Справа № 2-4225/10  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  10 березня 2010 року  Малиновський районний суд м. Одеси у складі:  

головуючого судді Дрішлюка А.І.,  

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, ТОВ „Фабрики картонажно-паперових виробів”, ЗАТ „Будіндустрія”  про визнання права власності, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності. Обґрунтовуючи поданий позов посилався на те, що  він є власником нерухомого майна, яке було частково ним реконструйоване. В зв’язку з чим він був змушений звернутися до суду з відповідним позовом, який було уточнено в ході розгляду справи, через що до участі в розгляді справи в якості співвідповідача було притягнуто колишніх співвласників позивача - ТОВ „Фабрики картонажно-паперових виробів”, ЗАТ „Будіндустрія”, при цьому останнє є законним користувачем земельної ділянки на якої розташований спірний об’єкт.  

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Суд у зв’язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України. Представниками ТОВ „Фабрики картонажно-паперових виробів”, ЗАТ „Будіндустрія”, уточнений позов було визнано, про що подано відповідні заяви. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

    Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов може бути задоволено виходячи з наступного.  

Позивач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке було ним набуто на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2007 року та зареєстровано ОМБТІ та РОН 23.01.2008 р. за № 3609 в книзі 72 неж.– 181. 20.05.2008 року між позивачем та відповідачами „Фабрика картонажно-паперових виробів”, ЗАТ „Будіндустрія” було укладено договір про поділ нежилих будівель та споруд в натурі та припинення спільної часткової власності, який було зареєстровано ОМБТІ та РОН 03.06.2008 року, реєстраційний номер 23485204 номер запису 3543 в книзі 78 неж – 43   (а.с. 13-14),   відповідно до якого позивач набув право власності на головний виробничий корпус „Л.ЛІ”, загальною площею 3812, 6 кв.м., компресорну літ. „П”, загальною площею 66, 6 кв.м. (загальною площею 3879, 2 кв.м.), літ. „О” - вбиральня, навіс літ „Н” (склад готової продукції), 176/1000 частин огорожі 1-6 за адресою: АДРЕСА_1    

Відповідно до висновків судової експертизи № 018/2010 виконаного Одеським науково-дослідницьким центром експертних досліджень ім. Скибінського С.С. після проведеної реконструкції ступень готовності та експлуатаційна придатність майнового комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_1 складає 100 відсотків та відповідає діючим архітектурно-технічним нормам та правилам, зокрема СНіП 2.09.02-85 «Виробничі будівлі», СНіП 31-04-2001 «Складські будівлі», ДБН 360-92 «Плануванння і забудова міських і сільських поселень», ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів нерухомості», СНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель», Сан ПіН   2.2.1/2.1.1.1067-01   «Гігієнічні   вимоги   до інсоляції і солнцезахисту  приміщень житлових і суспільних будівель і територій». ВСН   59-88   «Електроустаткування   житлових   і   суспільних будівель», ДБН В.1.2-2:2006 «Навантаження і вплив.  Норми проектування», СНіП 2.04.05-91 «Опалювання, вентиляція і кондиціонування», ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будівель і споруд. Покриття будівель і споруд», ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання»   (а.с. 51).    

  Відповідно до договору оренди землі від 1.02.2006 року земельна ділянка на якої знаходиться об’єкт, що належить позивачу, її орендарем виступає відповідач ЗАТ „Будіндустрія” з цільовим призначенням земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничої бази   (а.с. 16-24),   яке не заперечувало проти вчиненої позивачем реконструкції.  

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. ЦК України встановлює можливість визнання права власності за певних умов, при цьому не містить додаткових умов, які пов’язані безпосередньо з процедурою здійснення будівельних робіт. Відповідно формальні порушення процедури не можуть впливати та визначати можливість або неможливість визнання права власності, якщо це прямо не передбачено законом.  Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (законного користувача, який зокрема користується захистом і проти власника) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. При системному тлумаченні ст. 376 ЦК України вбачається,  що для застосування ч. 5 ст. 376 ЦК України суд повинен встановити наявність права власності чи користування на земельну ділянку особи, що просить визнати права власності, відсутність наявності порушень будівельно-технічних, санітарних  норм при здійсненні самочинного будівництва, відсутність порушення прав інших осіб. Оскільки позивач є законним користувачем відповідної частини земельної ділянки, то в цій частині умови передбачені ст. 376  ЦК України виконані.  

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Здійснивши перебудову позивач права інших осіб не порушив. Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності  інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених  законом і загальними принципами міжнародного права.  

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і  громадянина  захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. Враховуючи неможливість оформити право власності на самочинно реконструйоване приміщення в адміністративному порядку, а також відсутності встановлених ст. 376 ЦК України обставин, що унеможливлюють визнання права власності на самочинно реконструйоване  майно у судовому порядку, суд задовольняє заявлені позовні вимоги.  

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд,  який  ухвалив  рішення,  може визначити порядок його виконання,  вжити заходів  для  забезпечення  його  виконання,  про  що  зазначає  в рішенні.  

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна. Згідно з ч. 6 ст. 12 зазначеного Закону порядок ведення Державного реєстру прав  встановлюється Кабінетом Міністрів України. У ч.5 Прикінцевих Положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” вказано, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться підприємствами бюро технічної інвентаризації.  

Наказом Міністерства юстиції України “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 07.02.2007 року встановлено, що з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно, відповідно до затвердженого цим наказом Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав (п.1.1.). У відповідності із п. 1.4 Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 41,  55 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 16, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 208, 209, 212, 213-215, 217, 224-226  ЦПК України, суд, -  

  ВИРІШИВ:  

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, ТОВ „Фабрики картонажно-паперових виробів”, ЗАТ „Будіндустрія” про визнання права власності - задовольнити.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з комплексу нежилих приміщень літ. „Л”, літ. „С”, літ. „Т”, уборна літ. „О”, 176/1000 частин огорожі 1-6 за адресою: АДРЕСА_1    

Встановити порядок виконання рішення суду згідно з яким, це рішення у разі набранням ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з комплексу нежилих приміщень літ. „Л”, загальною площею 6 398, 7 кв.м.,  літ. „С”, загальною площею 504, 20 кв.м.,  літ. „Т”, загальною площею 540 кв.м., уборна „О”,  176/1000 частин огорожі 1-6 за адресою: АДРЕСА_1    

  Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.  

Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.  

    ГОЛОВУЮЧИЙ                                              А.І. ДРІШЛЮК