Справа № 2- 1200 /10р

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26  березня 2010  року  Шевченківський  районний  суд м. Львова

в складі: головуючого  судді         Свірідової В.В.

    при   секретарі                      Дмитраш І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною  заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Львівської  державної  нотаріальної  контори про визнання недійсними  свідоцтва  про  право  на  спадщину, -  

в с т а н о в и в :

          04  січня 2010 року  позивач ОСОБА_1 звернувся  до суду з  позовною заявою, в якій просив суд  постановити  рішення, яким  визнати  недійсними  видані  27 травня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 Львівською державною нотаріальною конторою свідоцтва  про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, в рівних частках кожному, а саме по Ѕ  частки майна ОСОБА_6, яка померла 06 травня 2005 року  та  які зареєстровані  в реєстрі за  №1-696 та №1-698  та    стягнути  судові  витрати по справі. Обгрунтовуючи  позовні  вимоги  зазначив,що згідно Ухвали Верховного Суду України від 18.11.2009 року   він, позивач ОСОБА_1, має  право звернутись  до нотаріуса із  заявою про прийняття спадщини за законом, а тому, оскільки  відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не  мали права на спадкування спадщини за  законом  в розмірі Ѕ частині для кожного, вважає  дані  свідоцтва  недійсними. Просив позов задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позовні  вимоги підтримав, надав суду аналогічні  пояснення ,  зазначені  в  позові.

 Представник  позивача  ОСОБА_7  в  судове  засідання  26.03.2010  року  не  з”явилась,  хоча  про  час та  місце  розгляду  справи  була  повідомлена  під  розписку,в  попередньому  засіданні  позовні  вимоги  підтримала.

Представник прокуратури Шевченківського району м.Львова ОСОБА_8, яка представляє  інтереси позивача, оскільки позивач є інвалідом 3 групи, має психічні вади, в судовому засіданні висловила свою думку стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_9 в судове  засідання не з”явився, однак був належним чином повідомлений  про час та місце  розгляду  справи  під  розписку.  До  судового  розгляду   представив   заяву  про розгляд  справи у  його  відсутності, позов  визнає.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, суд  вважає  за  можливе  заслухати справу  у відповідності  до вимог  ст.169 ЦПК України  на  підставі  наявних  доказів.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засідання заперечила проти  задоволення позову та пояснили,  що  ОСОБА_1 є спадкоємцем майна покійної ОСОБА_6, яка померла 06.05.2005 року, однак до нотконтори  із заявою про прийняття спадщини не звертався, пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що  свідоцтва  видані  держнотконторою 27.05.2009 року  про  право на спадщину за   законом  їй  та ОСОБА_2 видані  правомірно. Просить суд  постановити  рішення, яким відмовити  позивачу  у  задоволенні   його  позовних  вимог.  

Представник  відповідача ОСОБА_4 Львівської  держнотконтори в  судове  засідання  не з”явився, представив  суду  клопотання  про розгляд  справи  у  відсутності  представника  нотконтори.  У  вирішенні  спору  покладається  на  рішення  суду.

Заслухавши пояснення  позивача, представників  позивача, відповідачку, дослідивши  зібрані  по справі докази, з”ясувавши  дійсні  обставини справи, суд  приходить  до   висновку , що  позов  підлягає   до   задоволення  з  наступних  підстав.

Судом  встановлено, що  06  травня 2005 року  померла  ОСОБА_6, мати  позивача ОСОБА_1.

ОСОБА_4 Львівською державною нотаріальною конторою 04 листопада 2005 року заведено спадкову  справу №945/05.

У встановлений законом час відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  звернулись  із  заявами  про прийняття  спадщини , після  смерті ОСОБА_6  на  майно   померлої - квартиру  АДРЕСА_2.

У  зв”язку із пропущенням  строку про прийняття  спадщини 06.06.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся  в суд  з  позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням  Шевченківського  районного суду м.Львова 13.02.2009 року позов  задоволено.

07 травня 2009 року   колегією  суддів  судової  палати  у  цивільних  спрвах  апеляційного  суду Львівської  області рішення Шевченківського  районного суду м.Львова від 13.02.2009 року  скасовано та  ухвалено  нове  рішення  про відмову  в задоволенні позову.

Після   вступу  рішення  апеляційного суду  Львівської  області  в  силу , відповідачі   звернулись  в  нотконтору  із  заявами  про  видачу  свідоцтва  про  право  на  спадщину  за  законом.

         27 травня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 Львівською  державною нотаріальною конторою  видано  свідоцтва  про право на спадщину  за  законом на квартиру АДРЕСА_1,  в  рівних частках  кожному, а саме по Ѕ частки  майна ОСОБА_6, яка  померла 06 травня 2005 року  та  які зареєстровані  в  реєстрі за №1-696 та №1-698.

Ухвалою Верховного суду України від 18.11.2009 року  рішення  апеляційного суду Львівської області від 07.05.2009 року скасовано та залишено в силі  рішення Шевченківського  районного  суду м.Львова від  13 лютого 2009 року, де   ОСОБА_1  визначено додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини  після  смерті матері ОСОБА_6.

Після отримання Ухвали Верховного Суду  України  від 18.11.2009 року  ОСОБА_1 звернувся  18  грудня  2009  року  до ОСОБА_4 Львівської державної  нотаріальної контори  із  заявою   про  видачу  йому  свідоцтво  про право на  спадщину за  законом на  квартиру АДРЕСА_3, однак йому було  відмовлено  у  зв”язку з тим, що Свідоцтва  про право на спадщину за  законом  на  квартиру вже  видані  27 травня 2009 року  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  в  рівних частках кожному.

Статтею 16 ЦК України врегульовано, що  кожна особа має право звернутись до суду  за  захистом  свого  особистог о немайнового або майнового права  та  інтересу.

Недійсний  правочин  не  створює  юридичних наслідків, крім тих, що пов”язані з його  недійсністю, що  передбачено ч. 1 ст. 216 ЦК України.      

Згідно ст. 1301 ЦК України Свідоцтво про право  на спадщину  визнається недійсним  за  рішенням суду, якщо буде встановлено, що  особа, якій  воно видане, не  мала права на спадкування, а також  в  інших  випадках, встановлених законом.

Враховуючи наведене, суд вважає підставними  вимоги   позивача  про визнання недійсними  свідоцтв про право на спадщину  за  законом, оскільки  видачею  даних  свідоцтв  порушується   право  позивача  на  спадщину.

    Оцінюючи  зібрані  по справі докази  в  їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов  підлягає  до  задоволення.

    Крім того, з  відповідачів   в користь позивача слід стягнути  судові витрати в розмірі 8 грн. 50коп. судовий збір та 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду  справи  в суді.  

    Керуючись ст.ст. 10, 11,60, 88,169,209,212, 214-215,218   ЦПК України , ст.ст. 16, 203, 216, 1301  ЦК  України, суд ,-

в и р і ш и в :

    Позов   задовольнити.

    Визнати  недійсними  видані  27 травня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 Львівською державною нотаріальною конторою свідоцтва  про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4, в рівних частках  кожному, а саме по Ѕ частки майна ОСОБА_6, яка  померла 06 травня 2005 року та  які  зареєстровані  в  реєстрі за  №1-696 та №1-698.

            Стягнути в користь ОСОБА_1 з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Львівської державної нотаріальної контори, солідарно, судові  витрати  по справі в сумі 8 грн.50 коп. судовий збір та 30 грн. – витрати на  інформаційно-технічне забезпечення  розгляду  справи в  суді.  

              Рішення Шевченківського районного суду м. Львова може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду і поданням після  цього протягом 20 днів апеляційної  скарги  або  в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

               Суддя                                                                         Свірідова В.В.