ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року                                                        м. Кропивницький

справа № 404/7856/17

провадження № 22-ц/4809/422/20

       Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

        суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

        секретар Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін  цивільну справу за апеляційною скаргою  Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2019 року, суддя Панфілова А.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.11.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н про отримання кредиту в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим, станом на 31.10.2017 р. порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму 61481,20 грн., яка складається з: заборгованість по кредиту 7160 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 47967,33 грн., заборгованість по пені та комісії 2950 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 2903, 87 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2019 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, зокрема і відсоткова ставка. З копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом її засвідчив. Позичальник власноручно підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна,55», в якій зазначена відсоткова ставка.Зазначено , що суд першої інстанції не встановив дійсні права та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.01.2020 по справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13.02.2020 справу призначено до розгляду.

До суду відповідачем не надано відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає  залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення договору б/н від 20.11.2010.

Згідно довідки (а.с.2-3, 4-6) заборгованість станом на 31.10.2017 р. - 61481,20грн., яка складається із заборгованості по кредиту 7160 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 47967,33 грн., заборгованості по пені та комісії 2950 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 2903, 87 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Також матеріали справи не містять підтверджень, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд першої інстанції зазначив, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд  першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позову частково в частині стягнення заборгованості по кредиту 7160 грн., і відмовив у задоволенні позову в частині заборгованості по процентам за користування кредитом 47967,33 грн., заборгованість по пені та комісії 2950 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 2903, 87 грн.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Сторони в судове засідання не з`явились. Справа розглядалась відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовом у суд позивач надав на підтвердження позову, анкету-заяву № б/н, згідно якої ОСОБА_1 20.11.2010 року підписала зазначену анкету та отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначено, що при зміні кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3 п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку в Клієнт дає право Банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач посилається, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Зазначено, що банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Зазначається, що одночасно пунктом 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання випискою по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг ,- при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн.+5% від суми позову.

Позивач зазначив, що відповідно до частини другої статті 1054, частини другої статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є правом заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим станом на 31.10.2017 р. є заборгованість - 61481,20 грн., яка складається із заборгованості по кредиту 7160 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 47967,33 грн., заборгованості по пені та комісії 2950 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 2903, 87 грн.

На підтвердження позову позивач посилається, як на належні та допустимі докази: розрахунок заборгованості, копію заяви-анкети, Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», копію документу, що посвідчує особу відповідача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи знаходиться копія заяви від імені ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заяв на відкриття рахунку від 20.11.2010 року.

Зазначена заява не містить інформації про отримання відповідачем кредиту на який посилається позивач в позові.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

 Статтею526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України  розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувались відповідачу у розмірі , встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи, та відповідно брав на себе саме на цих Умовах зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі     № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Посилання в апеляційній скарзі, як на належний самостійний доказ на підтвердження позову на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів льготного періоду» в якій визначено базова відсоткова ставка за користування кредитом , розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні є необґрунтованим, оскільки зазначена довідка має інформативний характер і є невід`ємною частиною «Умов та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті з якими відповідач не був належним чином ознайомлений.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав докази на підтвердження коли була видана платіжна картка відповідачу і який термін дії картки.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок,що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позову в частині заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем тільки в частині відмови у задоволені позову про стягнення відсотків, то суд апеляційної інстанції не дає правову оцінку рішенню суду першої інстанції в частині стягненої заборгованості по кредиту.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок , що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,                             

ПОСТАНОВИВ:

   Апеляційну скаргу  Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», залишити без задоволення.

  Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2019 року, залишити без змін.

Текст постанови складено 20.03. 2020 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: