ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"10" серпня 2006 р. | Справа № 11/369/06 |
За позовом: ДПІ у Новобузькому районі, код ЄДРПОУ 34135771
(55600, Миколаївська обл.., м.Новий Буг, вул.Гагаріна, 7)
до 1 відповідача: ТОВ ТД “Дункан Ойл”
(55600, Миколаївська обл.., м.Новий Буг, вул.Харчука, 23-а)
до 2 відповідача: ПП “Афіна”
(74900, Херсонська обл., м.Нова Каховка, м.Таврійськ, вул.І. Франка, 2-а, кв.35)
Суддя Василяка К.Л.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача:
Від 1 відповідача: Лушніков В.П. –дов. від 25.07.2006р.
Від 2 відповідача:
СУТЬ СПОРУ: визнання недійсними угод
Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсними усні угоди від 15.01.2004р, 20.01.2004р., 27.02.2004р., 31.03.2004р., 30.04.2004р., 28.05.2004р., 04.10.2004р., 12.10.2004р. з підстав, передбачених п.1 ст.215 Цивільного кодексу України та застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст.216 ЦК України.
1-й відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:
- на дати укладання спірних угод 2-й відповідач перебував на податковому обліку, його державна реєстрація також не була скасована;
- законодавством не передбачено обов’язок одного платника ПДВ контролювати нарахування та сплату податку іншим платником ПДВ; припинення у судовому порядку свідоцтва платника податку з ПДВ не є підставою для визнання недійсними всіх угод, вчинених ним із суб’єктами підприємницької діяльності, оскільки контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини;
- в силу ст.215 ЦК України недійсним може вважатись лише правочин, в момент вчинення якого недодержані вимоги ст.203 ЦК України;
- оскільки правочини повністю виконувались сторонами, то немає підстав вважати, що вони не були спрямовані на реальне настання певних наслідків;
- посилання позивача на наявність в діях 1-го відповідача умислу на приховування прибутку від оподаткування та на діяльність, що суперечить інтересам держави та суспільства не підтверджені жодним доказом;
- твердження позивача стосовно неправомірності віднесення 1-м відповідачем до валових витрат вартості товарів та послуг отриманих від 2-го відповідача не доведено та необґрунтовано.
2-й відповідач правом, передбаченим ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався.
У судовому засіданні 08.08.2006р. було оголошено перерву.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
В період січень - жовтень 2004 року між ТОВ ТД “Дункан Ойл” та ПП “Афіна” були укладені усні договори купівлі-продажу, на виконання яких ПП “Афіна” поставило ТОВ ТД “Дункан Ойл” товар та надало послуги на загальну суму 109709,0 грн. (в тому числі ПДВ 18284,55 грн.), що підтверджується наступними накладними:
- накладна №15 від 15.01.2004р. (податкова накладна №15 від 15.01.2004р.);
- накладна №18 від 16.01.2004р. (податкова накладна №18 від 20.01.2004р.);
- накладна №42 від 27.02.2004р. (податкова накладна №42 від 27.02.2004р.);
- накладна №61 від 31.03.2004р. (податкова накладна №61 від 31.03.2004р.);
- накладна №62 від 31.03.2004р. (податкова накладна №62 від 30.04.2004р.);
- накладна №83 від 30.04.2004р. (податкова накладна №83 від 30.04.2004р.);
- накладна №84 від 30.04.2004р. (податкова накладна №84 від 30.04.2004р.);
- накладна №127 від 28.05.2004р. (податкова накладна №127 від 28.05.2004р.);
- накладна №392 від 04.10.2004р. (податкова накладна №392 від 04.10.2004р.);
- накладна №392 від 12.10.2004р. (податкова накладна №392 від 12.10.2004р.);
Факт отримання товару та виконання 2-м відповідачем послуг не заперечується представником 1-го відповідача.
ТОВ ТД “Дункан Ойл”, в свою чергу, в рахунок оплати вартості отриманих товарів та послуг поставило ПП “Афіна” паливно-мастильні матеріали, що підтверджується доданими до повної заяви копіями видаткових та податкових накладних (арк.спр.66-71).
Позивач просить визнати вказані усні договори недійсними з підстав, передбачених п.1 ст.215 Цивільного кодексу України та застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст.216 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наступне.
ПП “Афіна” було зареєстроване виконкомом Новокаховської міської ради 24.07.2002р.
27.07.2003р. засновник ПП “Афіна” Королькова Л.В. передала засновництво громадянину Лазареву В.Л. (арк.. спр.37), після чого у засновницькі документи ПП “Афіна” були внесені відповідні зміни.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.09.2005р. припинено юридичну особу ПП “Афіна” у зв’язку з неподанням останнім податкової звітності з початку 2004 року.
19.09.2005р. Новокаховською ОДПІ, на підставі рішення суду, анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (акт №49 від 19.09.2004р.) з 01.09.2005р.
З наданих Лазаревим В.Л. пояснень (арк.. спр.43) вбачається, що фінансово-господарська діяльність ним не велась, рахунки у банківських установах він не відкривав, печатки і штампи на документи не ставив, звітність до ДПІ не подавав.
Таким чином, позивач вважає, що ПП “Афіна” втратило статус платника податків та цивільну дієздатність, що, згідно ст.203 ЦК України, є обов’язковою вимогою для чинності правочину.
Крім того, внаслідок укладання спірних угод порушені інтереси держави у сфері оподаткування та формування бюджету, а саме занижено до сплати в доход бюджету суми ПДВ, шляхом заниження податкових зобов’язань на суму 18284,55 грн., а також занижено до сплати в доход бюджету суми податку на прибуток шляхом неправомірного віднесення до валових витрат вартості отриманої від ПП “Афіна” продукції на суму 91422,75 грн.
Позивача зазначає також, що укладаючи спірні угоди відповідачі не мали наміру сплачувати податки, самі угоди були направлені на приховування від оподаткування доходів, що є порушенням ст.67 Конституції України. Факт припинення державної реєстрації, а також виключення з реєстру платників ПДВ ПП “Афіна” вказує на наявність умислу вчинити дії, які суперечать інтересам держави і суспільства.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).
Стаття 215 ЦК України, передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно, умовою чинності (дійсності) правочину є додержання приписів ст.203 ЦК України на момент його укладання.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.09.2005р. припинено юридичну особу ПП “Афіна”. Зазначене рішення вступило в законну силу з 13.09.2005р.
19.09.2005р. Новокаховською ОДПІ, на підставі рішення суду, анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (акт №49 від 19.09.2004р.) з 01.09.2005р.
Згідно ст.22 Закону України “Про господарські товариства”, товариство є таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення про це запису до державного реєстру.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що на момент укладання спірних угод державна реєстрація ПП “Афіна” не була скасована у судовому порядку і підприємство мало статус платника податків.
Таким чином, суд вважає неправомірним посилання позивача на порушення при укладанні відповідачами спірних угод приписів ч.2 ст.203 ЦК України.
Що стосується посилання позивача на наявність у відповідачів при вчинення спірних угод умислу, який направлено на приховування прибутку від оподаткування, тобто на діяльність, що суперечить інтересам держави і суспільства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 № 3 із змінами та доповненнями “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз’яснено, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Посилання позивача на те, що ПП “Афіна” та ТОВ ТД “Дункан Ойл” мали на меті приховування прибутків отриманих від реалізації товару спростовується матеріалами справи, а саме: на дату укладання договорів купівлі-продажу та дати видачі податкових накладних ПП “Афіна” перебувало на податковому обліку, як платник ПДВ; в акті Новокаховської ОДПІ про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №49 від 19.09.2005р., зазначено, що податкова заборгованість ПП “Афіна” з ПДВ на дату складання акту (19.09.2005р.) відсутня.
Будь-яких інших доказів заподіяння шкоди державним інтересам у вигляді ненадходження коштів до Державного бюджету України позивач до суду не надав.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Суд також вважає правомірним посилання 1-го відповідача на те, що діюче податкове законодавство України не передбачає обов’язку одного з платників податку здійснювати перевірку достовірності даних первинних документів бухгалтерського обліку, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податків (контрагента по договору). Це ж стосується і перевірки покупцем наміру продавця відносно сплати останнім податків.
Факт відсутності у 2-го відповідача на момент укладання усних угод купівлі-продажу цивільного дієздатності, а також укладання спірних угоди між ПП “Афіна” та ТОВ ТД “Дункан Ойл” з метою, що суперечить інтересам держави та наявність наміру у 1-го та 2-го відповідачів щодо настання відповідних наслідків (діяльність з метою несплати податків) позивачем не доведено, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 94 ,160-163, 167,254 КАСУ, господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя | К.Л.Василяка |