Справа № 1-4/2010

П О С Т А Н О В А

6 квітня 2010 року    Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого -судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

за участю : прокурора Лепської Н.П.,

потерпілих:  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,                

підсудного  ОСОБА_6, адвоката підсудного ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в смт. Ріпки справу про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених  ч. 4 ст.  296, ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 01.11.2008 року,  близько 00 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля будинку культури по вул.Процка, 10 в с. Редьківка Чернігівського району Чернігівської області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, застосовуючи ніж, наніс:

- три удари в область тулуба ОСОБА_3, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевневої порожнини, з пошкодженням тонкого кишківника, ускладненого внутрішньо-черевневою кровотечею та обмеженим серозним перитонітом, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та непроникаючого різаного поранення лівої половини тулуба, котрі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я;

- один удар в область тулуба ОСОБА_4, спричинивши йому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки, ускладненого лівобічним малим гемотораксом, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя;

- один удар в область живота ОСОБА_5, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани, в проекції середньої третини правої реберної дуги, яке відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.    

Дії ОСОБА_6  за сукупністю органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинені із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та за ч.1 ст. 121  КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Адвокат підсудного ОСОБА_7 в кінці судового слідства подав суду письмове клопотання про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти, однобічності та неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Підсудний ОСОБА_6 підтримав заявлене клопотання, а прокурор заперечувала проти направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для справи.

Дослідженими в суді доказами, зібраними органом досудового слідства по справі, встановлено наступне.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину в інкримінованих злочинах визнав частково, й показав, що ввечері 31.10.2008 року він знаходився в клубі с. Редьківка Чернігівського району Чернігівської області. Після закінчення дискотеки, він зі своєю дівчиною йшов додому в с. Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області, проте оскільки біля клубу розпочиналася бійка, він був покликаний повернутися назад до клубу знайомими односельцями, що він і зробив, але участі в ній не приймав і тільки дивився на  бійку, яка відбувалася в метрах 10 від нього. Раптом він побачив, що на його товариша ОСОБА_8, біжить хлопець з ножем, він вибив ніж, а хлопець пробіг далі. Ніж він підняв, але коли його вибивав, то порізав собі руку. Після цього він побачив, що на нього біжить хлопець, як пізніше виявилося ОСОБА_5 та дістав ніж для самооборони, щоб останній його побачив і не нападав. Однак, ОСОБА_5,  підбігши, наніс йому удар в область голови, він схопив ОСОБА_5 за одяг і вони разом почали падати. Чи заподіював він ОСОБА_5 тілесні ушкодження, за сплином часу, пригадати не може, але якщо він і заподіював їх, то випадково, не бажаючи спричинення нікому тілесних ушкоджень ножем. Після цього ОСОБА_5 піднявся і пішов від нього, і він, наздогнав свою дівчину, та пішов додому в с. Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області та закинув ножа й брудну одежу на горище, при цьому ніж не викинув з огляду на оригінальність його ручки.

В той же час, обставини викладені в явці з повинною (т. 1 а.с. 21) щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, й покази, які ОСОБА_6 давав в якості підозрюваного (т. 1 а.с. 40, 41), в певній мірі суперечать показам ОСОБА_6 допитаного, як обвинуваченого (т. 1 а.с. 178-179), та є не зрозумілими, так як він вказував  про поранення лише двох осіб, а йому інкримінується поранення трьох осіб. В той же час, орган досудового слідства посилається на вказані докази - як на доказ вини ОСОБА_6. Крім того, вони суперечать його показам, які він давав в судових засіданнях, й показам потерпілих, та свідків. Перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп’яніння не підтверджено доказами, хоча вказане органом досудового слідства йому інкримінується.

Диспозиція ч. 4 ст. 296 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення хуліганських дій із застосуванням предмета, заздалегідь  заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а в даному випадку обставини викладені в явці ОСОБА_6 з повинною та покази ОСОБА_6 допитаного, як підозрюваного щодо того, що ніж він приніс з собою, тобто заздалегідь заготовив його з метою нанесення тілесних ушкоджень - суперечать його показанням, які він давав як обвинувачений під час досудового слідства та в судовому засіданні, показанням свідка ОСОБА_9  щодо того, що ніж ОСОБА_6 не приносив з собою, а вибив його у невідомої особи, яка намагалася напасти на ОСОБА_8.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що 31.10.2008 року він з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходилися біля клубу в с.Редьківка Чернігівського району Чернігівської області. Приблизно о 23 год. 00 хв., після закінчення дискотеки, він пішов за клуб по потребі, де на нього напали 5-6 чоловік, які його повалили на землю та почали бити по всьому тілу руками та ногами. Мабуть він втратив свідомість, так як коли прийшов до тями, побиття вже скінчилося і нікого поряд не було. При цьому, не може стверджувати, що ножове поранення заподіяв йому, саме ОСОБА_6, оскільки осіб, які його били він не впізнав, так як в цей момент він закривав голову руками, але по голосах для себе зрозумів, що то були підлітки. Коли він вийшов з клубу, якась дівчина сказала йому, що  светр в крові. Пройшовши декілька метрів, він почав втрачати свідомість. До лікарні його відвіз ОСОБА_10.

З висновків судово–медичної експертизи № 2689 від 03.12.2008 року ( т. 1 а.с. 128-131)  вбачається, що у ОСОБА_3 виявлено тільки 2  ножових поранення, в той час, як з пред’явленого ОСОБА_6 обвинувачення вбачається, що останньому інкримінується спричинення  ОСОБА_3, не 2-х, а саме 3-х  ударів ножем.

Заподіяння потерпілому ОСОБА_3 ножових поранень за обставин, на які він вказує, враховуючи висновки експертизи, є неможливим.

Крім того, по справі не здобуто жодного доказу перебування за клубом підсудного ОСОБА_6 одночасно з потерпілим ОСОБА_3.

Вказані протиріччя не можуть бути усунуті в судовому засіданні, так як потребують розшуку та допиту очевидців тих подій.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що 31.10.2008 року пізно ввечері після 23 год.,  він з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стояли біля клубу. Дискотека вже скінчилася. ОСОБА_3 кудись пішов. Оскільки він побачив, що подалі від них якесь скупчення людей, то вирішив сам підійти та подивитися. Коли він підходив до натовпу, то відчув різку біль в спині. Він подумав, що його вдарили битою. Він відразу повернувся до автомобілю ОСОБА_11, де дівчата сказали йому, що в нього на спині кров. ОСОБА_11 відвіз його до лікарні. Участі в бійці 31.10.2008 року не приймав, а хто йому заподіяв ножове поранення не знає.

При цьому, з показів потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що він не може стверджувати, що у нього разом з 2 хлопцями був конфлікт з ОСОБА_6, і що саме останній наніс йому удар ножем в спину. Крім того, в матеріалах справи, крім показань ОСОБА_6 допитаного, як обвинуваченого (т. 1 а.с. 178-179), відсутні прямі  докази на підтвердження того, що саме останній наніс удар ножем ОСОБА_4.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що 31.10.2008 року після закінчення дискотеки в с. Редьківка Чернігівського району Чернігівської області, він стояв з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 біля клубу. Він  був випивший, тому подробиць не пам’ятає. З ними також стояв ОСОБА_12, якого було ображено, що стало підставою  для бійки. В свою чергу, він пішов в ту сторону подивитися, що відбувається, на дорозі йому трапився ОСОБА_6, якого він вирішив бити. Хто кого вдарив першим не пам’ятає. Але потім вони перечепилися та впали. Коли ОСОБА_6 йому заподіяв удар ножем він не знає, оскільки не відчув його, можливо, коли падали. Після цього він піднявся та пішов. Куди подівся ОСОБА_6 він не бачив. Де знаходилися в цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 йому не відомо.

Отже з показів потерпілих, вбачається, що вони знаходячись в різних місцях, не приймаючи участі в бійці, одночасно отримали ножові поранення. При цьому органом досудового слідства не встановлено яким чином це відбулося. Встановити обставини заподіяння ножових поранень всім потерпілим шляхом допиту підсудного, потерпілого та свідків, суду не представилося можливим, оскільки покази всіх осіб допитаних у справі є між собою суперечливими.

Таким чином, пред’явлене ОСОБА_6 обвинувачення є неконкретним та незрозумілим щодо обставин заподіяння кожному з потерпілих тілесних пошкоджень.

З висновку судово–цитологічної експертизи № 35 від 19.02.2009 року вбачається, що на клинку ножа об.1 виявлена кров людини чоловічої генетичної статі. При серологічному дослідженні виявлені антигени А і Н та ізогемоглютиніни анти- А і анти – ОСОБА_13 чином на ножі може мати місце змішення крові осіб з групами крові А, якими є ОСОБА_4, ОСОБА_3 і 0, яким є ОСОБА_6, на ручці ножа, виявлені кров людини чоловічої генетичної статі і піт. При серологічному дослідженні виявлені антигени А, В, Н. після диференційованого вилучення антигенів поту і повторного дослідження, виявлені антигени В і ОСОБА_14 чином, піт може походити від людей, з групами крові В і О, домішок поту ОСОБА_6 не виключається. Антиген В походить за розрахунок поту людини, якої немає серед осіб, що проходять по справі. В пазу колодки ножа виявлена кров людини чоловічої генетичної статі, при серологічному дослідженні якої виявлені антигени А і Н. Враховуючи групи крові ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, присутність крові жодного з них не виключається. Диференційоване вилучення антигенів крові на ручці ножа не проводилось, але в змішаних слідах кров+піт в цьому об’єкті присутність як крові, так і поту потерпілого ОСОБА_5, якому властивий антиген В не виключається.      

З вказаного висновку експертизи вбачається, що на ножі вилученому у ОСОБА_6 група крові потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 співпадає, проте категоричний висновок експертів про заподіяння  тілесних пошкоджень цим двом потерпілим  саме вказаним ножем  в справі відсутній.

Крім того, з вказаного висновку експерта вбачається, що на ножі вилученому у ОСОБА_6 наявний піт, який не належить ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а належить людині, яка не є учасником цієї справи. В той же час, орган досудового слідства не встановив власника виявленого поту. Тому, не спростована матеріалами справи й має право на існування версія ОСОБА_6, про те, що піт на ножі ймовірно належить особі, завдала ножові поранення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка зовні схожа на китайця. І вказана розбіжність не може бути усунена в судовому засіданні.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» при розгляді справ про хуліганство необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з’ясовувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю, або винятковим цинізмом, а також з’ясовувати причини та умови, що призвели до вчинення хуліганства.    

Між тим, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ознакою вчинення хуліганства із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, органом досудового слідства не з’ясовувалося та не встановлювалося чи мав ОСОБА_6  мету, у випадку встановлення належності йому ножа, використовувати цей ніж саме для нанесення тілесних ушкоджень та чи мав умисел ОСОБА_6 вчиняти хуліганські дії біля клубу в с. Редьківка Чернігівського району Чернігівської області.

Крім того, поза увагою органу досудового слідства залишилися покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про масову бійку 31.10.2008 року в с. Редьківка Чернігівського району Чернігівської області біля клубу після дискотеки між хлопцями с.Новий Білоус та с.Редьківка Чернігівського району Чернігівської області, та, що ОСОБА_6 в натовпі вони не бачили, що також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_17 та ОСОБА_18. В той же час, встановлення ініціатора або ініціаторів  вчинення масової бійки, всіх її учасників, а також юридична оцінка дій всіх учасників, ступень участі кожного в подіях, має суттєве значення по справі, оскільки зі встановленням всіх цих обставин буде можливість встановити мотиви дій ОСОБА_6 та  може вплинути на правильність кваліфікації  його дій.

За змістом  ст. 22 КПК України слідчий зобов’язаний вжити всіх передбачених законом  заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин  справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Згідно закону, вирок суду не може бути побудований на суперечливих доказах.

На виконання вказівок ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 1 жовтня 2009 р., судом першої інстанції при новому розгляді даної справи перевірені показання підсудного, потерпілих, свідків, інші докази у справі, надано їм всебічну оцінку, також за клопотанням прокурора направлено судове доручення про перевірку фактів на які вказував ОСОБА_6 в своїх усних заявах про застосування до нього з боку працівників Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області заходів психічного та фізичного примусу під час порушення кримінальної справи та дізнання по справі, тобто вичерпано всі, передбачені законом заходи для  всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

Проте, не дивлячись на це, судом першої інстанції встановлено суттєву не повноту та не об’єктивність досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, за наявності яких по справі не може бути постановлений будь–який (обвинувальний чи виправдувальний) вирок.

За таких обставин, суд знаходить, що клопотання адвоката підсудного підлягає задоволенню, а кримінальна справа по обвинуваченню  ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121  КК України направити прокурору Чернігівського району  для організації  проведення додаткового розслідування, залишивши міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд без зміни.

Керуючись ст. ст. 273, 281 КПК  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката підсудного ОСОБА_7 - задовольнити.

Кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_6, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121  КК України направити прокурору Чернігівського району  для організації  проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_6 залишити попереднім -  підписку про невиїзд .

На постанову може бути внесена  апеляція до апеляційного суду Чернігівської області  протягом 7 діб з моменту проголошення.

Суддя                             В.Б.Сташків