Справа № 2-а-808/10

    П О С Т А Н О В А

                                                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 25 березня 2010  року                                                                                                            cмт.Рокитне

  Суддя Рокитнянського районного суду Київської області  Корбут В.М., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання  неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо проведення перерахунку надбавки, як дитині війни, перерахунку підвищення пенсії, як особі яка є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення вказаних доплат до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом, просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області ( далі-Відповідач) щодо проведення перерахунку надбавки, як дитині війни, перерахунку підвищення пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон), як особі яка є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.51 Закону, зобов’язати Відповідача усунути порушення та провести перерахунок та виплату надбавки як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», доплату як громадянину який є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст.39,51 Закону  з 22.05.2008 року.

Свої вимоги позивач  обґрунтовує тим, що він народився в 1939 році   і тому у відповідності  до ст. 1  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Відповідач повинен з 01.01.2006 року щомісячно виплачувати йому соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але така допомога в 2006-2007 роках не виплачувалась, а в 2008 - 2009 роках виплачувалась  в значно меншому розмірі. З травня 2008 року по січень 2010 року включно йому не доплачено даної допомогу в сумі  2112, 60 коп.

Крім того, він є потерпілим  внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії та непрацюючим пенсіонером, який проживає на території гарантованого добровільного відселення і тому Відповідач у відповідності до ст.39 Закону  зобов’язаний проводити доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат. З травня 2008 року по січень 2010 року включно йому не доплачено дану доплату до пенсії в сумі 24822,30 грн.

Згідно ст. 51  Закону  особам, віднесеним до категорії 3, додаткова  пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. З травня 2008 року по січень 2010 року включно Відповідач не доплатив йому додаткову пенсію в сумі 1560,35 грн.

Про порушення своїх прав та інтересів дізнався після надрукування рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року в засобах масової інформації і відразу 15.02.2010 року звернувся до Відповідача із заявою про проведення перерахунку відповідних надбавок до пенсії, але  заява залишена без задоволення.

Позивач в судове засідання не з’явився, але просив розглянути справу в порядку письмового провадження без його  участі.

 Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, не з'явився в судове засідання, натомість надіслав заяву в якій просить розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження  та заперечення, згідно якого заперечує проти задоволення позову і  наполягає на застосуванні вимог ст. ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами докази та перевіривши письмові матеріали справи, вважаю що позов  підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КАС України н алежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно копії паспорта вбачається, що позивач народився 16 вересня 1939 року, а тому  являється дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Із листа Відповідача вбачається, що звернення позивача від 15.02.2010 року про проведення перерахунку та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст.6   Закону України "Про соціальний захист дітей війни" залишено без задоволення. Позивач перебуває на обліку  в райуправлінні ПФ з  16.09.1993 року і отримує пенсію по віку. В 2006 - 2007 роках позивач не отримував підвищення до пенсії, як дитина війни, а в період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року було виплачено дане підвищення по 47 грн., з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року по 48 грн. 10 коп., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року по 48 грн.20 коп., з 01.10.2008 року по даний час 49 грн. 80 коп.

  Відповідно до п.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ч.5 ст.55, ч.1 ст.57, ч.1 ст.59, ч1 ст.68 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

 Закон України “Про соціальний захист дітей війни” було опубліковано в офіційних виданнях “Голос України” від 28.12.2004р. та “Урядовий кур’єр” від 22.12.2004р., а тому позивач повинен був своєчасно дізнатись та зрозуміти про те, що з січня 2006 року йому не виплачують щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, але він недбало віднісся до захисту своїх прав та інтересів і тільки 15.02.2010 року звернувся до Відповідача  із заявою про проведення перерахунку та виплату підвищення до пенсії, що значно перевищує річний строк звернення до суду, установлений ч.2 ст.99 КАС України.  

Оскільки,  незнання вимог чинного законодавства України не є поважною причиною на поновлення строку  для звернення до суду, та те що позивачем не надано докази про поважність причин  пропуску строку, суд у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України відмовляє у  відновленні пропущеного строк для звернення до суду з 22.05.2008 року.

Крім того, судом встановлено, що в межах річного строку звернення до суду, а саме: в період з 15.02.2009 року по 15.02.2010 року Відповідач не в повному розмірі виплачував позивачу  підвищення до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" тому, що  керується вимогами  п.п.2 п.41 розділу 11 Закону України "Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року.

Дана позиція Відповідача  є хибною тому, що ним не враховано рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 та № 10 рп/2008 від 22.05.2008 року, згідно яких призупинення, обмеження та скасування  прав і свобод громадян є неконституційними.

Враховуючи те, що Відповідач проігнорував вимоги чинного законодавства України та залишив без задоволення заяву позивача від 15.02.2010 року про проведення перерахунку та виплати  підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 15.02.2009 року по 15.02.2010 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає за необхідне визнати таку відмову протиправною.

Окрім того, зважаючи на те, що Відповідач в своїй діяльності не враховує  пріоритетність законів над підзаконними актами та ігнорує рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 та № 10 рп/2008 від 22.05.2005 року, суд вважає за необхідне  зобов'язати Відповідача з 16.02.2010 року виконувати вимоги положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії   стосовно позивача у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  до того часу поки дана стаття Закону буде чинною або не зміненою.

Відповідно до ст.39 Закону  пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території гарантованого добровільного відселення підвищуються у   розмірі двох мінімальних заробітних плат, а непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоекологічного забруднення проводиться доплата до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Згідно копії трудової книжки вбачається, що 02.01.1994 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням  в зв’язку з виходом на пенсію. Проте, суду не надано для огляду оригінал трудової книжки, щоб було доведено про те, що  в період з 22 травня 2008 року по дату звернення до суду позивач  не працював після виходу на пенсію.

Згідно довідки № 269 виданої заступником начальника Рокитнянської МДПІ вбачається, що позивач  станом на 01.01.2010 року відсутній у Єдиному державному реєстрі, як суб’єкт підприємницької діяльності. Проте, в даній довідці не зазначено чи був позивач зареєстрований  в Єдиному державному реєстрі, як суб’єкт підприємницької діяльності з 22 травня 2008 року до 01.01.2010 року.

Згідно описової частини позову вбачається, що позивач вважає себе особою, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення і тому Відповідач повинен з його точки зору провести  перерахунок та виплатити підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат про що зроблено відповідний розрахунок. Але в п.4 резолютивної частини позову, позивач просить зобов’язати Відповідача  провести перерахунок та виплатити йому доплату, як громадянину який є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що позивач не надав суду належні докази про те, що він в період з 22.05.2008  року по дату звернення до суду з позовом є непрацюючим пенсіонером , та про те що він в цей період часу постійно проживав на території гарантованого добровільного відселення, або в зоні посиленого радіоекологічного контролю, тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання неправомірною відмову Відповідача щодо проведення перерахунку підвищення пенсії відповідно до ст.39 Закону, як особі яка є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та зобов’язання Відповідача усунути порушення та провести перерахунок та виплату доплати, як громадянину який є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю,  відповідно до ст.39 Закону, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст.51 Закону особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи те, що позивач не надав суду належні докази про те, що в період з 22.05.2008 року по час звернення до суду стан його здоров’я  не поліпшився, а заподіяна шкода має причинний зв’язок з наслідками Чорнобильської катастрофи, тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання неправомірною відмову Відповідача щодо проведення перерахунку додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону та зобов’язання Відповідача усунути порушення та провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.51 Закону,  з 22.05.2008 року.

Суд не приймає до уваги розрахунок  позивача щодо невиплаченого йому доплати до пенсії в сумі 2112,60 грн., підвищення до пенсії в сумі 24822,30 грн. та додаткової пенсії в сумі 1560,35 грн., оскільки  не має можливості об’єктивно вирішити дану вимогу, так як це стане  підміною функцій відповідача, що є неприпустимим  відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 55, 57, 68, 113, 152 Конституції України , ст.ст. 6, 9, 11, 17, 70, 71, 99,100, 158-163 КАС  України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 84 Закону України “Про пенсійне забезпечення”,  рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп   та  №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 задовольнити  частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області  щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст.6   Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 15.02.2009 року по 15.02.2010 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області здійснювати з 16.02.2010 року нарахування та проводити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на весь період чинності ст.6 Закону України" Про соціальний захист дітей війни".

   В задоволенні решти вимог  відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Звільнити Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області  від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито"  від 21.01.1993 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 Суддя                                                                                                                                              В.М.Корбут