ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1976/19 пров. № А/857/943/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, прийняте суддею Могила А.Б., в м.Івано-Франківську, в порядку письмового провадження, у справі № 300/1976/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, який передбачає оподаткування пенсій, внаслідок чого у період з 01.01.2017 по 28.02.2018 позивачем недоотримані доходи у вигляді частини утриманої пенсії в загальному розмірі сумі 48492,36 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що частиною першою статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти та їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Частиною третьої цієї статті встановлено, що фізичним або юридичним особам гарантоване право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної та моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними. Саме на цю норму права суд при вирішенні справи не звернув уваги та не надав оцінки чому саме її не застосував.

Просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким позов задоволити.

Пенсійний орган подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу визнано неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-р/2018 від 27.02.2018. Дані положення Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин в частині оподаткування пенсії були чинними, а тому Надвірнянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області правомірно здійснювалися відповідні відрахування, згідно норм чинного законодавства.

Просить залишити без змін рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 24.12.2016 року, як суддя у відставці, отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і перебуває на обліку в Надвірнянському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

З довідки Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.11.2018 вбачається, що розмір пенсії позивача становив 30412, 80 грн., у зв`язку з чим із пенсії позивача було утримано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 в загальній сумі 44762,20 грн. та військовий збір за аналогічний період - 3730,16 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що довічне грошове утримання позивача оподатковувалося податком на доходи фізичних осіб та військовим збором до прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 № 1-р/2018. Тобто, станом на час виникнення спірних відносин, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України підлягали застосуванню у відповідності до чинного на той момент законодавства. Таким чином, у період з 01.01.2017 по 28.02.2018 щомісячне довічне грошове утримання позивача було об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" від 02.06.2016 №1411-VІІІ, який набрав чинності з 01.07.2016, підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати".

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статті 163 Кодексу (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.

27 лютого 2018 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-6/2018 про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

Наведені обставини визнання неконституційним абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, позивач вважає підставами для відшкодування шкоди в розмірі утриманого (сплаченого) податку та військового збору за період з січня 2017 року по лютий 2018 року, в порядку статті 1175 Цивільного кодексу України.

Під шкодою у цій справі позивач розуміє недоотримані ним доходи в розмірі утриманих податків через прийняття неконституційного закону Верховною Радою України. Щодо доводів позивача про спричинення йому шкоди апеляційний суд зазначає, що для встановлення факту заподіяння шкоди в розумінні статті 1175 Цивільного кодексу України необхідне встановлення складу деліктних правовідносин, який включає в себе прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, що знаходиться у причинному зв`язку зі шкодою, заподіяною фізичній чи юридичній особі.

У спірних відносинах в цій справі до 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України регулювали спірні відносини щодо оподаткування сум щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму. Утримання відповідних сум податку здійснювало Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідно до законодавства, яке діяло у той період, отже протиправність самого утримання грошових коштів, як елемент юридичного складу заподіяння шкоди, у спірних правовідносинах відсутня.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільне законодавство, на яке посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не застосовується до відносин, пов`язаних зі сплатою чи утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з частиною 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тому при вирішенні справи суд враховує також зміст статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року випливає, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, з 27 лютого 2018 року.

Підстави для застосування рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року не передбачені як змістом самого цього рішення, так і нормами Закону України «Про Конституційний Суд України».

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що у період з 01.01.2017 по 28.02.2018 щомісячне довічне грошове утримання позивача було об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

керуючись ч.3 ст.243, ст.308, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 300/1976/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 20.03.20