№ 2-8918/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 листопада 2008 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі: головуючого судді - Білошкап О.В.,

при секретарі - Савковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "Страхова група ТАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ЗАТ «Страхова група ТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди у зв'язку із невиконанням відповідачем умов страхового договору та відмовою у виплаті страхового відшкодування. Посилалась на те, що вона є власником автомобіля «SUZUKI NEW GRAND VITARA». 23 жовтня 2007 року нею було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту із Київською регіональною дирекцією ЗАТ «Страхова група ТАС». 15 лютого 2008 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої її автомобіль отримав механічні ушкодження. Відповідач відмовив у здійсненні страхового відшкодування, мотивуючи свою відмову тим, що нею свідомо надано неправдиві відомості стосовно обставин вчинення ДТП. Однак, вона виконала всі умови договору страхування належним чином, недостовірних відомостей про обставини ДТП відповідачу не надавала. Сам по собі факт написання нею двох заяв про страховий випадок не є порушенням умов договору.

Тому вона просить стягнути із відповідача майнову шкоду у розмірі 10706, 53 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивачка зменшила свої позовні вимоги та просила стягнути із ЗАТ «Страхова група ТАС» майнову шкоду у розмірі 10 607, 01 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача ЗАТ «Страхова група ТАС» проти позову заперечує, посилаючись на те, що між позивачкою та Київською регіональною дирекцією ЗАТ «Страхова група «ТАС», що є філією ЗАТ «Страхова група «ТАС» був укладений договір добровільного страхування. 19.02. 2008 року ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку 15.02. 2008 р. по вул.  Руденко, 9 в м. Києві. В першій заяві вона вказала, що залишила свій автомобіль на стоянці біля магазину «Велика Кишеня», а після повернення виявила пошкодження на своєму автомобілі. Однак з незрозумілих причин ОСОБА_1 влаштувала істерику та змусила співробітника страхової компанії закреслити цю заяву. Після цього на новому бланку вона подала другу заяву, в якій вказала, що її автомобіль отримав пошкодження під час заїзду на стоянку, внаслідок того, що вона не помітила металевий паркан та скоїла зіткнення з ним.Таким чином позивачка надала недостовірну інформацію про обставини ДТП, оскільки зміст однієї заяви суперечить змісту іншої заяви. Крім того, у схемі ДТП наявні неточності у вимірах, і зазначені у схемі поняті не проживають за вказаними ними адресами.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля «SUZUKI NEW GRAND VITARA» 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3, виданим УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

23 жовтня 2007 року нею було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту із Київською регіональною дирекцією ЗАТ «Страхова група ТАС» за Полісом ДКСНТ/21/48/44/39 № 020442.

Автомобіль застраховано за програмою КАСКО, з нульовою франшизою незалежно від вини водія. Строк дії договору з 23 жовтня 2007 року по 22 жовтня 2008 року.

15 лютого 2008 року в м. Києві по вул.  Руденко, 9 сталася дорожньо-транспортна пригода з вини позивачки, яка не дотрималась бокового інтервалу та здійснила наїзд на перешкоду, що призвело до пошкоджень автомобіля «SUZUKI NEW GRAND VITARA» 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2008 року. Відповідно до даної Постанови суду, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Внаслідок наїзду на перешкоду застрахований автомобіль позивачки отримав такі пошкодження: деформація передніх правих дверей, зламана накладка дверей, що підтверджується довідкою ДАІ Дарницького району м. Києва.

Відповідно до п. І.І.1 Договору страхування, укладеного між сторонами, пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП є страховим випадком.

Позивачкою було написано заяву про страхову подію яка зареєстрована за вх.№ 0037284021/1 від 19 лютого 2008 року. В даній заяві вказано, що 15.02. 2008 р. сталася ДТП по вул.  Руденко, 9 в м. Києві. ОСОБА_1 керуючи власним транспортним засобом під час заїзду на стоянку біля магазину «Велика Кишеня» здійснила зіткнення з металевим парканом.

В матеріалах справи є також заява позивачки, зареєстрована за вх. № НОМЕР_2 від 19 лютого 2008 року. В даній заяві вказано, що ОСОБА_1 залишила свій автомобіль на стоянці біля магазину «Велика Кишеня», а коли повернулася - виявила на ньому пошкодження. Зазначена заява перекреслена з обох сторін.

Представник відповідача підтвердив той факт, що саме ця заява була перекреслена співробітником страхової компанії на вимогу позивачки.

Представник позивача пояснив, що першу заяву вона перекреслила, та просила її знищити, оскільки написала її під диктовку співробітника страхової компанії і викладені в ній дані не відповідали дійсності. Тому вона одразу написала нову заяву, в якій виклала дійсні обставини ДТП. Вказані нею обставини ДТП повністю підтверджуються Постановою Дарницького райсуду м. Києва та всіма матеріалами адміністративної справи.

07 березня 2008 року відповідач відмовив позивачці у виплаті страхового відшкодування, що підтверджується листом №01-8/0138.

При цьому відповідач мотивував свою відмову лише тим, що відомості, викладені ОСОБА_1 у перекресленій заяві про страхову подію (вх. НОМЕР_2 від 19 лютого 2008 року) суперечать її заяві про страхову подію (вх. 0037284021/1 від 19 лютого 2008 року). Вважає, що таким чином вона надала недостовірну інформацію про обставини ДТП.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 9 686, 74 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в передбачений договором строк повідомила страхову компанію про настання страхового випадку, а саме про те, що 15.02. 2008 р. по вул.  Руденко, 9 в м. Києві вона під час заїзду на стоянку здійснила зіткнення з металевим парканом, внаслідок чого пошкодила застрахований автомобіль.

Дані обставини, викладені позивачкою у її особистій заяві №0037284021/1 від 19.02. 2008 р. повністю відповідають тим обставинам, які були встановлені Дарницьким райсудом м. Києва у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України від 04.04. 2008 р. Також вони повністю узгоджуються з усіма матеріалами адміністративної справи, в т.ч. її первинними поясненнями наданими працівникам ДАІ.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача, що у заяві ОСОБА_2 №0037284021 від 19.02. 2008 р. викладені недостовірні дані про обставини ДТП. Суд не може вважати належним доказом заяву, як перекреслено з обох сторін. Крім того, представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_1 просила перекреслену заяву знищити та не бажала, щоб вона була подана до страхової компанії. З цього вбачається, що ОСОБА_1 не мала наміру надавати страховій компанії недостовірноу інформацію про обставини ДТП.

Крім того, ні договором страхування, укладеним між сторонами, ні законом «Про страхування» не обмежена кількість заяв, які може подавати страхувальник про настання страхової події.

Відповідач не заперечував того факту, що дані, викладені ОСОБА_1 у своїй другій заяві відповідають дійсним обставинам ДТП, встановленим постановою Дарницького райсуду м. Києва від 04.04. 2008 р.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що він не сплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування, тому що схема ДТП містить не точності у вимірах і зазначені на ній поняті не мешкають за вказаними адресами, Оскільки як вбачається з договору страхування, ці обставини не стосуються страхової виплати.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку.

Суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту надання йому позивачкою недостовірних відомостей про обставини настання ДТП, що свідчить про порушення прав позивача за договором страхування, внаслідок відмови у виплаті страхового відшкодування.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що безпідставною відмовою у виплаті страхового відшкодування відповідачем було порушено права позивача.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим   до виконання. Відповідно  до  ст.   979   ЦК   України  за  договором   страхування   одна  сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до розділу 16 Полісу ДКСНТ/21/48/44/39 № 020442 страхувальник має право на отримання страхового відшкодування в межах страхової суми. Страховик зобов'язаний після отримання необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування у термін, передбачений Правилами страхування.

В судовому засіданні було підтверджено, що позивачкою витрачено на виконання ремонтних робіт власного автомобіля та придбання запасних частин 9 686, 74 грн. Як вбачається з видаткової накладної позивачкою було придбано запчастини на загальну суму 5 686, 74 грн., що підтверджується платіжними квитанціями №57797273   та №57905363 від 2008 р. Крім того, позивачкою було оплачено виконання ремонтних робіт на суму 4 000 гривень, що підтверджується актом прийому-передачі ремонтних робіт-послуг від 2008 р та фіскальним чеком від 06.03. 2008 р.

Вказані документи, що підтверджують розмір заподіяної майнової шкоди власнику автомобіля були надані відповідачу. Відповідач не оспорював вказний розмір ремонтних робіт та вартість запасних частин.

Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню матеріальна шкоду в розмірі 9686,   74 грн.

В частині позовних вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, та пені за прострочення виконання зобов'язання, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три відсотка річних. Однак правовідносини, що виникли між сторонами не є грошовим зобов’язанням.

Позовні вимоги щодо заподіяної моральної шкоди знайшли підтвердження в судовому засіданні частково.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Як вказує позивачка, внаслідок протиправних дій відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає в душевних переживаннях, а саме - позивачка була змушена позичати кошти у своїх знайомих на ремонт автомобіля, витрачати робочий та особистий час на вирішення питання щодо захисту свого порушеного права на отримання страхового відшкодування, що призвело до істотних змін у її життєдіяльності, порушенні життєвих та професійних планів.

Разом з тим, позивачка не в повній мір обгрунтувала зазначену оцінку моральної шкоди саме в розмірі 5 000 грн. так як в судовому засіданні не надала відповідних доказів щодо характеру та обсягу страждань, яких зазнала, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) саме на суму позову в цій частині

Однак, суд вважає, що внаслідок безпідставної відмови відповідача у виплаті позивачці страхового відшкодування, вона дійсно перенесла душевні страждання, вимушена була витрачати свій час та кошти для захисту своїх прав. Тому суд вважає, що діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду на суму 2 000 гри.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір у розмірі  105, 37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 509, 5 26, 530, 992, 1167 ЦК України, ст.ст. 8, 16, 21, 25, 26 Закону України «Про страхування», ст. 10. 60, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив :

Оголосити резолютивну частину рішення в такій редакції:

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ "Страхова група ТАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ЗАТ "Страхова група ГАС" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9686, 74 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., судовий збір в розмірі 105, 37 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., всього - 11 822, 11 грн.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

При цьому заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.