ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.08.06 Справа№ 2/784-24/133А
За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрометал”, м. Львів
Про стягнення 3 203,85 грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Прокурор –не з”явився
Від позивача –не з”явився
Від відповідача –Коваль В.М.- директор
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 3 203,85грн. штрафних санкцій за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів в 2005р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2005році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив 1 робоче місце, фактично в 2005році не було створено робочого місця для працевлаштування інвалідів. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів прокурор просить стягнути з відповідача на підставі ст.20 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інваліді в Україні” штрафну санкцію в сумі 3 203,85грн.
Прокурор подав лист Галицького районного центу зайнятості від 27.07.2006р. за №1330, в якому вказано, що ТзОВ „Укрометал” в 2005р. подавало такі вакансії для працевлаштування інвалідів: в квітні 2005р. –стропальник, в липні 2005р.- газорізальник.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, усно проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що підприємство у належний спосіб повідомило органи працевлаштування про створене робоче місце для працевлаштування інвалідів, однак жодного інваліда на підприємство не було скеровано. На підтвердження своїх заперечень відповідач подав звіти про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) та потребу в працівниках за станом на 2005рік ( 28 квітня, 28 травня, 28 червня,28 липня).Ф № 3-ПН.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, поданого відповідачем позивачеві 19.01.2006р., середньооблікова кількість штатних працівників становить 13 чол., норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце, фактично в 2005році інваліди на підприємстві відповідача не працювали. Середня річна зарплата на підприємстві становить 6407,96грн.
Як вбачається із поданих відповідачем щомісячних звітів про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) та потребу в працівниках за 2005р. Ф 3 –ПН, поданих відповідачем Галицькому центру зайнятості, а також згаданого вище листа Галицького районного центру зайнятості №1330, відповідач інформував службу зайнятості про наявність 1 вільного робочого місця для працевлаштування інваліда , про що вказував у звітах ( гр.4 звітів).
Доказів скерування інвалідів до відповідача для працевлаштування, суду не подано.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 ( далі –Закон № 875), норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлюється у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 працівників осіб –у кількості 1 робочого місця.
Законом України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” №2960 від 06.10.2005р., який набрав чинності з 01.01.2006р., внесені зміни, зокрема, до ст. 19 Закону №875, згідно з якими підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інваліда і рахунок нормативів робочих місць.
Однак, відповідно до ст. 18 наведеного вище Закону № 875 в редакції, яка була чинною в 2005році ( до внесення змін Законом № 3483 -1У від 23.02.2006р.), встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України , Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Крім згаданих вище органів, на яких покладено обов”язок працевлаштування інвалідів статтею 18 Закону, пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 0305.1995р. №314 ( далі –Положення), обов”язок працевлаштування інвалідів покладено також на державну служу зайнятості.
На підприємства покладено обов”язок створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування державної служби зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда ( п.14 Положення).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2005р. інформував державну службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, про що подавав щомісячні звіти, однак жоден інвалід не був скерований до відповідача для працевлаштування.
За таких обставин на відповідача покладається відповідальність за неналежне виконання своїх обов”язів щодо працевлаштування інвалідів в 2005році органами, зазначеними у ст.18 Закону № 875 та в п.10 Положення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 51, 60, 61, 94, 127, 130, 138, 139, 150-154, 158-163, п. п.3,6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає сили через 10 днів і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Суддя Хабіб М.