність справи до категорії малозначних було передбачуваним; позивач реалізував своє право на апеляційний перегляд справи; справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в цивільній справі № 753/16802/19.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта