Справа №2-а-699/10

                                                      ПОСТАНОВА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого:                   Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання:   Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВО №060917 від 04.01.2010р.

                                                                 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Тернопільській області, надалі відповідач, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення  ВО №060917 від 04.01.2010 року.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення адміністративного правопорушення, працівниками УДАІ були порушенні норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки при розгляді справи не були дослідженні всі істотні обставини, які мають значення для справи. Також, при розгляді справи та винесенні постанови не були жодним чином спростовані його пояснення у протоколі, що потягло прийняття незаконної постанови.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із мотивів, викладених у позовній заяві та просить їх задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, з невідомої суду причини, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із протоколу серії ВО № 076787, ОСОБА_1, 04.01.2010р. в м. Тернополі, по вул. Бродівська, керуючи автомобілем „ВАЗ”, державний номер НОМЕР_1, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги пункту 2.3.(в) Правил дорожнього руху України.

Постановою серії ВО №060917 від 04.01.2010р. ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху України притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 70 грн. на підставі ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Дану постанову і просить скасувати позивач в судовому порядку.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

У  відповідності до п. 2.3.(в) ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001р. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі .

Згідно ч. 4 ст. 121 КУпАП, порушення правил   користування    ременями    безпеки    або
мотошоломами тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення та накладенні стягнення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Як свідчить протокол про адмінправопорушення та оскаржувана постанова від 04.01.2010р. позивача притягнено до адміністративної відповідальності за непристебнення ременем безпеки.

З пред’явленим адміністративним порушенням ОСОБА_1  під час складення протоколу та винесення постанови був не згідний, про що ним зазначено в протоколі серії ВО № 076787 від 04.01.2010р .

В судовому засіданні позивач обґрунтовуючи свої вимоги та спростовуючи твердження працівника ДАІ зазначає наступне.

Рухаючись в м. Тернополі по вул. Бродівській, здійснив заїзд на АЗС «Укрнафта», щоб заправити власний автомобіль. Вийшовши з автомобіля, щоб підійти до оператора АЗС він помітив інспектора ДПС, який наближався до нього. Даний інспектор вказав йому, що ним  порушено правила дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки. При складені протоколу та винесенні постанови, інспектором ДПС не було взято до уваги той факт, що позивач не здійснював керування, а здійснив зупинку та вийшов з автомобіля, про що було зазначено ним у протоколі про адмінправопорушення .  

У відповідності до вимог ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням визнається протиправна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Таким чином, обов’язковими елементами складу адмінправопорушення, необхідними  для притягнення особи до адмінвідповідальності є його суб’єкт та вина особи у вчиненні адмінправопорушення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що інспектором дорожньо-патрульної служби не було доведено належними та допустимими доказами факт керування автомобілем з не пристебнутим ременем безпеки, оскільки водій здійснив зупинку транспортного засобу відповідно до правил дорожнього руху та покинув автомобіль, а не був зупинений інспектором ДПС під час керування ним.  

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністиративного позову.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення пілягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на нормах чинного законодавства, не були спростовані відповідачем та підтвердженні  матеріалами справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 94, 158, 160, 163 Кодексу адміністратвиного судочинства України, ст.ст. 247, 251, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

2.   Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВО №060917 від 04.01.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 70 грн. на підставі ч. 4 ст. 121 КУпАП.

3.   Провадження в адміністративній справі про притягнення Стадницького ОСОБА_1 за ч.4 ст.121 КУпАП – закрити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Головуючий                                                                          Ю.І. Дзюбановський