Справа № 2-а-813/10

    П О С Т А Н О В А

                                                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 березня 2010  року                                                                                                                            cмт.Рокитне

  Суддя Рокитнянського районного суду Київської області  Корбут В.М., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання  неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо проведення перерахунку підвищення пенсії відповідно до ст.39, як особі яка є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення вказаних доплат до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

05.03.2010 року позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом, просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області ( далі-Відповідач) щодо проведення перерахунку підвищення пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон), як особі яка є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.51 Закону, зобов’язати Відповідача усунути порушення та провести перерахунок та виплату доплати як громадянину який є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону,  в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 22.05.2008 року та зобов’язати Відповідача усунути порушення та провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.51 Закону  з 22.05.2008 року.

Свої вимоги позивачка  обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку у Відповідача з 28.06.2002 року і отримує пенсію за віком. В  зв’язку з тим, що вона є непрацюючим пенсіонером і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, Відповідач  у відповідності до ст. 39 Закоку зобов’язаний проводити  їй доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат. З травня 2008 року по січень 2010 року включно їй не доплачено дану доплату до пенсії в сумі 24822,30 грн.

Згідно ст. 51  Закону  особам, віднесеним до категорії 3, додаткова  пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. З травня 2008 року по січень 2010 року включно Відповідач не доплатив їй додаткову пенсію в сумі 1595,05 грн.

Про порушення своїх прав та інтересів дізналась тільки після надрукування рішення Конституційного Суду України від 22.02.2008 року в засобах масової інформації. 15.02.2010 року звернулась до Відповідача із заявою про проведення перерахунку відповідних надбавок до пенсії, але  заява залишена без задоволення.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, але просила розглянути справу в порядку письмового провадження без її участі.

 Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, не з'явився в судове засідання, натомість надіслав заяву в якій просить розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження  та заперечення, згідно якого заперечує проти задоволення позову і  наполягає на застосуванні вимог ст. ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами докази та перевіривши письмові матеріали справи, вважаю що позов  не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КАС України н алежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

  Відповідно до п.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ч.5 ст.55, ч.1 ст.57, ч.1 ст.59, ч1 ст.68 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно копії Чорнобильського посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.09.1997 року вбачається, що позивачку визнано особою, яка постійно проживає у зоні безумовного та добровільного відселення, катергорія 3.

Закон України “ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  було опубліковано в офіційних виданнях “Голос України”  та “Урядовий кур’єр” в лютому-березні 1991 року, а тому позивачка повинна була своєчасно дізнатись та зрозуміти про те, що з вересня 1997 року їй не виплачують щомісячне підвищення до пенсії та додаткову пенсію, однак вона недбало віднеслась до захисту своїх прав та інтересів і тільки 05.03.2010 року звернулась з даним позовом, що значно перевищує річний строк звернення до суду, установлений ч.2 ст.99 КАС України.  

Оскільки,  незнання вимог чинного законодавства України не є поважною причиною на поновлення строку  для звернення до суду, та те що позивачкою не надано докази про поважність причин  пропуску строку, суд у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України відмовляє у  відновленні пропущеного строк для звернення до суду з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст.39 Закону  пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території гарантованого добровільного відселення підвищуються у   розмірі двох мінімальних заробітних плат, а непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоекологічного забруднення проводиться допплата до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Згідно копії трудової книжки вбачається, що 26.01.2003 року позивачка звільнена з роботи за згодою сторін. Проте, суду не надано для огляду оригінал трудової книжки, щоб було доведено про те, що в період з 22 травня 2008 року по дату звернення до суду позивачка не працювала.

Згідно довідки №291 виданої заступником начальника Рокитнянської МДПІ вбачається, що позивачка  станом на 01.01.2010 року відсутня у Єдиному державному реєстрі, як суб’єкт підприємницької діяльності. Проте, в даній довідці не зазначено чи була позивачка зареєстрована  в Єдиному державному реєстрі, як суб’єкт підприємницької діяльності з 22 травня 2008 року  до 01.01.2010 року.

Згідно описової частини позову вбачається, що позивачка вважає себе особою, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення і тому Відповідач повинен з її точки зору провести  перерахунок та виплатити підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат про що зроблено відповідний розрахунок. Але в п.4 резолютивної частини позову, позивачка просить зобов’язати Відповідача  провести перерахунок та виплатити їй доплату, як громадянину який є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Суд не приймає до уваги розрахунок  позивачки щодо невиплаченого їй підвищення до пенсії в сумі 24822,30 грн. та додаткової пенсії в сумі 1595,05 грн., оскільки  не має можливості  вирішити  об’єктивно дану вимогу, так як це стане  підміною функцій відповідача, що є неприпустимим  відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи те, що позивачка не надала суду належні докази про те, що вона в період з 22.05.2008  року по дату звернення до суду з позовом є непрацюючим пенсіонером , та про те що вона в цей період часу постійно проживала на території гарантованого добровільного відселення, або в зоні посиленого радіоекологічного контролю, тому відсутні підстави для задоволення її вимог про визнання неправомірною відмову Відповідача щодо проведення перерахунку підвищення пенсії відповідно до ст.39 Закону, як особі, яка є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та зобов’язання Відповідача усунути порушення та провести перерахунок та виплату доплати, як громадянину який є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю,  відповідно до ст.39 Закону, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст.51 Закону особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи те, що позивачка не надала суду належні докази про те, що в період з 22.05.2008 року по час звернення до суду стан її здоров’я  не поліпшився, а заподіяна шкода має причинний зв’язок з наслідками Чорнобильської катастрофи, тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання неправомірною відмову Відповідача щодо проведення перерахунку додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону та зобов’язання Відповідача усунути порушення та провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.51 Закону,  з 22.05.2008 року.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 55, 57, 68, 113, 152 Конституції України , ст.ст. 6, 9, 11, 17, 70, 71, 99,100, 158-163 КАС  України, ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 84 Закону України “Про пенсійне забезпечення”,  рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп   та  №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

 Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання  неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо проведення перерахунку надбавки, як дитині війни, перерахунку підвищення пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі яка є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення вказаних доплат до пенсії та додаткової пенсії.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Звільнити Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області  від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито"  від 21.01.1993 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 Суддя                                                                                                                                                  В.М.Корбут