Справа № 2-а-449/2010 рік                      

           П О С Т А Н О В А

         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 березня 2010 року     Алуштинський міський суд Автономної    Республіки Крим

у складі: головуючої – судді Хотянової В.В.

розглянувши у відкритому письмовому провадженні в залі суду в м. Алушта справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим про відновленного пропущеного строку, зобов’язання виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, стягнення судових витрат,    

                                                                        ВСТАНОВИВ:

11.02.10  року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом, зобов’язання виконати певні дії щодо перерахунку щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007-2009 роки та на майбутнє , стягнення судових витрат .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є «дитиною війни»  в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які  не виплачені з вини відповідача з 2007 року .

Позивач у судове засідання не з’явився, просить розглянути справу у його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, завчасно. Надана заява про розгляд справи за його відсутності та  письмові заперечення, які мотивовані тим, що вказані позивачем виплати не були передбачені Законом України «Про державний бюджет України, тому й не виплачувались,  за виключенням 2008-2010  року, за якій позивачу було виплачено зазначену надбавку у розмірі 1276,50 гривень . Також просить застосувати положення ст. 100 КАС України, тому що позивач без поважних причин  пропустив строк  звернення  до суду.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 122 КАС України.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст.29, 36, ч.2 ст.56, ч.2, ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.

Згідно зі ст. ст. 99,100 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав. Пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Строк звернення до суду про нарахування невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2008 роки позивачем пропущений, оскільки позивач звернувся до суду в лютому 2010 року , тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.

Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2008, №38, 06 червня 2008 року.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 06 червня 2008 року, відповідно річний строк сплинув.    

Адміністративний позов поданий до суду 11 лютого 2010 року,  тобто після закінчення річного строку з моменту, коли позивач міг би дізнатися про порушення його права. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивачем не надано.  

Статтею 152 Конституції України  передбачено, що закони, інші правові  акти або  їх  окремі положення, що визнанні  неконституційними, втрачають чинність з дня  ухвалення  Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни  є обґрунтованими частково, а саме з лютого 2009 року .

Статтею 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі:  з 1 квітня – 481 гривню, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.  

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  передбачено, що розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто у розмірі 498 гривень та з 01 листопада 2009 року у розмірі 573 гривні.

Статтею 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2010 року- 695 гривень.

Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно проводити  з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, тобто, за лютий 2009 року –лютий 2010 року .

Позивачу, як дитині війни, за 2008-2009 року була виплачена соціальна допомога у розмірі 10 відсотків.

Таким чином, невиплачена допомога за вказаний період дорівнює– за лютий- жовтень 2009 року-896,4 грн (498грн*20%*9)+ за листопад 2009- грудень 2010 року 229,2 грн (498 грн. *20%*2)+ за січень- лютий 2010 року 278 грн (695*20%*2) = 1403, 6 грн та підлягає стягненню на користь позивача як дитині війни.

Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007р. до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.

Тому суд вважає, що саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Особа, яка повинна отримати бюджетні кошти, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.    

Позивач також просить зобов’язати відповідача забезпечити нарахування та сплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» на майбутнє .

Вимоги по сплаті соціальної допомоги на майбутнє задоволенню не підлягають, оскільки строк виплати зазначеної державної соціальної допомоги ще не настав, а відповідно, зобов’язання відповідача щодо її виплати на момент розгляду справи відсутні, так як і відсутнє право позивача на її отримання.  

 Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, у зв’язку із частковим задоволенням позову, на користь  позивача з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72, 86, 94, 158-163, 167  КАС України, ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як дитині війни за період лютий 2009 року – лютий 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.    

     В іншій частині позову  - відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду АРК м. Сімферополь через Алуштинський міський суд у порядку та строки,передбачені законом.

СУДДЯ: підпис

З оригіналом згідно

Суддя                                                               В.В. Хотянова

Секретар Т.В. Баєва