Справа № 2-а-814/10

   П О С Т А Н О В А

                                                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 березня 2010  року                                                                                                                       cмт.Рокитне

  Суддя Рокитнянського районного суду Київської області  Корбут В.М., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії і виплати недоотриманої суми пенсії за минулий період,-

В С Т А Н О В И В:

05.03. 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом, просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області ( далі-Відповідач) щодо виплати доплат по Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон), та соціальної допомоги як дитині війни по Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною та  зобов’язати Відповідача провести перерахунок пенсії із врахуванням діючого законодавства та стягнути на її користь 11144 грн.60 коп.

Свої вимоги позивачка  обґрунтовує тим, що вона народилась в 1944 році   і тому у відповідності  до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" будучи дитиною війни, Відповідач повинен виплачувати щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Крім того, вона є постраждалою  внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4,  яка постійно проживає на території, що віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю і тому Відповідач у відповідності до ст.39 Закону  зобов’язаний проводити щомісячну доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а у відповідності до ст.51 Закону щомісячну додаткову пенсію  у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, за шкоду заподіяну здоров’ю.

На даний час вона дізналась про те, що вищевказані доплати не відповідають розміру встановленого Законами, тому звернулась до Відповідача з заявою про донарахування та виплату сум вказаних доплат до пенсії. Однак відповідач відмовив у задоволенні її заяви, що підтверджується листом від 10.02.2010 року.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, але просила розглянути справу в порядку письмового провадження без її  участі.

 Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, не з'явився в судове засідання, натомість надіслав заяву в якій просить розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження  та заперечення, згідно якого заперечує проти задоволення позову і  наполягає на застосуванні вимог ст. ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами докази та перевіривши письмові матеріали справи, вважаю що позов  підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КАС України н алежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно копії паспорта вбачається, що позивачка народилась 15 липня 1944 року, а тому  являється дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Із листа Відповідача № 343/С-01 від 15.02.2010 року вбачається, що звернення позивачки від 03.02.2010 року про проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст.6   Закону України "Про соціальний захист дітей війни" залишено без задоволення. Позивачка перебуває на обліку  в райуправлінні ПФ з  26.04.1995 року і отримує пенсію по віку. В 2006 - 2007 роках позивачка не отримувала підвищення до пенсії, як дитина війни, а в період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року було виплачено дане підвищення по 47 грн., з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року по 48 грн. 10 коп., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року по 48 грн.20 коп., з 01.10.2008 року по даний час 49 грн. 80 коп.

  Відповідно до п.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ч.5 ст.55, ч.1 ст.57, ч.1 ст.59, ч1 ст.68 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

 Закон України “Про соціальний захист дітей війни” було опубліковано в офіційних виданнях “Голос України” від 28.12.2004р. та “Урядовий кур’єр” від 22.12.2004р., а тому позивачка повинна була своєчасно дізнатись та зрозуміти про те, що з січня 2006 року їй не виплачують щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, але вона недбало віднеслась до захисту своїх прав та інтересів і тільки 03.02.2010 року звернулась до Відповідача  із заявою про проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії, що значно перевищує річний строк звернення до суду, установлений ч.2 ст.99 КАС України.  

Оскільки,  незнання вимог чинного законодавства України не є поважною причиною на поновлення строку  для звернення до суду та враховуючи те, що позивачкою не надано доказів про поважність причин пропуску цього строку, суд у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України відмовляє у   відновленні пропущеного строку для звернення до суду.

Проте, в межах річного строку звернення до суду, судом встановлено, що в період з 03.02.2009 року по 03.02.2010 року Відповідач не в повному розмірі виплачував позивачці  підвищення до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" тому, що  керується вимогами  п.п.2 п.41 розділу 11 Закону України "Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року.

Дана позиція Відповідача  є хибною тому, що ним не враховано рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 та № 10 рп/2008 від 22.05.2008 року, згідно яких призупинення, обмеження та скасування  прав і свобод громадян є неконституційними.

Враховуючи те, що Відповідач проігнорував вимоги чинного законодавства України та залишив без задоволення заяву позивачки від 03.02.2010 року про проведення перерахунку та виплати  підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 03.02.2009 року по 03.02.2010 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає за необхідне визнати таку відмову протиправною.

Окрім того, зважаючи на те, що Відповідач в своїй діяльності не враховує  пріоритетність законів над підзаконними актами та ігнорує рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 та № 10 рп/2008 від 22.05.2005 року, суд вважає за необхідне  зобов'язати Відповідача з 04.02.2010 року виконувати вимоги положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії   стосовно позивачки у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  до того часу поки дана стаття Закону буде чинною або не зміненою.

Відповідно до ст.39 Закону  пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у   розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.51 Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.03.1996 року вбачається, що позивачку визнано потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Суд не приймає до уваги розрахунок позивачки невиплаченого їй підвищення до пенсії та доплати до пенсії в сумі 11144 грн.60 коп., оскільки не має можливості  вирішити дану вимогу, так як це стане  підміною функцій Відповідача, що є неприпустимим  відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи те, що позивачка не надала суду належні докази про те, що вона в період з 01.01.2009 року по дату звернення до суду з даним позовом постійно проживала та проживає  на території, що віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і про  те, що її здоров’ю заподіяно шкоду внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому відсутні підстави для задоволення вимог про зобов’язання Відповідача провести перерахунок пенсії із врахуванням діючого законодавства та стягнути на її користь 11144 грн.60 коп.

Окрім того, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не враховано вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 26 липня 2008 року №654.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 55, 57, 68, 113, 152 Конституції України , ст.ст. 6, 9, 11, 17, 70, 71, 99,100, 158-163 КАС  України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 84 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 26 липня 2008 року №654,  рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп   та  №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 задовольнити  частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області  щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст.6   Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 03.02.2009 року по 03.02.2010 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області здійснювати з 04.02.2010 року нарахування та проводити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на весь період чинності ст.6 Закону України" Про соціальний захист дітей війни".

   В задоволенні решти вимог  відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Звільнити Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області  від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито"  від 21.01.1993 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 Суддя                                                                                                                                                                 В.М.Корбут