ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 березня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/1573/19

Головуючий у першій інстанції - Бездідько В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/407/20

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу,

місце ухвалення судового рішення - м. Прилуки,

час проголошення рішення суду першої інстанції - 12 год. 37хв.

У С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку 14 607,35 грн заборгованості за послуги з постачання природного газу за період з 01 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року, 5 199,42 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 1 363,09 грн, як три відсотки річних від простроченої суми боргу.

У мотивування заявлених вимог зазначало, що відповідачі є споживачами послуг з постачання природного газу в газифікованому житловому будинку по АДРЕСА_1 . Відповідачі фактично проживають у вказаному будинку, користуються послугами з газопостачання через приєднану мережу ТОВ «Чернігівгаз Збут» та частково здійснювали оплату рахунків постачальника.

Представник товариства указував, що між сторонами склалися договірні правовідносини щодо постачання природного газу, відповідачі вимог про припинення їм постачання газу не заявляли. Проте через несвоєчасне виконання споживачами зобов`язання по оплаті наданих послуг виникла заборгованість за спожитий природний газ, яку відповідачі добровільно погасити не бажають. Інфляційні втрати та 3 % річних нараховані у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою від 11 вересня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд закрив провадження у даній справі в частині стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за послуги з постачання природного газу у зв`язку зі смертю відповідача.

Рішенням від 11 вересня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Чернігівгаз Збут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовив.

В апеляційній скарзі ТОВ «Чернігівгаз Збут», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожитий газ та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити указані вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд, дійшовши висновку про відмову у задоволенні позову, не дав належної оцінки тій обставині, що підтвердженням згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до Правил, що має підтверджуватися документально за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

Представник позивача зазначає, що у разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Такої заяви від відповідачів не надходило.

Указує, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та фактично проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1 , є споживачами природного газу з відкритим особовим рахунком, проте свої зобов`язання щодо оплати за спожитий газ з липня 2015 року не виконували, тому 21 червня 2016 року будинок було відключено від подачі газу.

Наголошує на тому, що приєднання споживачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до умов договору і підтвердженням акцептування заяви-приєднання є фактичне споживання природного газу та частково сплачені рахунки постачальника за поставлений природний газ. Також звертає увагу й на той факт, що указані особи визнали у судовому засіданні позовні вимоги.

У наданому відзиві відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з судовим рішенням, просить застосувати до спірних правовідносин сплив трирічного строку позовної давності, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, зокрема, не врахував, що після смерті ОСОБА_5 його частину будинку успадкував ОСОБА_3 , тому і заборгованість за послуги з постачання природного газу повинна стягуватись з трьох відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідач зазначає, що заборгованість за постачання природного газу, як стверджує ТОВ «Чернігівгаз Збут», виникла у період з 01 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року, отже обов`язок сплатити заборгованість за останній період заборгованості (червень 2016 року) виник з липня 2016 року. З урахуванням того, що позов до суду був поданий 07 травня 2019 року, то строк позовної давності по зобов`язанням зі сплати заборгованості за період до травня 2016 року сплинув. Отже вважає, що розрахунок заборгованості проведений без урахування загального строку позовної давності.

Іншими учасниками відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався.

У наданих до апеляційного суду письмових запереченнях ТОВ «Чернігівгаз Збут» просило відмовити у задоволенні вимоги про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що з урахуванням положень розділу ІІІ Правил постачання природного газу строк позовної давності про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року спливає 10 листопада 2018 року, а товариство звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу 25 жовтня 2018 року, тобто в межах строків позовної давності.

Представник позивача також звертає увагу суду на те, що, наголошуючи на застосуванні строку позовної давності, відповідачі повинні були звернутися з відповідною заявою до суду першої інстанції, і лише у цьому випадку суд апеляційної інстанції може розглянути таку заяву.

У ході розгляду справи апеляційним судом представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За правилами ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову. Якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам ст.ст. 206, 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Ураховуючи наведені норми, колегія суддів вважає можливим прийняти відмову ТОВ «Чернігівгаз Збут» від позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виходячи з наступного.

ОСОБА_3 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 січня 2019 року являється власником садиби за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14), тобто домоволодіння, відмінного від того, що указано споживачем послуг з газопостачання за матеріалами справи ( АДРЕСА_1 ). Право власності за ОСОБА_3 зареєстровано 13 грудня 2018 року, тобто не охоплює період, у який виник борг по оплаті за спожиті послуги.

Згідно з довідкою Прилуцької міської ради від 02 березня 2017 року № 024/7-09№ 1317 станом на дату її видачі право власності на домоволодіння зареєстроване не було, уповноваженим (не власником) був указаний ОСОБА_1 (а.с 15). Разом із ним було зареєстровано ще 4 особи, в тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Як убачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, ОСОБА_4 лише зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до березня 2015 року відбував покарання в Шосткинській виправній колонії № 66 Сумської області, після звільнення проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Матеріали даної цивільної справи не містять жодних даних про те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 . У випадку доведеності тверджень ОСОБА_1 щодо такого спадкування, відповідач не позбавлений можливості звернутись до ОСОБА_3 , як спадкоємця, про стягнення відповідного боргу з газопостачання, що виник з боку ОСОБА_5 у разі його доведення, проте указані правовідносини регулюються іншими нормами і не охоплюються заявленими ПАТ «Чернігвгаз Збут» вимогами про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу.

Таким чином апеляційний суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову в частині вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим провадження у справі в наведеній частині позовних вимог належить закрити, а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 11 вересня 2019 року в частині вирішених вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - визнати нечинним.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Чернігівгаз Збут», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично не проживали по АДРЕСА_1 в період часу виникнення заборгованості за послуги з постачання природного газу, позивачем не було надано доказів на підтвердження отримання та користування указаними особами наданими послугами з газопостачання, а розрахунок нарахувань та оплати по особовому рахунку № НОМЕР_1 проведений на всіх п`ятьох відповідачів.

Однак, з таким висновком районного суду не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що станом на 02 березня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

02 жовтня 2013 року на підставі заяви ОСОБА_1 між ПАТ з газопостачання та газифікації «Чернігівгаз» та заявником був укладений типовий договір № 8297 про надання населенню послуг з газопостачання (а.с. 46-50), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується безперервно надавати споживачеві, членом його сім`ї та іншим особам, зареєстрованим у квартирі, приватному будинку, послуги постачання природного або скрапленого газу від групових резервуарних установок для побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення житлових приміщень, з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величиною тиску, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» є юридичною особою, державна реєстрація якої проведена 31 грудня 2014 року, основним видом економічної діяльності є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10).

Постановою НКРЕКП № 1644 від 28 травня 2015 року ТОВ «Чернігівгаз Збут» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану), вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Чернігів та Чернігівської області з 01 липня 2015 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахувань (на підставі даних про обсяги споживання, наданих ПАТ «Чернігівгаз») та оплат по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 у споживачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за послуги з постачання природного газу за період з 01 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року становить 14 607,35 грн (а.с.17).

Як убачається з копій відомостей за 2015 рік, що складались контролерами ПАТ «Чернігівгаз», нарахування позивачем заборгованості здійснювалось за контрольними показниками газового лічильника (а.с. 19-20). Розрахунок нарахувань за 2016 рік здійснювався на підставі даних про обсяги споживання по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі даних про обсяги споживання за попередній (2015) рік (а.с 17).

Через наявність указаного боргу 21 червня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 на підставі доручення № 6 «Чернігівгаз Збут» було здійснено відключення від системи газопостачання шляхом опломбування пломбою на вводі до будинку, про що відповідною особою постачальника складено акт на вимикання газу (а.с. 21).

16 листопада 2018 року Прилуцьким міськрайонним судом за заявою ТОВ «Чернігівгаз Збут» був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з постачання природного газу, витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та трьох відсотків річних у загальному розмірі 20 024,43 грн.

Ухвалою від 20 грудня 2018 року Прилуцький міськрайонний суд задовольнив заяву ОСОБА_1 та скасував наведений вище судовий наказ (а.с. 22).

Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу, ТОВ «Чернігівгаз Збут» зазначало про те, що відповідачі, являючись споживачами природного газу по АДРЕСА_1 , своєчасно не здійснювали оплату за надані послуги, у зв`язку з чим у період з 01 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року виникла заборгованість, яку погасити у добровільному порядку споживачі відмовляються.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відносини між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюються Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Пунктом 2 Розділу ІІІ визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.2. типового договору постачання природного газу побутовим споживачам його умови розроблені відповідно до ЗУ «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, та є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Пунктом 1.3. типового договору встановлено, що він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої Споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - заява-приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього Договору, та/або оплачений споживачем рахунок (квитанція).

Пунктом 14 Розділу ІІІ Правил передбачено, що періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць. При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. При розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) оплата за послуги з газопостачання має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунку.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) комунальними послугами є централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 19, ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в чинній на час спірних правовідносин редакції).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Чернігівгаз Збут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу за наявністю для цього законних підстав не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.

Так, за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та фактично проживають по АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачами.

ОСОБА_1 у спірному періоді рахувався органами місцевого самоврядування по будинку уповноваженою особою, у 2013 році він складав заяву до Прилуцького УГГ ПАТ «Чернігівгаз» про укладення договору на газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , указуючи, що свідоцтво про право власності на будинок не оформлено (а.с 50). У подальшому 02 жовтня 2013 року із ОСОБА_1 укладено типовий договір № 8287 про надання населенню послуг з газопостачання.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорюється й факт користування ними послугами з постачання природного газу та часткової сплати рахунків за спожитий газ, що свідчить про існування між ними та ТОВ «Чернігівгаз Збут» договірних відносин. У зв`язку з несвоєчасним невиконанням споживачами зобов`язань по оплаті за спожитий природний газ у період з 01 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року виникла заборгованість у сумі 14 607,35 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю визнавали позовні вимоги. В апеляційному суді ОСОБА_1. не заперечував неповну оплату спожитих послуг з газопостачання та їх отримання.

Звернувшись з апеляційною скаргою, ТОВ «Чернігівгаз Збут» не погоджувалось з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просило ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення указаних вимог. Відмова позивача від позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийнята апеляційним судом.

Розглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, беручи до уваги наведені вище обставини та з урахуванням приписів ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, колегія суддів вважає вимоги ТОВ «Чернігівгаз Збут» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу законними та обґрунтованими, які належить задовольнити.

Апеляційний суд також вважає обґрунтованими вимоги позову про необхідність стягнення на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з наведеним у позовній заяві розрахунком трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають відшкодуванню ТОВ «Чернігівгаз Збут» разом зі сплатою суми основного боргу.

Не беруться до уваги апеляційного суду посилання ОСОБА_1 у своєму відзиві про необхідність застосування до спірних відносин строків позовної давності, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні відповідачем положень правових норм.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За матеріалами справи строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року спливає 10 листопада 2018 року, із заявою про видачу судового наказу ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось 25 жовтня 2018 року.

Оскільки судовий наказ було скасовано 20 грудня 2018 року, то строк позовної давності для пред`явлення даного позову спливає 20 грудня 2021 року, отже підстави для застосування до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України щодо спливу загального строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, відсутні.

Крім цього, апеляційний суд погоджується з доводами позивача про неможливість вирішення в апеляційній інстанції питання про застосування строку позовної давності з огляду на те, що таке клопотання стороною відповідачів у суді першої інстанції не заявлялось.

Ураховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Чернігівгаз Збут» про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу задовольнити, стягнувши із ОСОБА_1 , ОСОБА_6 у солідарному порядку заборгованість, інфляційні втрати та три відсотки річних.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу та скасовує рішення суду першої інстанції, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 1921 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 2881,5 грн судового збору за апеляційний розгляд скарги, а загалом - 4 802,5 грн, що становить по 2 401,25 грн з кожного.

Керуючись ст. 141, п. 4 ч. 1 ст. 255, 256, 367, 373, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 вересня 2019 року в частині вирішених вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - визнати нечинним.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» від позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу - закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 вересня 2019 року в частині вирішених вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 68, ЄДРПОУ 39576385) 14607,35 грн заборгованості за послуги з постачання природного газу за період з 1 жовтня 2015 року по 21 червня 2016 року, 5199,42 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 1363,09 грн - три відсотки річних від простроченої суми в солідарному порядку та по 2401,25 грн судового збору з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття може бути оскаржена в частині закриття провадження у справі в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. В іншій частині касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 17 березня 2020 року.

Головуюча: Судді: