Справа № 442/2025/18                                Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/3538/19                 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.

за участі секретаря: Фейір К.О.

                      з участю: представника ОСОБА_1  – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 349 270 (триста сорок дев`ять тисяч двісті сімдесят) гривень.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що розписка від 03 квітня 2015 року, надана від імені Генерального директора ЗАТ «Калушський машинобудівний завод» щодо ніби то наданих послуг з охорони матеріальних цінностей, тому, на думку скаржника, відповідачем по даній справі має бути юридична особа ЗАТ «Калушський машинобудівний завод», а не фізична особа – ОСОБА_3 , який на момент розгляду вказаної справи не має жодного відношення до заводу.

Крім цього зазначає, що в розписці відсутня дата, коли ЗАТ «Калушський машинобудівний завод» має розрахуватися за ніби – то надані послуги з охорони його матеріальних цінностей, тому нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних є незаконним .

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року скасувати.

Згідно ухвали колегії суддів від 11 листопада 2019 року про призначення справи до розгляду в апеляційному суді, розгляд справи було призначено на 06 лютого 2020 року (а.с.166).

Згідно ухвали судового засідання від 19 листопада 2019 року доручено проведення судового засідання 06 лютого 2020 року о 14 год.30 хв в режимі відеоконференції з участю представника ОСОБА_3 адвоката Журби М.В. Печерському районному суду м. Києва (а.с.170-171).

В судове засідання призначене на 06 лютого 2020 року відповідачі не з`явились. Також не з`явився на відеозв`язок з Львівським апеляційним судом представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 (а.с.170-171).

Розгляд справи було відкладено на 05 березня 2020 року.

13 лютого 2020 року до Львівського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_3 – Журби М.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції проведення якої доручити Шевченківському районному суду м. Києва, оскільки тимчасово немає змоги провести таку у Печерському районному суді м. Києва (а.с.201).

Ухвалою судового засідання від 20 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , оскільки згідно інформації відділу комп`ютерного та програмного забезпечення Львівського апеляційного суду, проведення судового засідання о 15 год.05 березня 2020 року в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м. Києва технічно не можливе. В цей час там заплановано проведення іншого судового засідання в режимі відео конференції (а.с.205).

26 лютого 2020 року до Львівського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_3 – Журби М ОСОБА_6 В. про проведення судового засідання в режимі відео конференції проведення якої доручити Солом`янському районному суду м. Києва, через неможливість проведення такої з Шевченківським районним судом м. Києва.

Ухвалою судового засідання від 02 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , оскільки згідно інформації відділу комп`ютерного та програмного забезпечення Львівського апеляційного суду, проведення судового засідання о 15 год. 05 березня 2020 року в режимі відеоконференції з Солом`янським районним судом м. Києва технічно не можливе. В цей час там заплановано проведення іншого судового засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання призначене на 15 год. 05 березня 2020 року відповідачі не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

В даному випадку, представник ОСОБА_3 , адвокат Журба М.В. мав розуміти складності з проведенням судових засідань в режимі відеоконференції з судами м. Києва в обмежений строк (26.02.202 року клопотання про розгляд справи на 05.03.2020), оскільки площадки для їх проведення бронюються заздалегідь (за місяць-два наперед). Будучи належно повідомленим про розгляд справи на 15 год. 05 березня 2020 року, адвокат Журба М.В. мав можливість з`явитися в судове засідання особисто (а.с.207-208).

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – Лемехи Р.І. щодо заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25 лютого 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений усний договір про надання послуг, згідно умов якого ОСОБА_1 зобов`язувався надавати послуги з охорони матеріальних цінностей ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» у період з 25 лютого 2011 року по 07 квітня 2015 року.

ОСОБА_1 належним чином виконав умови договору про надання послуг з охорони матеріальних цінностей ЗАТ «Калуський машинобудівний завод» у період з 25 лютого 2011 року по 07 квітня 2015 року, проте ОСОБА_3 своїх зобов`язань за договором не виконав – не оплатив йому коштів за надані послуги в період з 01 липня 2014 року по 07 квітня 2015 року.

Згідно розписки від 03 квітня 2015 згідно ОСОБА_3 , взяв на себе зобов`язання повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 212 000 грн., за надані ним послуги по охороні матеріальних цінностей ЗАТ « Калушський машинобудівний завод» в період з 01липня 2014 по 07 квітня 2015року.

В свою чергу, ОСОБА_1 , надаючи вищевказані послуги з охорони матеріальних цінностей ЗАТ «Калушський машинобудівний завод» в період з 25 лютого 2011 по 07 квітня 2015 несе повну матеріальну відповідальність за цілісність взятого ним під охорону майна товариства.

У випадку виявлення фактів викрадення, самовільного використання, привласнення, заволодіння іншим способом, відчуження чи відсутності вказаних матеріальних цінностей ЗАТ «Калушський машинобудівний завод» в період з 25 лютого 2011 по 07квітня 2015 у сумі 212 000 грн., яку йому має повернути ОСОБА_3 , буде пропорційно зменшена до втрачених матеріальних цінностей ЗАТ « Калушський машинобудівний завод» (а.с.9).

Відповідно до договору поруки від 03 квітня 2015 поручитель ОСОБА_5 зобов`язується відповідати перед кредитором ОСОБА_1 за виконання зобов`язань боржника – ОСОБА_3 по договору про надання послуг, який був укладений між кредитором та Боржником, зокрема щодо сплати кредитору коштів у розмірі 212 000 грн. за надання останнім послуг з охорони матеріальних цінностей ЗАТ «Калушський машинобудівний завод».

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов`язання ( а.с. 10).

Оскільки свої зобов`язання відповідачі не виконали, заборгованість згідно розписки від 03 квітня 2015 року не повернули, суд обґрунтовано стягнув зазначену заборгованість у солідарному порядку.

Згідно наданих позивачем розрахунків, які не спростовані відповідачами втрати від інфляції за період з 08 квітня 2015 року по 28 березня 2018 року склали : 118 380,80 грн. та 3 % річних -18 889,20 гривень.

Зазначена сума також підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем у даній справі має бути юридична особа - ЗАТ «Калушський машинобудівний завод», не знайшли свого підтвердження, оскільки зобов`язання про повернення грошових коштів в сумі 212 000 гривень згідно розписки від 03 квітня 2015 року брав на себе ОСОБА_3 як фізична особа.

З даного питання свою правову позицію висловив Львівський апеляційний суд в постанові від 26 квітня 2019 року за результатами розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року (а.с.118).

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19 березня 2020 року.

Головуючий:                                                                Савуляк Р.В.

Судді:                                                                        Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.