Ухвала

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 520/4119/17

провадження № 61-3969ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватне підприємство «Прогрес-Риелт», про звернення стягнення на майнові права; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватне підприємство «Прогрес-Риелт», про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватне підприємство «Прогрес-Риелт» (далі - ПП«Прогрес-Риелт»), в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0079/74/56983 від 16 червня 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 19 червня 2006 року за № У-134, а саме на майнові права на квартиру під будівельним номером АДРЕСА_1 , будівництво якої не завершено, які випливають з Договору № 3Б/ПР-1-21 про інвестування, укладеного

12 січня 2006 року між ОСОБА_2 і ПП «Прогрес-Риелт» - шляхом переведення заставлених майнових прав за Договором № 3Б/ПР-1-21

від 12 січня 2006 року на ОСОБА_1

20 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому з урахуванням уточнень вимог зустрічного позову у листопаді та грудні місяці остаточно просить: визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 04-11/16 від 04 листопада 2016 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про перехід прав вимоги за кредитним договором що укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та боржниками вказаними у реєстрі боржників; визнати недійсним іпотечний договір від 19 червня 2006 року укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Чепелевою Т. В. зареєстрований в реєстрі за №у-134, яким забезпечуються вимоги Іпотекодержателя (ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») за кредитним договором № 014/0079/74/56983 від 16 червня 2006 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси. від 25 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0079/74/56983 від 16 червня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору від 19 червня 2016 року за № У-134, а саме: майнові права на квартиру під будівельним номером АДРЕСА_1 , будівництво якої не завершено, які випливають з Договору №3Б/ПР-1-21 про інвестування, укладеного 12 січня 2006 року між ОСОБА_2 і ПП «Прогрес-Риелт» - шляхом переведення заставлених майнових прав за Договором

№ 3Б/ПР-1-21 від 12 січня 2006 року на ОСОБА_1 . В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПП «Прогрес-Риелт», про звернення стягнення на майнові права відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПП «Прогрес-Риелт», про визнання недійсними договорів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем обрано спосіб захисту, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переведення заставлених майнових прав за Договором №3Б/ПР-1-21 від 12 січня 2006 року на ОСОБА_1 (фактично визнання права власності), який не передбачений як спосіб захисту права шляхом звернення до суду ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України «Про іпотеку».

28 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Краснопивцев О. К. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 520/4119/17 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, в якій просив постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Підставою касаційного оскарження зазначав порушення апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та неправильне застосування цим судом норм матеріального права при оцінці способу захисту своїх прав обраного позивачем, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною першою статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, про необхідність відкриття касаційного провадження.

Безпосередньо в касаційній скарзі заявлено клопотання про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Зупинення виконання (дії) судового рішення, яке набрало законної сили, є винятковим заходом.

Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення.

Натомість у касаційній скарзі не наведено обґрунтування необхідності зупинення дії оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи відсутність обґрунтування заявленого клопотання та те, що постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено, колегією суддів не встановлено необхідності зупинення дії оскаржуваної постанови апеляційного суду

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі № 520/4119/17.

Витребувати із Київського районного суду міста Одеси матеріали цивільної справи № 520/4119/17.

Ухвалу надіслати ОСОБА_1 , а також учасникам справи із копіями касаційної скарги та доданих до неї документів.

Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року.

Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу у строк до 21 квітня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта