Справа № 2-813/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

 (заочне)

31 березня 2010 року                Шевченківський  районний  суд  м. Львова

 в складі: головуючої     судді       Свірідової В.В.

                 при секретарі                  Дмитраш І.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові  цивільну  справу за позовом Приватного  акціонерного  товариства «Страхова компанія «ПЗУ  Україна»  до  ОСОБА_1  про  відшкодування матеріальної  шкоди, заподіяної   внаслідок  дорожньо-транспортної   пригоди ( в порядку  регресу),

у с т а н о в и в:

07 грудня 2009 року  Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося  до суду з позовом до ОСОБА_1 про  відшкодування  матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної  пригоди в  порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.04.2006 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 «ОСОБА_2 ЛТД» укладено договір №021.12344.18 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого було застраховано  транспортний  засіб марки «Шкода», д.н.НОМЕР_1.

30 жовтня 2006 року  у  м.Львові на  перехресті вул.Липинського-Промислова  відбулася дорожньо-транспортна  пригода  за  участю  автомобіля  НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Шкода» д.н. НОМЕР_1 під керуванням  водія  ОСОБА_3

 20 грудня 2006 року  постановою  Шевченківського  районного  суду  м.Львова ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного  правопорушення за ст.ст.124,130ч.1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права  керування  всіма  видами  транспортних  засобів терміном на один рік.

На  час  розгляду  справи постанова судді  не  оскаржена  та не  скасована, а  тому  є  чинною.

            Стаття  61 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що постанова суду  у справі про  адміністративне  правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої  ухвалену постанову, з питань ,  чи   мали місце  ці  дії та  чи  вчинені  вони  цією особою.

    Встановлено,  що  ОСОБА_2 „ОСОБА_2 ЛТД” є власником  автотранспорту однак під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди за кермом перебував ОСОБА_1.

 Внаслідок ДТП по вині  відповідача ОСОБА_1 автомобіль марки «Шкода д.н. НОМЕР_3  отримав  значні  механічні ушкодження  – вартість  ремонтних  робіт автомобіля становить 3780,45 гривні. За  умов договору страхування ПАТ «Страхова компанія „ПЗУ  Україна”  було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 «ОСОБА_2 ЛТД».

 Добровільно відшкодувати завдані збитки відповідач відмовляється, в зв’язку з чим  СК  змушена  звернутися  до  суду.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, давши пояснення,  аналогічні тим, що викладені  в  позовній  заяві.  Просить  позов задовольнити.

              Відповідач ОСОБА_1  в судове засідання не з”явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, представник позивача  не  заперечує проти заочного розгляду справи,   а  суд  у відповідності до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає  за  можливе  заслухати  справу  на  підставі  наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4,  з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши  зібрані по справі докази, суд  приходить  до  висновку, що  позов підлягає  до  задоволення  з наступних підстав.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії постанови судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2006 року, 30.10.12006 року о 14.00 год. ОСОБА_1, керуючи  транспортним  засобом марки Фіат д.н. НОМЕР_4 в м.Львові на перехресті вул.Липинського-Промислова в м.Львові, будучи в стані алкогольного сп”яніння, при повороті ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, не пропустив транспортний засіб марки „Шкода” д.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3,і який належить ОСОБА_2 ЛТД» , що рухався по цій смузі , внаслідок чого  здійснив  зіткнення, чим  порушив  вимоги п.п.2.9,1.2,12.1 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Даною постановою відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст.124,130 ОСОБА_1.

19.04.2006 року автомобіль марки «Шкода» д.н. НОМЕР_3, згідно договору № 021.12344.18 добровільного страхування наземного транспорту, застрахований у ПАТ «Страхова  компанія «ПЗУ  Україна».

 01.11.2006 року  власник автомобіля ОСОБА_2 «ОСОБА_2 ЛТД» звернувся до ПАТ «Страхова  компанія «ПЗУ Україна» із  заявою  про настання страхового випадку, який мав місце 30.10.2006 року, за участю застрахованого транспортного засобу, оскільки даний випадок є страховим, страховиком вищевказана  заява була прийнята та були здійснені  дії  по  встановленню всіх  обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті  страхового  відшкодування.

 Для визначення розміру збитку, завданого страхувальнику позивачем було взято до уваги страховий акт №021.12344.18 від 29.11.2006 року, розрахунок суми  страхового відшкодування  до нього, виходячи з накладної №539 від 13.11.2006 року, рахунку №71  від 13.11.2006 року, висновок спеціаліста №68/06 від 17.11.2006 року і 07.12.2006 року ПАТ «СК»ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 3 780,  45гривень, що  підтверджується  платіжним  дорученням №23384 від 07.12.2006 року.

Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України  та ст. 27  Закону України „Про страхування„  до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної  за  завдані збитки. В даному випадку відповідальним за   завдані збитки є відповідач, оскільки ст. 1191 ЦК України врегульовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану  іншою  особою, має право  зворотної  вимоги (регресу) до  винної  особи у  розмірі  виплаченого  відшкодування, якщо інший  розмір не  встановлений  законом.

Позивач, ПАТ «СК «Україна», після  виплати страхового відшкодування  своєму страхувальнику, направив на адресу відповідача ОСОБА_1 відповідний лист від 27.09.2007 року з вимогою відшкодувати завдані збитки в порядку регресу, однак відповідач  не вжив ніяких дій щодо відшкодування завданих ним збитків в добровільному  порядку.

На підставі  наведеного  ивще,позовні  вимоги  підлягають  до  задоволення.

Крім того з відповідача слід стягнути  в  користь позивача 51 грн. судового  збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, сплачені ПАТ «СК «ПЗУ Україна»  при  подачі  позову до суду.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57,60,61,  88, 209, 223, 224-225   ЦПК України, ст.ст. 22, 993, 1166, 1191 ЦК України, ст..27 Закону України «Про страхування», суд,-

в и р і ш и в:

Позов  задовольнити  повністю.

Стягнути з ОСОБА_1  в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України»»   3 780  (три тисячі сімсот вісімдесят) гривень 45 коп . у  відшкодування  матеріальної  шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної  пригоди  в  порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1  в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України»»   51  (п»ятдесят одну) гривню судового збору та 120  (сто двадцять ) грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення, сплачені при подачі позову до суду,а  всього 171 (сто сімдесят  одну ) гривню.  

             Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до  апеляційного суду Львівської  області   через  Шевченківський  районний  суд м.Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.295  ЦПК  України.  

             Заочне рішення  може бути переглянуто судом, що його ухвали, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

              Суддя                                                               Свірідова В.В.