Справа № 2-1426/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді Кравченко Н.О.,

при секретарі – Апанасовій Н.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної  шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином.  Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 червня 2008 року відповідач, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем «LEXUS RX 300», реєстраційний номер ВВ 7711 BE, не справився з управлінням транспортного засобу, здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ-2121, реєстраційний  номер 400-16 AM, який знаходився на стоянці на березі озера «Зелененьке» Ольховського дачного масиву Станично-Луганського району Луганської області.  Після  цього  втративши  контроль  над керуванням автомобіля, відповідач продовжив рух, виїхав на територію пляжу озера «Зелененьке» та здійснив наїзд на відпочиваючих громадян, внаслідок чого причинив позивачу тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Постановою Станично-Луганського районного суду від 16 лютого 2009 року  відповідач визнаний   винним   у  скоєнні  злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 Кримінального кодексу  України, але на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, відносно нього припинено провадження по справі. Злочином позивачу завдані тілесні пошкодження  середньої ступені тяжкості, внаслідок чого він тривалий час знаходився на лікуванні, на яке витрачено 287,35 грн. та які  позивач просить стягнути з відповідача. Крім того позивач просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 200 000,00 грн., оскільки злочином позивачеві завдано страждань,  були порушені нормальні життєві зв’язки через неможливість продовження активного громадського та особистого життя, професійного росту, порушені стосунки з оточуючими людьми.

    В судовому засіданні позивач підтвердив заявлені вимоги та наполягає на їх задоволенні.

    Представник відповідача в письмових запереченнях заявлені вимоги не визнав у повному обсязі. Але, будучи присутнім в судовому засіданні пояснив, що  згоден відшкодувати матеріальну шкоду в повному обсязі, але не згоден з сумою моральної шкоди, вважає її надмірною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Зазначив, що моральна шкода в розмірі 15 000 була сплачена при розгляді кримінальної справи та на цей час у нього знаходиться сума в розмірі 5 000 грн., яку відповідач запропоновує прийняти позивачу.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

 У відповідності зі ст. 1166 Цивільного кодексу  України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі  особою, яка її завдала.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідача притягнуто  до кримінальної відповідальності за ст. 286  ч.1 Кримінального кодексу України, що підтверджується Постановою Станічно-Луганського районного суду Луганської області від 16 лютого 2009 року, згідно якої  відповідач 29 червня 2008 року  приблизно о 14 годині 10 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем «LEXUS RX 300», реєстраційний номер ВВ 7711 BE, не справився з управлінням транспортного засобу та здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ-2121, реєстраційний номер 400-16 AM, який належав громадянину ОСОБА_3 та знаходився на стоянці на березі озера «Зелененьке» Ольховського дачного масиву Станично-Луганського району Луганської області.   Після  цього  втративши  контроль  над керуванням автомобіля, продовжуючи рух, виїхав на територію пляжу озера «Зелененьке», де здійснив наїзд на відпочиваючих громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_1  та ОСОБА_5 Внаслідок чого відповідач спричинив потерпілим згідно висновку судово-медичної експертизи тілесні  ушкоджень середньої  ступені тяжкості кожному за ознакою тривалості розладу здоров’я. Згідно висновку автотехнічної експертизи в умовах даної пригоди відповідач  мав технічну можливість запобігти скоєнню даної пригоди та його дії не відповідали вимогам п.12.1 ПДР України, з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з настанням  події пригоди, що розглядалася. В діях відповідача мало місце порушення вимог п.п. 2.9 «а» та 10 п. 1 ПДР України. Провина відповідача повністю підтверджена, однак  постановою суду від 16 лютого 2009 року ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності, кримінальну справу відносно останнього закрито  на підставі Закону України  «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

Згідно з вимогами ст. 14 Закону України від 12.12.2008 року, № 660-VI «Про амністію»  а мністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні УМВС з 09 липня 2009 року по 20 липня 2009 року. Згідно виписки із історії хвороби № 2870 позивач звернувся із симптомами  «вертеброгенна виражена люмбалгія. Віддаленні наслідки ЧМТ (29.06.08 р.- струс головного мозку в биту), хронічна посттравматична цефалгія.» Відповідно до виписки має місце біль у поперековій  області постійного характеру, головні болі у правій частині.  Згідно фіскального чеку позивачем на лікування затрачено 287,35 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні експерт Ст.-Луганського районного відділення Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи    ОСОБА_6 надав суду пояснення, що отримані тілесні ушкодження ОСОБА_7 визначені як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров’я, також надав пояснення, що зазначення тілесного ушкодження як « перелом шейки лівої лопатки» є конкретизацією перелому лопатки.

У відповідності зі ст. 1167 Цивільного кодексу України  моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

    В судовому засіданні встановлено, що з вини відповідача здоров’ю  позивача завдано шкоду, що призвело до його моральних страждань та психічних переживань. Викладене є підставою для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу.  

    Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, приймаючи до уваги ступень шкоди завданої позивачеві, глибину його моральних та психічних переживань з цього приводу, приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди у відповідності зі ст. 1167 Цивільного кодексу України, частково задовольнивши його позов у цій частині.  

    Задовольнити позов в частині відшкодування моральної шкоди в повному обсязі на суму 200 000,00 грн., на  думку суду не має підстав тому що  така сума не відповідає ступеню страждань позивача, глибині його моральних та психічних переживань та не є обґрунтованою.  

З наведених підстав, враховуючи непрацездатність потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди протягом одинадцяти днів, добровільне  часткове відшкодування за завдану шкоду в розмірі 15 000 грн., що позивачем не заперечується, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача слід стягнути в порядку відшкодування матеріальної шкоди 287,35 грн., в порядку відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн., а   всього 20 287 грн. 35 коп.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 202,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 322,87 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1187 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. №6 "Про судову практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", суд -

В И Р І Ш И В:

Уточнений позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 287, 35 грн.  в порядку відшкодування матеріальної шкоди та 20 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди,  а всього 20 287 грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 202,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 322,87 грн.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

 Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, а після того подання протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий:                         Н.О.Кравченко