ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 р.Справа № 536/259/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Рогового Романа Григоровича на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області (головуючий-суддя І інстанції Колотієвський О.О.) від 30.10.2019 року (дату складання повного судового рішення не вказано) по справі №536/259/19

за позовом ОСОБА_1

до інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Рогового Романа Григоровича, треті особи Батальйон патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Рогового Романа Григоровича, треті особи Батальйон патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 312513 від 17.01.2019 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки інспектора по порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) є неправомірними, а оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності - протиправною.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.10.2019 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 312513 від 17.01.2019 року і закрито справу про адміністративне правопорушення.

Відповідач, не погодився із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.10.2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо незаконності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними доказами, а відтак позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у спосіб та строки, з урахуванням особливостей розгляду даної категорії, визначених ст.268 КАС України.

Враховуючи факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, скорочений термін розгляду справ вказаної категорії, положення ч. 3 ст. 268 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.01.2019 року інспектором 1 роти батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Роговим Р.Г. винесено постанову серії НК №312513 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Як вбачається із зазначеної постанови, позивач 17.01.2019 року об 11.10 годин керуючи на автошляху М-22 Полтава-Олександрія транспортним засобом ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1 буксируючи напівпричіп державний номерний знак НОМЕР_2 на якому були встановлені шини різних моделей з різним малюнком протектору, чим порушив п.31.4.5 (г) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого саме ч.1 ст.121 КУпАП є помилковими, а відтак оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.

Згідно з п.31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно пункту 31.4.5 «г» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.

Відповідно до п.1 Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 26.07.2013 року №549, з метою виконання цих Правил шини колісних транспортних засобів класифіковано, зокрема, за типом рисунка протектора.

Пунктом 7 розділу 2 цих Правил «Класифікація шин» встановлено, що за типом рисунка протектора шини поділяються на шини з дорожнім, універсальним, кар`єрним та підвищеної прохідності рисунком.

Розрізняють симетричний, асиметричний, спрямованого та неспрямованого обертання типи рисунків протектора шини, залежно від розташування сегментів його рисунка протектора, як визначено в додатку 2 до цих Правил.

Колегія суддів зауважує, що п.31.4.5 ПДР України не забороняє експлуатацію вантажного автомобіля, на одну вісь якого встановлені шини з різними малюнками протектора. За змістом вказаної норми заборона стосується експлуатації вантажних автомобілів саме з різним типом малюнку протектора на шинах однієї вісі, різний малюнок протектора передбачений для легкового автомобіля.

В даному випадку, відповідач під час складення оскаржуваної постанови вказав, що позивач керував транспортним засобом з напівпричепом в якого на одній вісі були шини різних моделей з різним малюнком протектора.

В оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено конкретного різновиду забороненої експлуатації транспортного засобу, визначеної вказаними нормами саме щодо вантажного автомобіля, а також не зазначено відповідних належних і допустимих доказів правопорушення.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Згідно ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 73 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2020 по справі №524/9716/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 15.11.2018 у справі №524/5536/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що порушення позивачем пп. "г" п. 31.4.5 ПДР України не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24 червня 1988 року № 6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

За відсутності доказів порушення позивачем ПДР України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Рогового Романа Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.10.2019 року по справі №536/259/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик

Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал

Повний текст постанови складено 23.03.2020 року