ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 р. Справа № 2-а-454/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Ваталінській Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : Лисака А.Р.
відповідача : Ковальчук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації
до: головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Ковальчук О.М.
про: визнання неправомірними постанов та їх скасування
ВСТАНОВИВ :
До суду звернулося управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації (далі – позивач) з позовом до головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Ковальчук Ольги Миколаївни (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, мотивуючи його наступним.
19.01.2010 року відповідачем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами, виданими Вінницьким окружним адміністративним судом 11.01.2010 р. Згідно зазначених виконавчих листів визнано протиправним та скасовано наказ управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації № 119 - к від 03.08.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлено ОСОБА_1 на роботі з 03.08.2009 року на посаді провідного спеціаліста сектору вищих навчальних закладів, науки та інтелектуальної власності управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, зобов’язано управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 03.08.2009 року по 29.12.2009 року включно, а також зазначено, що постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та нарахування і виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Згідно з вищевказаними постановами боржнику - управлінню освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації - запропоновано в добровільному порядку виконати рішення суду в строк до 26.01.2010 р., що, однак, не було зроблено. Натомість боржник повідомив державного виконавця про те, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору вищих навчальних закладів, науки та інтелектуальної власності управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації виконати неможливо у зв’язку з тим, що дана посада не є вакантною, адже на дану посаду на підставі відповідного наказу призначений Клапоущак А.Ю.
01.02.2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Ковальчук О.М. прийнято постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 340 грн. за невиконання останнім без поважних причин рішення суду про поновлення на роботі та постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 340 грн. за невиконання останнім без поважних причин рішення суду щодо зобов’язання вчинення певних дій.
На думку позивача, посадовою особою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Ковальчук О.М., не дотримуючись вимог Закону України “Про виконавче провадження” незаконно винесено постанови про накладення на позивача штрафів від 01.02.2010 р. по виконавчих листах №2-а-3758/09/0270, які позивач просить визнати протиправними і скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач надала суду письмові заперечення проти позову, які в судовому засіданні підтримала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити. У відповідності до наданих заперечень вважає оскаржувані постанови правомірними та винесеними згідно діючого законодавства, зазначивши при цьому, що виконавчі дії, проведені державним виконавцем при їх винесенні, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2010 року Вінницьким окружним адміністративним судом винесено два виконавчі листи №2-а-3758/09/0270 про визнання протиправним та скасування наказу управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації № 119 - к від 03.08.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 03.08.2009 року на посаді провідного спеціаліста сектору вищих навчальних закладів, науки та інтелектуальної власності управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації та про зобов’язання управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 03.08.2009 року по 29.12.2009 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем Ковальчук О.М. відкрито виконавче провадження по вищезазначеним виконавчим листам, про що винесені відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2010 р. (а.с.20,23), які супровідними листами від 19.01.2010 р. направлялися на адресу боржника – управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації та стягувача – ОСОБА_1 (а.с.19,22).
Згідно з вищевказаними постановами про відкриття виконавчого провадження боржнику було запропоновано добровільно виконати рішення суду до 26.01.2010 р., що, однак, у визначений строк не було зроблено боржником.
25.01.2010 року до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області надійшов лист від УМВС України у Вінницькій області, в якому боржник повідомляє про те, що у зв’язку з відсутністю вакантної посади провідного спеціаліста сектору вищих навчальних закладів, науки та інтелектуальної власності управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації неможливо виконати вимоги виконавчого листа з поновлення ОСОБА_1 за її попереднім місцем роботи.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 вказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника – юридичну особу – від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
01.02.2010 року на виконання вимог вищезазначених положень Закону головним державним виконавцем Ковальчук О.М. винесені відповідні постанови, а саме: про накладення на боржника штрафу в сумі 340 грн. за невиконання останнім без поважних причин рішення суду про поновлення на роботі та про накладення на боржника штрафу в сумі 340 грн. за невиконання останнім без поважних причин рішення суду щодо зобов’язання вчинення дій (а.с.16,18), які супровідними листами від 01.02.2009 р. направлені на адресу боржника – управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації та стягувача – ОСОБА_1 (а.с.14,15,17).
Як вбачається з вищевикладеного, державним виконавцем при проведенні виконавчого провадження з виконання виконавчих листів від 11.01.2010 р. по справі №2-а-3758/09/0270 дотримано вимог Закону України “Про виконавче провадження” та вжито всіх можливих заходів з примусового виконання рішення суду.
В даному випадку, суд вважає, що головний державний виконавець Ковальчук О.М. діяла за обставинами, що склалися, з урахуванням причин та умов, які унеможливили виконання судового рішення у визначений судом спосіб, та в межах повноважень, встановлених Законом України “Про виконавче провадження”.
Суд також враховує, що вжиття заходів з примусового виконання судових рішень є прерогативою органів державної виконавчої служби з усією послідовністю дій та правил, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”.
З матеріалів справи вбачається, що боржник – управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації – повідомляв орган державної виконавчої служби про невиконання рішення суду, допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, та про відсутність законних підстав для нарахування та виплати останній заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, посилався на відсутність вакантної посади провідного спеціаліста сектору вищих навчальних закладів, науки та інтелектуальної власності управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації та на неможливість нарахування та виплати заробітної плати особі, яка не перебуває у трудових відносинах з позивачем.
Посилання представника позивача на відсутність відповідної вакантної посади в управлінні освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації судом не приймається до уваги, оскільки п. 6 ч. 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом можливе у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Крім того, слід зазначити, що позивач - боржник міг відкликати Клапоущака А.Ю. з відпустки, як державного службовця, але не відкликав і навіть не повідомив його письмово про рішення суду. Дані дії боржника підтверджують небажання виконувати рішення суду.
Заслухавши та перевіривши доводи сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що в даному випадку органом державної виконавчої служби не допущено порушень чинного законодавства при винесенні оскаржуваних постанов, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені адміністративного позову управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації до головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області Ковальчук Ольги Миколаївни щодо визнання протиправними та скасування постанов по виконавчому провадженні №16741117 та №16741800 від 01 лютого 2010 року відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 01.03.10
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович