ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 квітня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/6928/22

Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/326/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійним вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2023 року (проголошено о 12:52, повний текст складено 16.11.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками, визнання права власності на відповідну частку, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, -

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила:

- перерозподілити ідеальні частки між співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та визнати за ними право власності на перерозподілені ідеальні частки вказаного житлового будинку;

- виділити їй в натурі 71/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням встановленого фактичного користування житловим будинком;

- стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками є: ОСОБА_2 , якому належить 1/4 частина, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яким належить по 1/8 частині вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами кожному.

Позивачка зазначала, що між співвласниками визначився фактичний порядок користування житловим будинком, який має окремі входи, а також внутрішнє обладнання.

Указувала, що частина будинку з господарськими будівлями і спорудами, якими вона користується, знаходиться виключно на приватизованій земельній ділянці, яка їй належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.06.2017.

Посилаючись на ч. 1 ст. 364 ЦК України, позивачка виявила бажання виділити в натурі її частку, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.11.2023 позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 2 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 02-23, складеного 27.04.2023 судовим експертом ОСОБА_5 , а саме: 2-5 кухню площею 10,9 кв.м, 2-6 кімнату площею 15,1 кв.м, 2-7 кімнату площею 9,8 кв.м, 4-4 кімнату площею 10,5 кв.м, загальною площею 46,3 кв.м, господарські споруди погреб літ. а5-1, що відповідає частці у праві власності, а також: 2-І веранду площею 4,6 кв.м, 2-ІІ вбиральню площею 1,1 кв.м, 4-1 кімнату площею 14,1 кв.м, 4-2 котельню площею 3,3 кв.м., 4-3 кухню площею 7,0 кв.м, 4-5 коридор площею 4,6 кв.м, 4-6 вбиральню площею 1,3 кв.м, 4-7 шафу площею 0,5 кв.м, 4-8 шафу площею 0,5 кв.м, загальною площею 37,0 кв.м, господарські будівлі та споруди: ганок літ. а9-1, ганок літ. а10-1, альтанку літ. Ж-1, сарай літ. З-1, сарай літ. И-1, надбудову літ. И1-1, навіс літ. и-1, вбиральню літ. К-1, що введені до експлуатації згідно Декларації про готовність об?єкта до експлуатації від 04.12.2015 № ЧГ 182153380605 та належать ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 357 Цивільного кодексу України.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 135 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 3 333 грн 32 коп. витрат на правничу допомогу та 3 186 грн 32 коп. у відшкодування витрат на проведення експертизи, а всього 10 654 грн 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 067 грн 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 1 666 грн 66 коп. витрат на правничу допомогу та 1 593 грн 16 коп. у відшкодування витрат на проведення експертизи, а всього 5 327 грн 32 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість в частині незадоволених вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновком експерта встановлено технічну можливість виділу частини житлового будинку, а також запропоновано варіанти такого виділу. Зокрема, експертом було запропоновано варіант виділу виходячи із збільшеної частки позивача, що фактично становить 71%, а також варіант про виділ ідеальної частки - 1/2 частини, а також добувних приміщень, які в силу приписів ч. 4 ст. 357 ЦПК України належать позивачу без перерозподілу ідеальних часток.

Наголошує, що фактично вказані запропоновані варіанти є ідентичними та відрізнялися лише формально з урахуванням обставин викладених у висновку експерта та питань, які були поставлені для його вирішення.

Уважає, що в суду першої інстанції були всі правові підстави для задоволення позову в повному обсязі, в тому числі щодо перерозподілу часток у житловому будинку та виділі 71%, згідно запропонованого першого варіанту експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення вимог процесуального закону, просить:

- рішення суду першої інстанції в частині вимоги про перерозподіл часток змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення абзац наступного змісту:

«Крім того, суд бере до уваги, що збільшення частки позивача у праві власності на житловий будинок на 21% може призвести і до збільшення її частки у праві на земельну ділянку, що потягне за собою порушення прав інших співвласників та призведе до зменшення розміру їх часток на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний будинок та господарські споруди»,

а в частині відмови у задоволенні позову щодо перерозподілу часток - залишити без змін;

- рішення суду першої інстанції в частині вимоги про виділ частки скасувати із закриттям провадження у справі, або з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову щодо виділу частки.

Заявник указує, що суд, зазначивши, що добудова без згоди іншого співвласника є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності, відмовляє у задоволенні позовної вимоги не на підставі наведеної норми закону, а на підставі припущення, що збільшення частки позивача у праві власності на житловий будинок на 21% може призвести і до збільшення її частки у праві на земельну ділянку, що потягне за собою порушення прав інших співвласників та призведе до зменшення розміру їх часток на земельну ділянку.

Уважає твердження суду, що добудови не порушують прав відповідачів хибним і таким, що суперечить обставинам справи.

Наголошує, що він не має окремого виходу на вулицю Київська з належних йому приміщень у будинку, судом не взято до уваги рішення судів, якими вже встановлено порядок користування земельними ділянками та правом виходу на вулицю Київська, який на сьогодні перекрито ОСОБА_1 .

На думку заявника, є хибними твердження позивачки про те, що все майно, яким вона користується, знаходиться виключно на приватизованій, належній їй земельній ділянці.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом про виділ частки, але у справі № 750/8794/20 у задоволенні позову їй відмовлено через відсутність перерахунку часток у будинку. За таких обставин позов у справі, що переглядається, є спробою переглянути рішення, яке вже набрало законної сили, але яке не влаштовує ОСОБА_1 , що є безумовною підставою для закриття провадження у справі в частині вимоги про виділ частки із будинку.

Стверджує, що висновок експерта не може вважатися допустимим доказом у справі в силу ч. 1 ст. 78 ЦПК України, оскільки складений з порушенням порядку та ґрунтується на припущеннях.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 просить у визнанні факту технічної можливості виділення належної ОСОБА_1 частки із спільного майна - відмовити, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що позивачкою не додано доказів приватизації земельної ділянки.

Указує, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено які норми закону застосовані судом першої інстанції неправильно.

Наголошує, що висновок експерта не може бути доказом у справі, оскільки огляд експертом приміщень позивачки здійснювався без участі відповідачів, експерт про початок огляду приміщень позивачки відповідачів не повідомляла, а залишивши кімнати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , повідомила, що огляд вже завершено.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 позивачка просить в її задоволенні відмовити.

Зазначає, що позов у цій справі ґрунтується на висновках, викладених в рішенні суду у справі № 750/8794/20 та містить позовну вимогу про перерозподіл ідеальних часток співвласників житлового будинку. При звернені до суду з даним позовом підстави позову були зазначені інші, ніж ті, які були підставою для позову у справі № 750/8794/20, а також зазначено додаткові позовні вимоги, які не заявлялися при розгляді попередньої справи, як наслідок, відсутні правові підстави для закриття провадження у справі.

Указує, що у даному спорі добудови не порушують прав інших співвласників і на підставі ч. 4 ст. 357 ЦПК України є власністю особи, яка їх зробила та не змінюють розмір часток співвласників.

Наголошує, що враховуючи те, що її частка є фактично окремим об`єктом нерухомого майна, має самостійні комунікації і за технічними показниками домоволодіння може бути виділена як самостійний об`єкт нерухомого майна, що підтверджується відповідним висновком експерта, можливо здійснити виділ її частини житлового будинку зі спірного домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості. При цьому, такий виділ частини домоволодіння не порушує прав інших співвласників, оскільки позивач фактично не забирає жодного квадратного метра у інших співвласників, які фактично є однією сім`єю.

Уважає, що вона не може позбавлятися права на виділ частки, коли відповідачі, будучи однією сім`єю, не можуть знайти між собою спільної мови у користуванні частиною домоволодіння, якою вони фактично користуються.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника - адвоката Прокоф`єва Б.І., які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали цивільної справи № 750/8794/20, інвентаризаційну справу №2277 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , перевіривши доводи апеляційних скарг та доводи відзивів на них, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав за можливе здійснити виділ позивачці 1/2 частки відповідно до варіанту № 2 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 02-23, складеного 27.04.2023 судовим експертом Солдатовою В.С., виходячи з того, що між сторонами фактично склався порядок користування житловим будником, при якому у кожного влаштований окремий вхід, в наявності окремі житлові кімнати, окрема кухня, окремі системи опалення, окремі технічні комунікації, для здійснення виділу позивачу частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами перепланування та переобладнання житлового будинку не потрібно.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 :

- ОСОБА_1 належить його 1/2 частка відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.06.2017, виданого державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори Панченко О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 4-1173 (т. 1 а.с. 10);

- ОСОБА_2 - 1/4 частка на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, 378, від 24.05.2005, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. (т. 1 а.с. 17 зворот);

- ОСОБА_4 - 1/8 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2015, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т.А., № 1146 (т. 1 а.с. 17);

- ОСОБА_3 - 1/8 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2015, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т.А., № 1144 (т. 1 а.с. 17).

ОСОБА_1 також на праві власності належить земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0676 га, надана для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, реєстрація якої проведена 01.10.2015 Управлінням Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області, кадастровий номер земельної ділянки 7410100000:02:025:0119, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.06.2017, виданим державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори Панченко О.І., зареєстрованим в реєстрі за № 4-1175, у порядку спадкування після ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 11).

На час розгляду справи домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. «А-1», прибудови літ. «А1-1», прибудови літ. «а-1» та господарських будівель та споруд: погріб під частиною будинку літ. «а5-1»; веранда літ. «а6-1»; веранда літ. «а7-1»; ганок літ. «а8-1»; погріб під частиною будинку літ. «в-1»; сарай літ. «В-1»; сарай літ. «Г-1»; навіс літ. «Г1-1»; у тому числі ганок літ. «а9-1», ганок літ. «а10-1», альтанка літ. «Ж-1», сарай літ. «З-1», сарай літ. «И-1», надбудова літ. «И1-1», навіс літ. «и-1», вбиральня літ. «К-1», що введені до експлуатації згідно з Декларацією про готовність об?єкта до експлуатації від 04.12.2015 №ЧГ 182153380605 попереднім власником ОСОБА_6 , спадкоємцем майна якого є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 12-15, 19-20).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.12.2021 у справі № 750/8794/20, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.06.2022, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що діяв у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із спільного майна в натурі відмовлено (т. 1 а.с. 25-29).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 02-23, складеного 27.04.2023 судовим експертом ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 117-175):

1. Частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , яка складається з: 2-5 кухня площею 10,9 кв.м, 2-6 кімната площею 15,1 кв.м, 2-7 кімната площею 9,8 кв.м, 2-1 веранда площею 4,6 кв.м, 2-ІІ вбиральня площею 1,1 кв.м, 4-1 кімната площею 14,1 кв.м, 4-2 котельня площею 3,3 кв.м, 4-3 кухня площею 7,0 кв.м, 4-4 кімната площею 10,5 кв.м, 4-5 коридор площею 4,6 кв.м, 4-6 вбиральня площею 1,3 кв.м, 4-7 шафа площею 0,5 кв.м, 4-8 шафа площею 0,5 кв.м, загальною площею 83,3 кв.м, господарські будівлі та споруди: ганок літ. а9-1, ганок літ. а10-1, погріб літ. а5-1, альтанка літ. Ж-1, сарай літ. З-1, сарай літ. И-1, надбудова літ. И1-1, навіс літ. и-1, вбиральня літ. К-1 - з урахування введеної в експлуатацію ОСОБА_6 прибудови А1-1, веранди а6-1, веранди а7-1, ганка а9-1, ганка а10-1, навісу Г1-1, альтанки Ж-1, сараю И-1, сараю З-1, надбудови И1-1, навісу и-1, убиральні К-1 - становить 71/100 частину.

Частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , яка складається з: 1-3 кухня площею 10,1 кв.м, 1-4 кімната площею 9,0 кв.м, 3-1 кімната площею 15,5 кв.м, 3-2 кімната площею 10,5 кв.м, 3-3 кухня площею 4,0 кв.м, 3-І коридор площею 4,7 кв.м, загальною площею 53,8 кв.м, господарські будівлі та споруди: ганок літ. а8-1, сарай літ. В-1, погріб літ. в-1 з урахуванням введеної в експлуатацію ОСОБА_6 прибудови А1-1, веранди а6-1, веранди а7-1, ганка а9-1, ганка а10-1, навісу Г1-1, альтанки Ж-1, сараю И-1, сараю З-1, надбудови И1-1, навісу и-1, убиральні К-1 - становить 29/100 частин, а саме: ОСОБА_7 - 58/400 частин, ОСОБА_4 - 29/400 частин, ОСОБА_8 - 29/400 частини.

2. Технічно можливо відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, з урахуванням вищезазначених часток, виділити ОСОБА_1 її частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з варіантом № 1 виділу 71/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами власнику ОСОБА_1 пропонується виділити: 2-5 кухня площею 10,9 кв.м, 2-6 кімната площею 15,1 кв.м, 2-7 кімната площею 9,8 кв.м, 2-І веранда площею 4,6 кв.м, 2-ІІ вбиральня площею 1,1 кв.м, 4-1 кімната площею 14,1 кв.м, 4-2 котельня площею 3,3 кв.м, 4-3 кухня площею 7,0 кв. м, 4-4 кімната площею 10,5 кв.м, 4-5 коридор площею 4,6 кв.м, 4-6 вбиральня площею 1,3 кв.м, 4-7 шафа площею 0,5 кв.м, 4-8 шафа площею 0,5 кв.м, загальною площею 83,3 кв.м, господарські будівлі та споруди: ганок літ. а9-1, ганок літ. а10-1, погріб літ. а5-1, альтанка літ. Ж-1, сарай літ. З-1, сарай літ. И-1, надбудова літ. И1-1, навіс літ. и-1, вбиральня літ. К-1.

Частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що пропонується до виділу ОСОБА_1 , розташована на земельній ділянці, площею 0,0676 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0119, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.06.2017.

У разі виділу 71/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , частки співвласників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 складатимуть: ОСОБА_2 - 1/2 частина, ОСОБА_4 - 1/4 частина, ОСОБА_3 - 1/4 частина.

3. Технічно можливо виділити 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , що складається з: кухня 2-5 площею 10,9 кв.м, кімната 2-6 площею 15,1 кв.м, кімната 2-7 площею 9,8 кв.м, кімната 4-4 площею 10,5 кв.м, загальною площею 46,3 кв.м, погріб літ. «а5-1» та крім того, прибудова «А1-1», веранда «а6-1», веранда «a7-1», ганок «а9-1», ганок «a10-1», навіс «Г1-1», альтанка «Ж-1», сарай «И-1», сарай «З-1», надбудова «И1-1», навіс «и-1», убиральня «К-1», що введено до експлуатації згідно Декларації про готовність об?єкта до експлуатації від 04.12.2015 № ЧГ 182153380605 та належить ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 357 Цивільного кодексу України.

Відповідно до варіанту № 2 виділу власнику 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_1 пропонується виділити: 2-5 кухня площею 10,9 кв.м, 2-6 кімната площею 15,1 кв.м, 2-7 кімната площею 9,8 кв.м, 4-4 кімната площею 10,5 кв.м, загальною площею 46,3 кв.м, господарські споруди погреб літ. а5-1, що відповідає частці у праві власності, крім того: 2-І веранда площею 4,6 кв.м, 2-ІІ вбиральня площею 1,1 кв.м, 4-1 кімната площею 14,1 кв.м, 4-2 котельня площею 3,3 кв.м., 4-3 кухня площею 7,0 кв.м, 4-5 коридор площею 4,6 кв.м, 4-6 вбиральня площею 1,3 кв.м, 4-7 шафа площею 0,5 кв.м, 4-8 шафа площею 0,5 кв.м, загальною площею 37,0 кв.м, господарські будівлі та споруди: ганок літ. а9-1, ганок літ. а10-1, альтанка літ. Ж-1, сарай літ. З-1, сарай літ. И-1, надбудова літ. И1-1, навіс літ. и-1, вбиральня літ. К-1, що введено до експлуатації згідно Декларації про готовність об?єкта до експлуатації від 04.12.2015 № ЧГ 182153380605 та належить ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 357 Цивільного кодексу України.

У разі виділу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , частки співвласників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 складатимуть: ОСОБА_2 - 1/2 частина, ОСОБА_4 - 1/4 частина, ОСОБА_3 - 1/4 частина.

У мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що між співвласниками фактично склався порядок користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами. Згідно візуального обстеження встановлено, що фактично житловий будинок розділений на окремі частини, в кожній є окремий вхід до житлового будинку, до кожної частини підведена електрика, водопостачання, є системи опалення. Частина будинку, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , має необхідний набір приміщень для улаштування окремої частини будинку, до частини підключені необхідні інженерні комунікації та обладнано систему опалення, що відповідає вимогам ДБН. Частина будинку, що залишається в спільному користуванні ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 має необхідний набір приміщень для улаштування окремої частини будинку та прийнята до експлуатації за діючими на той час будівельними нормами.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За положеннями частини першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі статтею 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частинами першою - третьою статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

Положеннями частин третьої - п`ятої статті 357 ЦК України встановлено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Згідно з постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 570/4748/15 співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов`язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном у відповідності з домовленістю між співвласниками.

У разі, якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.

Наведені правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. Обов`язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.

У ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.

Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).

Установивши, що спірне домоволодіння перебуває у спільній частковій власності сторін спору, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 фактично володіють відокремленими одна від одної частинами, суд першої інстанції, з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо технічної можливості виділу спірних приміщень в натурі, дійшов правильного висновку по наявність правових підстав для виділу ОСОБА_1 належної їй частки у спільній частковій власності, яка відповідає її фактичному користуванню спірним домоволодінням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що добудови і прибудови до належної ОСОБА_1 частки будинку, які згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 04.12.2015 № ЧГ 182153380605 були введені спадкодавцем позивачки до експлуатації, на підставі частини четвертої статті 357 Цивільного кодексу України є її власністю та не змінюють розмір часток співвласників.

При цьому колегія суддів наголошує, що спір щодо порядку користування саме житловим будинком, в тому числі добудовами, між сторонами відсутній. Відповідачі не заперечують, що добудови зроблені за рахунок спадкодавця позивача. Ці добудови розташовані на земельній ділянці, яка належала спадкодавцю позивача на праві власності, а на даний час позивачу.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками.

Однак є слушними доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції шляхом виключення з неї абзацу наступного змісту: «Крім того, суд бере до уваги, що збільшення частки позивача у праві власності на житловий будинок на 21% може призвести і до збільшення її частки у праві на земельну ділянку, що потягне за собою порушення прав інших співвласників та призведе до зменшення розміру їх часток на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний будинок та господарські споруди», оскільки відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про перерозподіл часток співвласників, суд першої інстанції обґрунтовував посиланням на ч. 4 ст. 357 Цивільного кодексу України, в силу якої прибудови є власністю ОСОБА_1 та не змінюють розмір часток співвласників.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не має окремого виходу на вулицю Київська з належних йому приміщень у будинку, не заслуговують на увагу з огляду на те, що рішенням суду проведено виділ частини житлового будинку, якою користується виключно позивачка і яка має окремий вихід на вулицю Київська. Інша частка будинку, що залишається в користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , належить відповідачам на праві спільної часткової власності, без реального її поділу, та також має окремий вихід на вулицю Київська, у зв`язку із чим їх права не порушуються.

Апеляційним судом критично сприймається посилання відповідача на рішення Народного суду Деснянського району м. Чернігова від 12.07.1979, що залишено без змін Судовою колегією по цивільним справам Чернігівського обласного суду 07.08.1979, яким згідно плану, складеного БТІ м. Чернігова 25.07.1979 на присадибній земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 , виділено в користування попереднього власника ОСОБА_12 353 кв.м присадибної земельної ділянки (том 1 а.с. 86-87, 88), оскільки вказаним рішенням не вирішувалось питання сервітуту чи проходу через належну позивачці на даний час земельну ділянку.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.06.2017, виданим державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори Панченко О.І., зареєстрованим в реєстрі за № 4-1175 Частина будинку та господарських споруд, що їй виділяється, знаходиться виключно на приватизованій земельній ділянці, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.04.2023 № 02-23.

Посилання відповідача на те, що висновок експерта не може вважатися допустимим доказом у справі в силу ч. 1 ст. 78 ЦПК України не береться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Судова будівельно-технічна експертиза у даній справі була призначена ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.01.2023, проведення експертизи доручено судовому експерту - ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок судового експерта Солдатової В.С. від 27.04.2023 № 02-23 відповідає вимогам ЦПК України, містить відповіді на всі поставлені запитання, а тому суд уважає, що він є належним та допустимим доказом.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду доводи ОСОБА_2 про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Так, відповідачем 05.10.2023 при розгляді справи у суді першої інстанції заявлялось клопотання про закриття провадження у справі (том 1 а.с. 196).

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено (том 1 а.с. 198).

У справі № 750/8794/20 ОСОБА_1 заявлялись позовні вимоги про виділення їй в натурі 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням встановленого фактичного користування житловим приміщенням.

Підставою для відмови у задоволенні позову судом апеляційної інстанції було те, що спадкодавцем позивача здійснено фактичну добудову житлового будинку, які здані в експлуатацію проте перерахунок ідеальних часток не відбувся та виділення позивачці в натурі приміщень та господарських споруд, які перебувають у її фактичному користуванні, призведе до значного збільшення її ідеальної частки у праві спільної власності, що не відповідатиме вимогам закону щодо можливості виділу власнику виключно того нерухомого майна, яке за розміром відповідає розміру його частки у спільній власності. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 з вимогами про перерахунок часток у праві власності не зверталася.

Позов у даній справі ґрунтується на висновках викладених в рішенні апеляційного суду у справі № 750/8794/20 та містить позовну вимогу про перерозподіл ідеальних часток співвласників житлового будинку.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при звернення до суду з даним позовом, підстави позову є відмінними від тих, що були підставою позову у справі 750/8794/20, а також заявлено додаткові позовні вимоги, які не заявлялися при розгляді зазначеної справи, як наслідок відсутні правові підстави для закриття провадження у справі.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_2 - частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.11.2023 - зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини абзацу 43, в іншій частині - залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не містять підстав для його скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2023 року - змінити, виключивши з мотивувальної частини абзац 43 наступного змісту:

«Крім того, суд бере до уваги, що збільшення частки позивача у праві власності на житловий будинок на 21% може призвести і до збільшення її частки у праві на земельну ділянку, що потягне за собою порушення прав інших співвласників та призведе до зменшення розміру їх часток на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний будинок та господарські споруди».

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2024 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко