Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
23 грудня 2009 р. № 2-а- 40773/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Ульященко Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача - Сивака А.Ю., Шкребця Є.Ф.,
відповідача - Кондратовича Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Відкрите акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5»(надалі –ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», позивач) - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі –Дергачівська МДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог, прийнятої судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2008 р.
№ 0001032310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 51983383,8 грн. в частині донарахування на загальну суму 51982940,8 грн., в т.ч. за основним платежем –25991711,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –25991229,80 грн.; № 0001022310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 29944328 грн. –в частині донарахування на загальну суму 29929280,50 грн., в т.ч. за основним платежем –19952781,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –9976499,50 грн.; № 0001311722/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 10002 грн. –в частині донарахування на загальну суму 9963 грн., в т.ч. за основним платежем –3321,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –6642,00 грн.; від 11.03.2009 р. № 0000242310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 33324244,5 грн., в т.ч. за основним платежем –22216163 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –11108081,5 грн..
Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити. Вважають, що твердження перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Будімпекс», на підставі якого ДПІ було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за ІІІ квартал 2007 року на суму 103799011,20 грн., є хибним, оскільки базується лише на тому, що акти прийому-передачі природного газу, складені за результатами виконання зобов`язання по цим правочинам, підписані не директором ТОВ «Компанія Будімпекс», а невідомою особою. Зазначають, що спірні акти містять всі обов`язкові реквізити, встановлені для первинних документів частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а факт невідповідності підписів на спірних актах прийому-передачі підписам посадових осіб підприємства в нотаріально завірених картках та статутних документах є недоведеним, оскільки такі картки та статутні документи при перевірці не вивчались. Крім того, зазначають, що встановлення невідповідності підписів не входить до повноважень працівників державної податкової служби; на час проведення планової перевірки позивача та винесення податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачеві податку на прибуток підприємств експертиза із зазначеного питання не проводилась. Крім того, представники позивача вважають довільним тлумаченням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі –Закон № 283/97-ВР) твердження ДПІ про те, що ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»повинно було, врахувавши до складу валових доходів суму безнадійної заборгованості по зобов`язаннях з ТОВ «Електробудінвест»та ВАТ «Хартрон-Інкорпорейтед», а також за товарно-матеріальні цінності, отримані від ВАТ «Котельно-механічний завод», одночасно зменшити суму валових витрат на суму оприбуткованого товару. Зазначають, що оскільки до валового доходу було віднесено не загальну вартість векселів, отриманих від позивача ТОВ «Електробудінвест»та ВАТ «Хартрон-Інкорпорейтед», а різницю між вартістю векселів та сумою фактично поставленої електроенергії, валовий дохід ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" не підлягає коригуванню шляхом зменшення на суму отриманих від вказаних контрагентів позивача товарно-матеріальних цінностей. Крім того, наполягають на правомірності включення позивачем до складу валових витрат у минулих податкових періодах (по даті оприбуткування товарно-матеріальних цінностей) вартості придбаних у ВАТ «Котельно-механічний завод»будівельних лісів, а тому твердження перевіряючих в акті перевірки про необхідність зменшення цих валових витрат по факту списання безнадійної кредиторської заборгованості і зарахування її до складу валового доходу вважають неправомірним, оскільки Законом № 283/97-ВР не передбачено будь-яке коригування відображених валових витрат в залежності від строків позовної давності. Враховуючи викладене, висновок акту перевірки про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 103967937,0 грн. вважають необґрунтованим та таким, що ґрунтується на вільному тлумаченні ДПІ положень Закону № 283/97-ВР, а податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачеві податку на прибуток підприємств –таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, представники позивача вважають, що не може бути підставою для твердження про нікчемність правочину та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем за результатами взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Будімпекс»та обставина, що податкові накладні від імені ТОВ «Компанія «Будімпекс»підписані не його директором ОСОБА_1, а невідомою особою; зазначають, що суми податкового кредиту повністю підтверджуються податковими накладними, заповненими належним чином. Вказують на порушення ДПІ при проведенні невиїзної документальної перевірки пункту 1 частини 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яке полягає у використанні при проведенні перевірки не тільки документів, поданих платником податку в якості податкової звітності та які пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, як це передбачено наведеною нормою закону, а й інших документів, які платником податку не надавались. А саме, дані акту перевірки ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»від 02.12.2008 р. та документи, витребувані ДПІ з правоохоронних органів. Крім того, посилаючись на положення Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, затвердженого Наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 р., вказують, що відповідачем всупереч п.4.1 цього Порядку проведено перевірку платника податку, який, на думку позивача, не відноситься до платників ПДВ другої категорії у розумінні п.2.15 Порядку. Також вважають необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки на порушення ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон про ПДВ); на думку представників позивача, підприємство, включивши до складу податкового кредиту грошові кошти в сумі 164692,00 грн., сплачені в якості податку на додану вартість по процентам за товарний кредит в рамках правочину з ТОВ «Компанія «Будімпекс», діяло відповідно до п.п.4.1 ст.4 Закону про ПДВ. Підсумовуючи викладене, не погоджуються із висновком ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2007 р. по 30.06.2007 р. –на суму 222216163,0 грн., у ІІІ кварталі 2007 року - на загальну суму 20924712,0 грн.
Щодо визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів найманих працівників представники позивача пояснили суду, що у спірний період фізичними особами-підприємцями, які самостійно здійснюють нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб, надавались послуги ВАТ «Харківська ТЕЦ-5». При чому документи, що підтверджують реєстрацію фізичних осіб-підприємців як підприємців та самостійну сплату податків останніми надавалися фахівцям ДПІ під час перевірки. За таких обставин, у відповідача, на думку представників позивача, не було підстав стверджувати про те, що ці особи є найманими працівниками, а позивач відносно цих осіб виконує функцію податкового агента, та, відповідно, висновок про порушення позивачем п.п.19.2 «а»п.19.2 ст.19 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV (далі –Закон № 889—ІV) є помилковим, а податкове повідомлення-рішення № 0001311722/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників підлягає скасуванню.
Відповідач в наданих до суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували в повному обсязі. Пояснили суду, що згідно даних зустрічних перевірок ТОВ «Компанія «Будімпекс», за результатами взаємовідносин з яким позивачем було віднесено суми до складу валових витрат та податкового кредиту, відсутнє за місцезнаходженням; документи, які висвітлюють обставини фінансово-господарських відносин між позивачем та вказаним підприємством, були вилучені в ході розслідування кримінальної справи. З посиланням на службову записку Відділу податкової міліції Дергачівської МДПІ та висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса від 19.12.2008 року стверджують, що згідно пояснень громадянина ОСОБА_1, який із дня заснування до 27.12.2007 року займав посаду директора ТОВ «Компанія «Будімпекс», осатнній не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, ніяких договорів та фінансово-господарських документів не підписував; підписи на актах приймання-передачі природного газу та податкових накладних виконані не директором ТОВ «Компанія «Будімпекс»ОСОБА_1, а іншою особою.; вказують, що підписи на актах приймання—передачі природного газу та податкових накладних не відповідають зразкам підписів у статутних документах та нотаріально завірених картках. На підставі викладеного, ДПІ було зроблено висновок про нікчемність право чинів, укладених між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»та ТОВ «Компанія «Будімпекс»та, як наслідок, про безпідставність віднесення позивачем сум до складу валових витрат та податкового кредиту в ІІІ кварталі 2007 року та до податкового кредиту в період з 01.03.2007 року по 30.06.2007 року. Вважають, що Дергачівська МДПІ при проведенні невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по поставці природного газу від ТОВ «Компанія «Будімпекс»діяло у повній відповідності до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Вважають, що проценти по товарному кредиту, наданому позивачеві ТОВ «Компанія «Будімпекс»згідно з договором поставки природного газу від 27.02.2007 року № 27/02/1-154 не можуть бути включені до складу об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а віднесення позивачем сплаченого по цим процентам ПДВ в сумі 164692,0 грн. до складу податкового кредиту є порушенням п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ.
Крім того, зазначають, що ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»в порушення п.п. 19.2 «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не було утримано податку з доходів фізичних осіб у ІV кварталі 2007 року на суму 3321,00 грн.; при цьому документів, що підтверджують реєстрацію осіб, з якими проводились розрахунки, та самостійну сплату ними податку, до перевірки надано не було.
Підсумовуючи викладене, стверджують, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до діючого законодавства, підстав для їх скасування немає, та просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, фахівцями Дергачівської МДПІ Харківської області на підставі направлень від 25.09.2008 р. №303, від 24.10.2008 р. №319, від 07.11.2008 р. №333 була проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. За результатами даної перевірки був складений акт від 02.12.2008 р. №1197/23-104/05471230 (далі –акт від 02.12.2008 р.).
На підставі висновків вказаного акту відповідачем 18.12.2008 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001032310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 51983383,8 грн., в т.ч. за основним платежем –25991984 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25991399,8 грн.; №0001022310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 29944328 грн., в т.ч. за основним платежем - 19962772 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –9981556 грн.; №0001311722/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 10002 грн., в т.ч. за основним платежем –3334 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6668,00 грн.
Слід зазначити, що позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржуються не в повному обсязі. А саме: податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 р. №0001032310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 51983383,8 грн. оскаржується позивачем в частині донарахування на суму 51982940,8 грн., в т.ч. за основним платежем –25991711,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –25991229,80 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 р. № 0001022310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 29944328 грн. –в частині донарахування на суму 29929280,50 грн., в т.ч. за основним платежем –19952781,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –9976499,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 р. № 0001311722/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників на суму 10002 грн. –в частині донарахування на суму 9963 грн., в т.ч. за основним платежем –3321,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –6642 ,00 грн.
Також співробітниками Дергачівської МДПІ Харківської області на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII (надалі –Закону №509-XII) була проведена невиїзна перевірка ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по поставці природного газу від ТОВ «Компанія «Будімпекс»за період з 01.03.2007 р. по 30.06.2007 р. За результатами даної перевірки був складений акт від 02.03.2009 р. №213/23-104/05471230 (далі –акт від 02.03.2009 р.).
На підставі вказаного акту відповідачем 11.03.2009 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 33324244,5 грн., в т.ч. за основним платежем - 22216163 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11108081,5 грн.
Судом встановлено, що висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 103966847,0 грн. (сума, яка оспорюється позивачем) і, як наслідок, заниження належного до сплати податку на прибуток підприємств зроблено на підставі твердження про безпідставне віднесення до складу валових витрат суму вартості векселів, виданих на адресу ТОВ «Електробудінвест»та ВАТ «Хартрон-Інкорпорейтед»та вартості будівельних лісів, отриманих від ВАТ «Котельно-механчіний завод», які набули статусу безнадійної заборгованості, а також сум, сплачених в рахунок оплати поставки природного газу ТОВ «Компанія «Будімпекс»по правочину, який відповідач вважає нікчемним.
Перевіркою встановлено, що ВАТ „Харківська ТЕЦ-5” в ІІІ та ІV кварталах 2007 р. самостійно включено до складу валових доходів безнадійну заборгованість в сумі 167836,00 грн. по зобов’язаннях, по яким минув строк позовної давності, який відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, у т.ч. заборгованість за векселями, які були отримані у якості оплати за поставлену електроенергію, ТОВ «Електробудінвест»за договором № 99/11/30579 від 12.11.1999р. у сумі 133363,0 грн. (термін виконання зобов’язань - лютий 2003 року) та ВАТ „Хартрон-Інкорпорейтед” в сумі 20093,00 грн., а також ВАТ „Котельно-механічний завод” в сумі 14380,00 грн. (ВАТ „Харківська ТЕЦ-5” отримала товарно-матеріальні цінності-будівельні ліси, розрахунки з підприємством не проведені).
Суд зазначає, що висновок відповідача про завищення валових витрат на суму 167836,00 грн. зроблено в зв’язку з тим, що позивач при включенні вказаної суми до складу валового доходу не зменшив одночасно суму валових витрат за відповідний період на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п.5.1. ст.5 Закону №334/94-ВР.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
З досліджених судом письмових доказів по справі встановлено, що позивачем, в зв’язку з отриманням векселів на більшу суму ніж сума, на яку була поставлена електроенергія ТОВ «Електробудінвест»та ВАТ „Хартрон-Інкорпорейтід”, до складу валового доходу було включено різницю між сумою сплаченою векселями та сумою фактично поставленої електроенергії (133363,00 грн. + 20093,00 грн.). Крім того, до складу валового доходу була включена сума у розмірі 14380,00 грн., на яку позивач від ВАТ „Котельно-механічний завод” отримав товарно-матеріальні цінності –будівельні ліси, і яку не сплатив протягом 3-х років.
Відповідач, вказуючи на те, що ВАТ „Харківська ТЕЦ-5” не розрахувавшись з своїми контрагентами на суму 167836,00 грн. стверджує, що в зв’язку з тим, що термін позовної давності на стягнення з позивача цієї суми закінчився, сума у розмірі 167836,00 грн. набула статусу безповоротної фінансової допомоги.
Виходячи зі змісту підпункту 1.22.1 п.1.22. ст.1 Закону №334/94-ВР під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Згідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом встановлено, що позивач не заперечує проти висновку відповідача про закінчення терміну позовної давності і також вважає суму у розмірі 167836,00 грн. безповоротної фінансовою допомогою.
Однак, при цьому не погоджується з визначенням ДПІ порядку відображення таких операцій в податковому обліку ВАТ „Харківська ТЕЦ-5”.
Так, збільшивши склад валового доходу в ІІІ та ІV кварталах 2007 р. за рахунок включення до нього безнадійної заборгованості в сумі 167836,00 грн. позивач одночасно не зменшив валові витрати, що на думку ДПІ призвело до заниження податку на прибуток.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход –загальна суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до вимог абз. „1” пп..4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом ( пп. 11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Пунктом 3.1 ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно п.4.3 цього Закону на:
а) суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
б) суму амортизаційних відрахувань нарахованих згідно із статтями 8, 9 цього Закону.
Відповідно до положень п.5.1. ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Суд зауважує, що наполягаючи на зменшенні валових витрат ДПІ вказує період оприбуткування товару, тобто період включення суми у розмірі 167836,00 грн. до складу валового доходу.
З огляду на це суд зазначає, що сумою, що повинна бути включена позивачем до складу валового доходу, сума у розмірі 167836,00 грн. стала тільки після набуття нею статусу безповоротної фінансової допомоги (ІІІ та ІV кварталах 2007 р.). Тобто, під час включення до складу валових витрат сума у розмірі 167836,00 грн. підтверджувала, і ця обставина не заперечується відповідачем, нараховані суми витрат протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Беручи до уваги, що положеннями пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР визначено саме порядок формування доходів, а не витрат та не закріплено обов’язку платника податку, як це помилково тлумачить відповідач, одночасно зі збільшенням у спірних правовідносинах валового доходу зменшувати на цю ж суму валові витрати, суд вважає висновок відповідача в акті перевірки про порушення ВАТ „Харківська ТЕЦ-5” при здійсненні своєї господарської діяльності пп. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” неправомірним.
Таким чином, відсутні підстави для висновку ДПІ про завищення позивачем валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року на суму 147743,0 грн., у IV кварталі 2007 року на суму 20093,0 грн.
Щодо висновків актів перевірки від 02.12.2008 р. та від 02.03.2009 р. про завищення ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року та податкового кредиту в період з 01.03.2007 р. по 30.06.2007 р. та у ІІІ кварталі 2007 року за результатами взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Будімпекс», суд зазначає наступне.
Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що після проведення тендерної процедури закупівлі ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»уклало з ТОВ «Компанія «Будімпекс»договір № 27/02/1-154 від 27.02.2007 р. на постачання природного газу для промислових об`єктів, згідно умов якого ТОВ «Компанія «Будімпекс»(Постачальник) зобов`язується передати у власність ВАТ «Харківська ТЕЦ—5»(Покупець) природний газ в загальному потоці газу та газовимірювальних станціях (ГВС) по ціні 991,68 грн., в т.ч. ПДВ - 165,28 грн. за 1000 куб.м. газу; кількість поставленого газу закріплюється актами прийому-передачі газу, які підписуються повноважними представниками сторін. Відповідно до додаткових угод до цього договору № 2 від 27.04.2007 р., № 3 від 30.05.2007 р. ціна 1000 куб. м. газу становить 1015,68 грн., в т.ч. ПДВ –169,28 грн.; відповідно до додаткових угод № 4 від 22.06.2007 р., № 5 від 26.07.2007 р., № 7 від 27.09.2007 р., № 8 від 26.10.2007 р., № 9 від 30.10.2007 р., № 10 від 28.11.2007 р.№ 11 від 29.11.2007 р. - 1020,84 грн., в т.ч. ПДВ –170, 14 грн..
Здійснення господарських операцій, обумовлених договором, відображено у податкових накладних №2 від 31.03.2007 р. на суму 33727036,80 грн., у т.ч. ПДВ - 5621172,80 грн., №8 від 30.04.2007 р. на суму 30813480,96 грн., в т.ч. ПДВ - 5135580,16 грн., №12 від 31.05.2007 р. на суму 33886131,84 грн., в т.ч. ПДВ –5647688,64 грн., №16 від 30.06.2007 р. на суму 34870325,76 грн., в т.ч. ПДВ - 5811720,96 грн., №20 від 31.07.2007 р. на суму 46012321,32 грн., в т.ч. ПДВ - 7668720,22 грн., №24 від 31.08.2007 р. на суму 37261680,84 грн., у т.ч. ПДВ - 6210280,14 грн., №28 від 30.09.2007 р. на суму 41284811,28 грн., у т.ч. ПДВ - 6880801,88 грн., і підтверджується актами передачі-приймання природного газу за березень 2007 року на суму 33727036,80 грн., квітень 2007 р. на суму 30813480,96 грн., травень 2007 р. на суму 33886131,84 грн., червень 2007 р. на суму 34870325,76 грн., липень 2007 р. на суму 46012321,32 грн., серпень 2007 р. на суму 37261680,84 грн., вересень 2007 р. на суму 41284811,28 грн..
Перевіркою згідно акту від 02.12.2008 р. встановлено віднесення позивачем до валових витрат витрати на придбання природного газу у постачальника за договором №27/02/1-154 від 27.02.2007 р. ТОВ «Компанія Будімпекс»в сумі 103799011,20 грн., в тому числі у липні 2007 р. в обсязі 45073,00 тис.куб.м. на суму 38343601,10 грн., у серпні 2007 р. в обсязі 36501,00 тис.куб.м. на суму 31051400,70 грн., у вересні 2007 р. в обсязі 40442,00 тис.куб.м. на суму 34404009,40 грн.
Слід зазначити, що податковим органом в акті перевірки від 02.12.2008 р. та у запереченнях на позов, а також представником відповідача в судовому засіданні не заперечується факт поставки газу ТОВ «Компанія Будімпекс»покупцю –ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»в обсягах, не нижчих від тих, що відображені в облікових документах позивача.
Судом встановлено, що підставою для висновку відповідача, викладеного в актах перевірки від 02.12.2008 р. та 02.03.2009 р., про нікчемність правочину, укладеного між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»та ТОВ «Компанія «Будімпекс», слугувала та обставина, що акти прийому-передачі природного газу, а також податкові накладні, виписані на адресу позивача від імені ТОВ «Компанія «Будімпекс», підписані не директором підприємства ОСОБА_1, а іншою невідомою особою. Таким чином, ДПІ вважає, що ТОВ «Будімпекс»не мало та не могло мати на меті отримання прибутку та соціальних результатів від здійснення господарської діяльності, оскільки його посадові особи не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність; з боку ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»укладання даного правочину мало на меті заволодіння державним майном шляхом несплати податків в особливо великих розмірах. Таким чином, договір на постачання природного газу №27/02/1-154 від 27.02.2007 р. між позивачем та ТОВ «Компанія «Будімпекс»визначено відповідачем як нікчемний (ст.228 ЦК України), оскільки укладений з порушенням публічного порядку. Такий нікчемний правочин не створює юридичних наслідків (ст.216 ЦК України), а збільшення позивачем валових витрат на підставі такого правочину суперечить ст.228 ЦК України.
Суд вважає такі висновки відповідача хибними з огляду на наступне.
Як встановлено ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Таким чином, для висновку про нікчемність договорів необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів позивача на момент укладання, спірних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом.
Суд відмічає, що в актах перевірки від 02.12.2008 р. та 02.03.2009 р. відповідачем зроблено посилання на те, що виїмку документів, які стосуються фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Компанія «Будімпекс», було проведено в рамках кримінальної справи. Проте, на час складання актів перевірки інформацією про стан розгляду цієї справи, тим більше вироком суду, відповідач не володів і до суду не надав.
Щодо пояснень ОСОБА_1, згідно яких він, будучи директором та засновником ТОВ «Компанія «Будімпекс»з дня реєстрації по 27.12.2007 року, жодних фінансово-господарських документів, договорів на поставку газу та податкової звітності не підписував, а у нотаріуса підписав доручення на право представляти інтереси підприємства від свого імені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
В акті перевірки зафіксовано, що пояснення від ОСОБА_1 були відібрані на ім’я в.о. начальника відділу податкової міліції Дергачівської МДПІ. Представником відповідача було надано до матеріалів справи копію пояснень ОСОБА_1 на ім`я в.о. начальника відділу податкової міліції Дергачівської МДПІ, начальника ВПМ ДПІ, датованих 21.11.2008 року.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про податкову службу»податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;
2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
У разі, якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути подана апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.
Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснень у директора ТОВ «Компанія «Будімпекс»та їх безпосередній зв`язок з позовними вимогами ВАТ «Харківська ТЕЦ-5».
З огляду на викладене, суд не може взяти ці пояснення до уваги як такі, що не відповідають критеріям належності та допустимості, а тому не можуть бути доказами по суті даного спору.
Суд зазначає, що вирішення питання про відповідність чи невідповідність підписів від імені постачальника ТОВ «Компанія Будімпекс»на актах приймання-передачі природного газу за договором №27/02/1-154 від 27.02.2007 р. за липень-вересень 2007 р. зразкам таких підписів в нотаріально завірених картках та статутних документах та належність їх громадянину ОСОБА_1 не входить до повноважень державної податкової служби, визначених ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Крім того, суд відмічає, що ОСОБА_1 може бути не єдиною уповноваженою особою ТОВ «Компанія «Будімпекс», тому доводи відповідача про те, що акти приймання-передачі природного газу та податкові накладні підписані не директором ТОВ «Компанія «Будімпекс»ОСОБА_1, а невідомою особою, не можуть бути взяті до уваги в якості належної підстави для відмову у прийнятті до заліку відповідних сум податкового кредиту та валових витрат.
Підсумовуючи викладене та беручи до уваги, що реальний характер господарських операцій за вказаним правочином належним чином підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем ані в актах перевірки, ані в письмових запереченнях на позов, ані в поясненнях представника відповідача, наданих під час судового розгляду, суд вважає, що твердження відповідача про нікчемність правочину між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»та ТОВ «Компанія «Будімпекс»є необґрунтованим, і не вбачає підстав для висновку про завищення позивачем валових витрат за рахунок сум, сплачених ним за цим правочином.
Також, з досліджених під час розгляду справи податкових накладних № 2 від 31.03.2007 р., №8 від 30.04.2007 р., №12 від 31.05.2007 р., №16 від 30.06.2007 р., №20 від 31.07.2007 р., №24 від 31.08.2007 р., №28 від 30.09.2007 р., виписаних на адресу позивача ТОВ «Компанія «Будімпекс», встановлено, що вони містять усі обов`язкові реквізити податкової накладної, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ: порядковий номер, дату виписки податкової накладної, скорочену назву юридичної особи-постачальника, податковий номер продавця та покупця, місце розташування юридичної особи, опис (номенклатуру) послуг, скорочену назву підприємства-отримувача. Як вбачається зі змісту наведеної норми Закону про ПДВ, підпис керівника підприємства-постачальника не є обов`язковим реквізитом податкової накладної.
Відповідно до п.18 Порядку №165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Отже, податкова накладна може підписуватися не тільки виконавчим органом платника податку, а й іншою особою, уповноваженою здійснювати поставку товарів (послуг), в той час як відповідачем не доведено факт підписання накладних не уповноваженою ТОВ «Компанія Будімпекс»особою.
Також суд зазначає, ТОВ «Компанія Будімпекс»на час виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ (свідоцтво №100009661 від 29.12.2006 р.) та, відповідно до ст.9 Закону про ПДВ мало право на видання цих податкових накладних.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у відповідача не було законних підстав для неприйняття до заліку сум валових витрат, включених позивачем у III кварталі 2007 року у загальному розмірі 103799011,2 грн. та сум податкового кредиту, включених позивачем за період з 01.03.2007р. по 30.06.2007р. на загальну суму 22216163,00 грн. та у III кварталі 2007 року на загальну суму 20757802,00 грн., за результатами відносин з ТОВ «Компанія «Будімпекс».
Щодо висновку акту перевірки від 02.12.2008 р. про порушення позивачем пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону про ПДВ в частині включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих на проценти за спожитий ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»газ на умовах товарного кредиту всього в сумі 164692,00 грн., суд зазначає наступне.
Додатковою угодою № 11 від 29.11.2007 року до договору № №27/02/1-154 від 27.02.2007 р. передбачений порядок розрахунку між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»та ТОВ «Компанія «Будімпекс»за природний газ, поставлений згідно умов договору від 27.02.2007 року № 27/02/1-154, шляхом товарного кредиту. За умовами вказаної додаткової угоди газ, спожитий протягом періоду з 1 грудня 2007 по 31 грудня 2007 року відпускається Покупцю на умовах відстрочення до 15 січня 2008 року кінцевого розрахунку та під процент в розмірі 18 відсотків річних на вартість газу (в т.ч. ПДВ); надання товарного кредиту оформлюється Постачальником та Покупцем шляхом складання відповідного акту. Сума процентів, нарахованих за користування товарним кредитом, відображається в даному акті.
Як зафіксовано в акті перевірки загальна сума проведених розрахунків з ТОВ „Компанія „Будімпекс” в періоді, що підлягав перевірці, склала 339836,00 грн., у т.ч поставка газу на суму 338847,00 тис.грн., в т.ч. ПДВ –56474,60 грн.; сума відсотків за товарним кредитом –988,2 тис.грн., у т.ч. ПДВ –164,7 тис.грн. Розрахунки між підприємствами проведені в повному обсязі.
В зв'язку з наданням послуги по відстроченню платежу (товарному кредиту), ТОВ „Компанія „Будімпекс” видало ВАТ "Харківська ТЕЦ 5" податкові накладні від 31.07.2007 р. № 20, від 31.08.2007р. № 24, від 30.09.2007р. № 28, які позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2007 року, січень 2008 року та лютий 2008р.
Відповідно до даних податкових накладних сума відсотків за товарним кредитом склала 988,2 тис. грн., у т.ч. ПДВ –164692 грн.
На думку відповідача, відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" проценти розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, згідно з п.1.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. Зазначене не відповідає визначенню об'єкта оподаткування, яке регламентоване п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 вказаного Закону №334/94-ВР. Відповідно до наведеного, відповідач вважає, що проценти сплачені товариством у вищезазначеній сумі є платою за використання послуг на умовах товарного кредиту і не можуть визнаватися поставкою товарів у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість". Отже, внаслідок вищевказаного позивачем, за твердженням відповідача, завищено податковий кредит за грудень 2007 року, січень, лютий 2008 року на суму 164692 грн.
Відповідно до п.п.1.11.2 п.1.11 ст.1 Закону №334/94-ВР, товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.
Згідно п.1.4 ст.1 Закону про ПДВ поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ, на порушення якого посилається в даному випадку відповідач, визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків по борговим зобов'язанням на протязі звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Тобто, відсотки по товарному кредиту включаються до складу валових витрат, відповідно до норм вищевказаного Закону.
Згідно п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції по наданню фінансових кредитів, однак, стосовно оподаткування товарних кредитів по вказаній операції, діюче законодавство не містить виключень або пільг відносно її оподаткування податком на додану вартість. Тобто, операції по наданню товарних кредитів оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах.
Крім того, нормами п.7.1 ст.7 Закону про ПДВ передбачено, що поставка послуг здійснюється по договірним (контрактним) цінам з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Таким чином, відсотки за товарним кредитом по договору №27/02/1-154 від 27.02.2007 р. є сумами, що передаються покупцем в зв'язку з компенсацією вартості природного газу, входять до бази оподаткування операції з поставки та є об’єктом оподаткування.
З огляду на викладене та беручи до уваги положення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, згідно яких підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив суму ПДВ, зазначену у податкових накладних у розмірі 164692,0 грн. до складу податкового кредиту грудня 2007 року, січеня, лютого 2008 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, нарахувавши ПДВ на вартість спожитого природного газу разом з відсотками товарного кредиту та включивши суму сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, діяв у відповідності до вимог п.п.3.1.1. п.3.1 ст. Закону про ПДВ, і підстави для донарахування податкового зобов`язання з ПДВ в цій частині у відповідача відсутні.
Щодо висновку відповідача про заниження позивачем належного до сплати податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Як зафіксовано в акті від 02.12.2008 р., перевіркою встановлено порушення пп.19.2»а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- проведення позивачем у IV кварталі 2007 р. розрахунків з фізичними особами за надані послуги без утримання податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого донараховано податок в сумі 3321,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були отримані послуги від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Відповідно до п.п.4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування доходу (прибутку) відповідно до закону.
Суд зазначає, що особи, з якими проводилися розрахунки у ІV кварталі 2007 року, на загальну суму, згідно акту перевірки, 18825 грн., мали статус суб`єктів підприємницької діяльності; про це свідчать копії свідоцтв про їх державну реєстрацію як фізичних осіб-підприємців та документів, що підтверджують самостійну сплату податків, які надавались під час проведення перевірки.
Так, позивачем до матеріалів справи надано копії свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_2 (свідоцтво № НОМЕР_1 від 15.07.1999 р. ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів –НОМЕР_2; ОСОБА_3 –свідоцтво № НОМЕР_3 від 22.08.2002 р., ІПН –НОМЕР_4; ОСОБА_4, свідоцтво № НОМЕР_5 від 02.08.2006 р., ІПН –НОМЕР_6; ОСОБА_5, свідоцтво № НОМЕР_7 від 06.02.2007 р., ІПН –НОМЕР_8; ОСОБА_6, свідоцтво № НОМЕР_9 від 18.09.2007 р., ІПН –НОМЕР_10). Вказаними фізичними особами-підприємцями сплата податку з доходів фізичних осіб здійснювалася самостійно, що підтверджується копіями платіжних доручень № 17 від 07.05.2007 р. –на суму 399,43 грн., № 26 від 13.08.2007 р. на суму 813,25 грн., квитанції № 1632 від 14.11.2007 р. на суму 732,40 грн. –ФОП ОСОБА_2; копією платіжного доручення
№ 36 від 18.09.2007 р. на суму 200,00 грн. –ФОП ОСОБА_3; копією платіжних доручень № 21 від 14.08.2007 р. на суму 110,00 грн., № 25 від 14.11.2007 р. на суму 210,00 грн.,–ФОП ОСОБА_4; копіями квитанцій від 05.06.2007 р. на суму 500,00 грн., 12.09.2007 р. на суму 500,00 грн., від 12.09.2007 р. на суму 500,00 грн., від 10.10.2007 р. на суму 500,00 грн., від 11.2007 р. на суму 500,00 грн –ФОП ОСОБА_5; квитанціями від 25.09.2007 р. на суму 400,00 грн., від 18.10.2007 р. на суму 200,00 грн. –ФОП ОСОБА_6.
Не можуть бути прийняті в якості належного обґрунтування заперечень проти позову посилання відповідача на довідку №112/17-210/129/05471230 від 12.11.2008 р. перевірки ВАТ «Харківська ТЕЦ-5» із зазначеного питання, оскільки відповідачем до матеріалів справи вказана довідка не надана. В акті перевірки від 02.12.2008 р. відсутні жодні посилання на те, що на вимогу перевіряючих документи, що підтверджують реєстрацію спірних фізичних осіб як суб`єктів підприємницької діяльності та самостійну сплату ними податку з доходів фізичних осіб, надані не були.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідачем належним чином не доведено правомірність донарахування податку в цій частині та не спростовано доводи позивача про наявність у фізичних осіб, з якими проводилися розрахунки, статусу суб’єкта підприємницької діяльності, подання податковому органу відповідних копій свідоцтв та інших документів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 18.12.2008 р. № 0001311722/0 в частині донарахування позивачеві вказаного податку в сумі 3321,00 грн. за основним платежем та 6642,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями, не довів.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
На підставі ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд повертає сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн.
Одночасно суд роз’яснює, що судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 94, 161-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 18.12.2008 р. № 0001032310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 51983383,8 грн. в частині донарахування на загальну суму 51982940,8 грн., в т.ч. за основним платежем –25991711,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –25991229,80 грн.; № 0001022310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 29944328 грн. –в частині донарахування на загальну суму 29929280,50 грн., в т.ч. за основним платежем –19952781,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –9976499,50 грн.; № 0001311722/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 10002 грн. –в частині донарахування на загальну суму 9963 грн., в т.ч. за основним платежем –3321,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –6642,00 грн.; від 11.03.2009 р. № 0000242310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 33324244,5 грн., в т.ч. за основним платежем –22216163 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –11108081,5 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", код 05471230 державне мито у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 28.12.2009 р.
Суддя Т.С. Перцова