Судове рішення #85523
7/545/06

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  

"08" серпня 2006 р.

10:40

Справа №  7/545/06

                                                                         

м. Миколаїв

За позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. 2

до відповідача: Дочірнього підприємства “Снігурівський комбінат хлібопродуктів”, 57300, Миколаївська область, м.Снігурівка, вул.Леніна, 14

про: стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 6779,49 грн.

Суддя Семенчук Н.О.

При секретарі судового засідання Ячміньовій Л.В.


Представники:

Від позивача

Васильченко О.В., дов. № 01-11/34 від 17.01.2006 р.

Від відповідача

Алєксєєв О.В., дов. 1 від 26.01.2006р.


СУТЬ СПОРУ: Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства “Снігурівський комбінат хлібопродуктів” адміністративно-господарських санкцій у сумі 6779,49 грн. за нестворені у 2005р. робочі місця для працевлаштування інвалідів.


Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що Дочірнім підприємством “Снігурівський комбінат хлібопродуктів” було вжито всіх можливих заходів для працевлаштування потрібної кількості інвалідів в 2005 році, в обґрунтування надав наказ по підприємству про створення (пристосування) робочих місць, листи до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Управління праці та соціального захисту населення Снігурівської райдержадміністрації, Снігурівського районного центру зайнятості населення, як докази інформування про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів. Також зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та п. 5, 10 Положення, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, Місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Вказує на те, що відповідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",  передбачено сплату штрафних санкцій за рахунок прибутку підприємства, який залишається в їх розпорядженні після сплати усіх податків та зборів, та зазначає, що Дочірнє підприємство “Снігурівський комбінат хлібопродуктів” в 2005 році було збиткове.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -


в с т а н о в и в:


Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 6779,49  грн. штрафних санкцій за нестворені у 2005 році робочі місця для інвалідів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п. 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 зі змінами та доповненнями, внесених постановою КМУ від 10.01.02р. № 19  (далі - Положення), відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, що складає у даному випадку 3 місця і ввести їх в дію шляхом працевлаштування на них інвалідів.

За даними наданого відповідачем "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" (форма 10-П1) на підприємстві працювало 2 інваліда (а. с. 5), таким чином відповідач не виконав встановлений Законом норматив і не створив одне таке робоче місце.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні»(в редакції чинній на час спірних правовідносин) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних  працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Частина третя статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»покладає відповідальність за незабезпечення наведених  нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об’єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України  соціального захисту інвалідів штрафні санкції,  сума  яких  визначається у розмірі  середньої   річної заробітної  плати  на відповідному підприємстві (в об’єднанні),  в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).

Пунктом 1 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ  від 03.05.1995р. № 314 зі змінами та доповненнями, внесених постановою КМУ від 10.01.02р. № 19  (далі - Положення) визначено, що робоче місце інваліда –це окреме  робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Згідно п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим  вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п.5).

Таким чином, Закон зобов’язує відповідача відповідно до 4 % нормативу створити робочі місця для інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідачем надані докази, щодо створення робочих місць на підприємстві, а саме наказ по підприємству № 17 від 17.12.2004р. “про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2004-2005 роки”, доповнення до штатного розкладу Дочірнього підприємства “Снігурівський комбінат хлібопродуктів” на грудень 2004-2005 рік, якими передбачено створення робочих місць для інвалідів у відповідності до норм ст. 19  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та докази інформування відповідних органів, а саме: листи до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів № 31 від 29.12.2004р., № 194 від 08.11.2005 року, №  217 від 05.12.2005 року, листи до Управління праці та соціального захисту населення Снігурівської райдержадміністрації  № 27 від 20.12.2004 року № 185 від 24.10.2005 року, листи до Снігурівського районного центру зайнятості населення № 26 від 20.12.2004 року, № 186 від 24.10.2005 року, лист до Снігурівської громадської організації інвалідів № 25 від 20.12.2004 року в яких заявлено потребу в працівниках на вільні посади відповідача, на які Дочірнє підприємство “Снігурівський комбінат хлібопродуктів” було готово прийняти інвалідів.

Статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п. 10 Положення, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, Місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

          П. 11 Положення обов’язок по виявленню інвалідів, які бажають  працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладені на місцеві органи соціального захисту населення, а п. 12 Положення зазначено, що Державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню  інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що обов’язок  підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком виявляти і працевлаштовувати  інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Доказів, що на підприємство відповідача направлялися або зверталися інваліди в 2005р. та їм було відмовлено у працевлаштуванні позивачем не надано.

Напроти за даними обласного центру зайнятості відповідач інформував про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть бути працевлаштовані інваліди і звертався до вказаних органів зі звітами в яких зазначав кількість та кваліфікацію робітників на посади яких потрібно направити йому інвалідів для працевлаштування, що підтверджується листом Миколаївського обласного центру зайнятості № 15-1442/10 від 24.05.2006р. (а.с. 8)

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Твердження відповідача, щодо звільнення його від сплати штрафних санкцій до фонду соціального захисту інвалідів на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" якою передбачено сплату штрафних санкцій відповідачем за рахунок прибутку підприємства, який залишається в їх розпорядженні після сплати усіх податків та зборів, судом відхиляється, оскільки на підставі ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції чинній на час спірних правовідносин), у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -


ПОСТАНОВИВ :


1.          У позові відмовити.


Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.


Суддя

Н.О.Семенчук

                        

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація