Номер провадження 2/754/1902/20

Справа №754/9842/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2020 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача - адвоката Доценка В.О.

за участю представника відповідача - адвоката Артеменка П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05.07.2019 відкрито провадження по справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 квітня 2019 року отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дізнався про те, що власником його квартири АДРЕСА_1 являється Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», право власності за яким зареєстровано державним реєстратором Алієвим Гусейном Азізом Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва, індексний номер 45204179 від 24.01.2019. Позивач вважає рішення державного реєстратора протиправним. Тому просить суд визнати протиправними дії державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 45204179 від 24.01.2019 та внесенню запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 29995169, дата державної реєстрації - 22.01.2019; зобов`язати державного реєстратора поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна № 1749995280000, квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 53,80кв.м., житлова площа 30,10кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.07.2019 задоволено заяву представника позивача - адвоката Доценка Володимира Олександровича та накладено арешт та заборонено відчуження двохкімнатної квартири АДРЕСА_4 , що належить АТ «Укрсоцбанк».

01.10.2019 за клопотанням представника позивача - адвоката Доценка В.О. залучено в якості третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01.10.2019, витребувано у Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» документи на підставі яких державним реєстратором Алієвим Гусейном Азіз Огли Комунального підприємства «Світоч» м.Києва було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за АТ "Укрсоцбанк", індексний номер 45204179 від 24.01.2019 щодо квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

15.01.2020 за клопотанням представника позивача - адвоката Доценка В.О. замінено сторону відповідача Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа Банк».

Позивач та його представник - адвокат Доценко В.О. в судових засіданнях підтримали позовні вимоги, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідач Державний реєстратор Алієв Гусейн Азіз Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва в судові засідання не з`являвся, хоча відповідно до ст.128 ЦПК України повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток. Однак, відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано відзиву на позовну заяву та не направлено належних документів на підставі яких була виконана дія щодо перереєстрації спірної квартири. Будь-яких заяв до суду від відповідача Державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли не надходило.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» - Артеменко П.М., який також представляє інтереси Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» після заміни на правонаступника, в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, надав суду пояснення відповідно до якого зазначив, що 17.05.2006 між позивачем ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір №032/29-109К. 17.05.2006 між позивачем ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір № 02-10/1212, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. Так, положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають право сторін іпотечного договору вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання може здійснюватись згідно застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Укладеним сторонами іпотечним договором передбачено положення, де сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань. У зв`язку з викладеним, вважає правомірним рішення державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва.

В судове засідання належним чином повідомлені треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає за необхідне розглянути справу без відсутніх учасників справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін і виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

17.05.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

17.05.2006 між позивачем ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір №032/29-109К.

Відповідно до пункту 1.1 кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 64560 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят) доларів США 00 центів, зі сплатою 12 (дванадцять цілих) процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості. Згідно із пункту 1.2 договору, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 16 листопада 2018 року.

Відповідно до пункту 1.3 та 1.3.1 договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги кредитор укладає іпотечний договір.

17.05.2006 між позивачем ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір № 02-10/1212, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В.

Відповідно до пункту 1.1. договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекоднржателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за договором кредиту №032/29-109К від 17.05.2006 нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно із пунктом 4.5 іпотечного договору, обумовлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема пунктом 4.5.3 визначено «шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Процедура, передбачена законом для переоформлення права власності на предмет іпотеки з іпотекодавця на іпотекодержателя на підставі іпотечного застереження наступна. Встановлюється факт невиконання іпотечного та кредитного договорів. Іпотекодавець в порядку, передбаченому ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" повинен направити іпотекодавцю вимогу про усунення порушень вимог договору іпотеки, кредитного договору і вичекати 30 днів. Якщо не відновились виконання договірних зобов`язань, у іпотекодержателя виникає право оформити право власності на предмет іпотеки на себе, або відчужити предмет іпотеки від свого імені третій особі. Це право передбачене ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

22.01.2019 Державним реєстратором Алієвим Гусейном Азіз Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва на підставі договору іпотеки № 02-10/1212 від 17.05.2006 зареєструвала право власності на квартиру, що належала позивачу, за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2019, індексний номер витягу 45204179.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004року.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових в нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визначення підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власної речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майї обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 за №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

-обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

-повноважень заявника;

-відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

-наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

-наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до підпунктів 1,2 пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпогекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Згідно із п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, проводиться на підставі відповідного договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та документів, визначених в пп.1, 2 п.61 Порядку.

Відповідно до пункту 4.5.3. іпотечного договору № 02-10/1212 від 17.05.2006, укладеного між позивачем та АКБ "Укрсоцбанк" передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Документами які слід подавати відповідно до пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень можуть бути: повідомлення про вручення цінного листа із вимогою та правильно зазначеною адресою іпотекодавця та фіскальний чек про оплату поштових послуг за направлення цього повідомлення.

Такі документи у матеріалах справи відсутні. Відповідач не довів у суді направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень.

Крім того, судом встановлено, що Рішенням Печерського районного суду місті Києва від 29.09.2017 у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №032/29-109К від 17.05.2006 процентів за користування кредитними коштами за період з 17.12.2013 по 15.10.2015 в розмірі 5 407 доларів США 05 центів. У задоволені решти позовних вимог відмовлено за спливом позовної давності.

Отже, положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Однак, жодних доказів про згоду позивача ОСОБА_1 на незаконне відчуження спірної квартири матеріали справи не містять. На момент проведення державної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» документи про співмірність заборгованості по кредитному договору позивача з оцінкою майна - спірної квартири у державного реєстратора були відсутні, таких доказів не надано і суду відповідачами.

Як зазначено представниками позивача та позивачем і іншого судом не встановлено, що ніхто не приходив оцінювати квартиру та ніхто не повідомляв позивача про те, що АТ «Укрсоцбанк» має намір провести перереєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до правової позиції, викладеної у висновку Великої Палати Верхового Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.

Також судом установлено, що на момент проведення держаної реєстрації права власності на спірну квартиру діяв арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м.Києві від 25.09.2014.

Отже, Державним реєстратором Алієвим Гусейном Азіз Огли було порушено припис п.6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

За приписами статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на наведене суд знаходить доведеним факт порушення належного позивача права власності на спірну квартиру та вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про застосування таких способів захисту порушеного права як скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю, судовий збір в розмірі 768,40грн покладається на відповідачів, а саме з кожного в розмірі по 384,20грн.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», ст. 204 ЦК України, статтями 7, 10, 76-81, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 45204179 від 24.01.2019 та внесенню запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 29995169, дата державної реєстрації - 22.01.2019.

Зобов`язати державного реєстратора поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна № 1749995280000, квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 53,80кв.м., житлова площа 30,10кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_1 .

Стягнути з Державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства "Світоч" м.Києва та Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір, з кожного в розмірі по 384,20грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Акціонерне Товариство «Альфа-Банк», місцезнаходження: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач 2: Державний реєстратор Алієв Гусейн Азіз Огли Комунального підприємства "Світоч", місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 9, ЄДРПОУ 21586843.

Треті особи: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , інші відомості в матеріалах справи відсутні;

ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , інші відомості в матеріалах справи відсутні.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2020.

Суддя В.В. Бабко