Справа №1-163/2009 року

ВИРОК
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 лютого 2009 року     Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді     Ясельського A.M.,

при секретарі     Оберемко М.М.,

з участю прокурора     Безрука A.M.,

адвоката     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не навчається, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше судимого: 21.12.2006 року Святошинським районним судом м. Києва, за ст. 186 ч.2 КК України, до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 104 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки,

в скоєні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 12.08.2008 року, у вечірній час, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на автостанції «Дачна», яка розташована по проспекту Перемоги, 142 в м.Києві, підійшов до раніше незнайомої громадянки ОСОБА_3 та запропонував їй заволодіти чужим майном з метою збагачення, на що остання погодилась. Після цього, вступивши в злочинний зговір, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 направились до зупинки громадського транспорту, що знаходиться біля станції метро Київського метрополітену «Житомирська», розташованої по проспекту Перемоги, 136 в м. Києві. Помітивши на вищевказаній зупинці раніше незнайомого ОСОБА_4, з метою заволодіння майном останнього, ОСОБА_2 підійшов до нього та, з метою перевірки майна останнього, попросив 10 гривень, на що ОСОБА_4 добровільно віддав йому 20 гривень. Впевнившись, що в потерпілого є при собі гроші, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та запропонував пограбувати потерпілого ОСОБА_4, на що остання дала свою згоду. Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, діючи обопільно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_4 та запропонували разом вжити спиртні напої, на що потерпілий погодився. Вони разом пішли до торгівельного центру «VMB», який розташований по проспекту Перемого, 136 в м.Києві, де придбали спиртні напої, після чого направились в лісопаркову зону, розташовану біля станції Київського метрополітену «Житомирська», щоб вжити алкогольні напої. Приблизно в 02 годині 13.08.2008 року, впевнившись, що потерпший ОСОБА_4 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, та не може повною мірою чинити опір, діючи згідно раніше розподілених ролей, ОСОБА_2 подав умовний знак ОСОБА_3, щоб та відвела потерпшого в сторону під приводом вступити з ним в статевий зв'язок. Після чого, ОСОБА_3 запропонувала потерпілому ОСОБА_4 відійти з нею в сторону під вищевказаним приводом, на що останній погодився і пішов з нею. ОСОБА_2, впевнившись, що потерпілий є зостережений виключно на ОСОБА_3, та не може спостерігати за його діями, підійшов до ОСОБА_4 з лівої сторони та наніс один удар рукою в скроні, від чого останній впав на землю. Далі ОСОБА_2 сів на потерпілого зверху, щоб подолати опір останнього та продовжив наносити удари в область голови, спричинивши останньому фізичний біль. В цей момент ОСОБА_3 почала знімати з потерпілого верхній одяг, а саме: штани «VD», вартістю 270 гривень та шкіряні туфлі, вартістю 300 гривень. ОСОБА_2 зняв з потерпілого сорочку, вартістю 200 гривень та вихватив шкіряну сумочку «BOOS», вартістю 700 гривень, в якій знаходились мобільний телефон «NOKIA N70 mysik», вартістю 1550 гривень, в якому була вставлена сім- картка оператору «LIFE», вартістю

25 гривень, на рахунку якої було 40 гривень, також вмонтована картка пам'яті на 16 гігабайт, вартістю 200 гривень, гроші в сумі 500 доларів, які в перерахунку на українські гривні з розрахунку 100 доларів США до 484, 4600 гривень становить 2422, 3 гривень, гроші в національній валюті 400 гривень, лотерейний квиток, вартістю 10 гривень, та три ключі від замків вхідних дверей його будинку, паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_4, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють. Нанісши удар в область обличчя, ОСОБА_2 шляхом ривку, зірвав з шиї потерпілого ОСОБА_4 золотий ланцюжок, вартістю 500 гривень. Відкрито викравши у потерпілого ОСОБА_4 вищевказане майно, на загальну суму 6617, 3 гривень, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення ними злочину з викраденим зникли.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винність в інкримінованому йому складі злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України не визнав та суду пояснив, що 12.08.2008 року, у вечірній час, я знаходився біля станції метро Київського метрополітену «Житомирська», розташованої в м. Києві. Проходячи повз сквер, я помітив, як потерпілий чіпляється до дівчини, вона кричала. Підійшов до них і запитав у чому справа і чому той ображає дівчину. Крім цього сказав , щоб той заспокоївся. Але потерпілий продовжував ображати дівчину, після чого раз 5 вдарив його кулаком в обличчя. Дівчина одразу ж пішла і він пішов додому. Речей ні в кого не забирав.

Але не зважаючи на те, що підсудній своєї вини в інкримінованому йому злочині не визнає, його вина підтверджується:

-показами потерпілого ОСОБА_4, який під час судового слідства пояснив, що 12.08.2008 року, у вечірній час , знаходився біля станції метро Київського метрополітену «Житомирська» м. Києва. Там ОСОБА_2 підійшов до нього та попросив 20 гривень, які дав йому. Той запропонував випити пива разом. Погодився і до нас підійшла ОСОБА_3. Після цього ми пішли до торгівельного центру «VMB», який розташований по проспекту Перемого, 136 в м. Києві. Там придбали спиртні напої, після чого направились в лісопаркову зону, розташовану біля станції Київського метрополітену «Житомирська». Приблизно в 02 годині 13.08.2008 року ОСОБА_3, запропонувала вступити з нею в статевий зв'язок. ОСОБА_3 запропонувала відійти з нею в сторону, на що погодився і пішов з нею. Через короткий проміжок часу ОСОБА_2 підійшов та наніс один удар рукою в скроні, від чого я впав на землю. Далі ОСОБА_2 сів на мене зверху, та продовжив наносити удари в область голови. В цей момент ОСОБА_3 почала знімати з нього верхній одяг, а саме: штани, шкіряні туфлі, ОСОБА_2 зняв з мене сорочку та вихватив шкіряну сумочку «BOOS», в якій знаходились мобільний телефон «NOKIA N70 mysik», гроші в сумі 500 доларів, гроші в національній валюті 2000 гривень, три ключі від замків вхідних дверей мого будинку, паспорт громадянина України на моє прізвище. Крім цього, ОСОБА_2 зірвав з його шиї золотий ланцюжок, вартістю 500 гривень. Після чого вони зникли.

-показами свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що працював оперуповноваженим кримінального розшуку ТВМ №1 Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві. Йому на відпрацювання надійшов матеріали про пограбунок, що мав місце в ніч на 13.08.2008 року в районі станції метро « Житомирська» м. Києва. При проведенні оперативно-розшукованих заходів було затримано ОСОБА_2, на якого вказала ОСОБА_3, пояснивши, що разом пограбували чоловіка в нічний час 13.09.2008 року.

-аналогічними показами свідка ОСОБА_6, які були оголошені в судовому засіданні, в зв»язку з його неявкою в судове засідання.

-протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3, згідно якого остання показала і розказала, як вона разом з ОСОБА_2 вчинила злочин відносно потерпілого ОСОБА_4

-протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 256.08.2008 року, в процесі якої ОСОБА_4 підтримав свої показання, які надав слідству раніше будучи допитаним як потерпілий та пояснив, що саме ОСОБА_2 його пограбував (а.с. 107-110);

-протоколом відтворення обстановки та обставин місця подій від 04.09.2008 року, згідно якого ОСОБА_3 показала, як саме вона разом з ОСОБА_2 вчинили злочин (а.с. 180-187). Покази потерпілого, дані в ході слідства, свідків  не викликають у суду сумніву в їх достовірності у встановлених судом діянь підсудним, оскільки вони послідовні, не протирічні і підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами.

Покази підсудного ОСОБА_2, дані в ході судового слідства в частині не причетності до нападу на потерпілого та заволодіння його майном на думку суду, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються показами потерпілого, свідків, сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів і суд розцінює їх, як спосіб уникнути від кримінальної відповідальності.

Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 повністю доведена, а кваліфікація його дій за ст. 186 ч.2 КК України вірна, оскільки він застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, за попередньою змовою групою осіб, повторно, відкрито викрав чуже майно.

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини скоєння злочину, враховує особу підсудного, що характеризується задовільно,судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра, вчинений ним злочини, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів., а також ,що батько підсудного повністю відшкодував завдані збитки потерпілому. Згідно ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_2, є вчинення злочину неповнолітнім. Згідно ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. На підставі чого, суд вважає, що підсудному ОСОБА_2 необхідно обрати міру покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, відповідно до вимог ст. 71 КК України, приєднати ОСОБА_2   не відбуту частину покарання по вироку Святошинського районного суду м. Києва від 21.12.2006 року. Провадження по справі за цивільним   позовом     потерпілого ОСОБА_4 підлягає, відповідно до ст. 205 ЦПК України, закриттю, оскільки позивач відмовився від позову в зв»язку з добровільним його погашенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.71 КК України ОСОБА_2 до призначеного покарання по даному вироку частково приєднати невідбуте покарання по вироку Святошинського районного суду м. Києва від 21.12.2006 року та остаточну міру покарання підсудному призначити у виді 4 (чотирьох)  років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 та залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 26.08.2008 року.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою,- в тож же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва.