Справа № 2-470/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

1З листопада  2008 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого  судді Савицького О.А.

при секретарі Цапко В А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по зарплаті, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки її виплати,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДП «СБЕЦ» про зобов'язання виплатити йому заробітну плату за період з 01.12.2006 року по 14.12.2006 року та компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, шляхом перерахування всіх належних йому сум на його зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_1 в ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711.

Під час розгляду справи, оскільки відповідач добровільно частково виконав позовні вимоги, позивач змінив свої вимоги, а саме просив суд стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, який був проведений 06.02.2007 року, в розмірі 3360, 94 грн., стягнути компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1008, 02 грн., та середній заробіток за весь час затримки її виплати, починаючи з 14.12.2006 року, за виключенням часткової слати в розмірі 3360, 94 грн., шляхом перерахування всіх належних йому сум на його зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_1 в ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, в своїх письмових заявах позов не визнають та просять справу розглядати за відсутності їх представника, тому, відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивач з 04.05.2005 року працював на посаді фінансового директора в ДП «Судовий будівельно-експортний центр». 14.12.2006 року позивач звільнився з зазначеного підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивачу при його звільненні відповідачем не було виплачено заробітну плату за період з 01.12.2006 року по 14.12.2006 року, яку він отримав від відповідача тільки 06.02.2007 року, та неповна сума компенсації за 26 днів невикористаної щорічну відпустку, а саме всього 610, 22 грн..

Як вбачається з Довідки про середню заробітну плата, надану відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача становила 62, 24 грн., з чим погодився позивач, що також відповідає п.7 порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою KM України №100 від 08.02.95р. (16244, 17 грн. /261 днів = 62, 24 грн.).

Звідси: 1. розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки: 26 днів х 62, 24 грн. = 1618, 24 грн. - 610, 22 грн. (виплачені відповідачем) =1008, 02 грн.; 2. розрахунок середнього заробітку за час затримки по день фактичної виплати заробітної плати: затримка з 14.12.06 по 06.02.07 - 54 дні. 54 днів X 62, 24 грн. = 3360, 96 грн.

3. розрахунок  середнього заробітку за час затримки виплати   компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 06.02.07 по 13.11.08 - 645 днів. 645 днів х 62, 24 грн. = 40144, 80 грн.

Враховуючи викладене суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 44513, 78 грн.(1008, 02 + 3360, 96 + 40144, 8) шляхом перерахування всіх належних йому сум на його зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_1 в ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711.

Крім того згідно ст.cт. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 475, 14 грн. (445, 14 грн. судовий збір + 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 88, 212 - 215, 223, 224, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр» на користь ОСОБА_1 44513 (сорок чотири тисячі п’ятсот тринадцять) грн. 78 коп..

Стягнути з Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр» на користь держави судові витрати в розмірі 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 14 коп..

Рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, а також рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Шевченківського районного суду м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження та заяви про перегляд заочного рішення, якщо такі заяви не були подані. Якщо було подано заяву відповідачем про перегляд заочного рішення, воно вступає в законну силу, у випадку залишення ухвали суду про відмову в задоволенні цієї заяви, апеляційним судом. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.