Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #85479640

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД






Головуючий у суді першої інстанції: Усатов Д.Д.

Єдиний унікальний номер справи № 369/7153/15-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/16942/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 січня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Фідобанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Нео солар», до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Фдобанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Нео Солар» (далі - ТОВ «Нео Солар») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0398/18/06046 від 29 жовтня 2007 року у сумі 124 682,05 дол. США, що еквівалентно 2 674 281,60 грн та пенею в сумі 78 988,95 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та банком було укладено кредитний договір (з відповідними додатковими угодами до нього), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 115 000 дол. США зі строком повернення до 28 жовтня 2017 року включно зі сплатою 12,5 процентів річних. 29 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та банком у забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором був укладений договір іпотеки. Відповідно до умов договору іпотеки іпотекодавець передав належне йому майно, квартиру АДРЕСА_1 , належала іпотекодавцеві на праві власності. Заставна вартість предмета іпотеки сторонами на момент укладення договору іпотеки була визначена в сумі 901 208 грн. Позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, своєчасно не погашає кредит та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами. Іпотекодавцеві, а також позичальникові неодноразово надсилалися вимоги-повідомлення про погашення заборгованості за кредитним договором, які не були задоволені. На підставі пункту 6.5 кредитного договору банк має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитним договором у випадку, серед інших, порушення пункту 5.2 кредитного договору. Позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року в сумі 124 682,05 дол. США звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ; встановити спосіб реалізації квартири шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 січня 2016 року позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором з фізичною особою № 014/0398/18/06046 від 29 жовтня 2007 року в сумі 124 682,05 дол. США, що еквівалентно 2 674 281,6 грн та пенею в сумі 78 988,95 грн перед ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є ТОВ «Нео Солар», звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Встановлено спосіб реалізації вищевказаної квартири шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження. Вирішено питання про судовий збір. Надано відстрочку у виконанні рішення суду до втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Крім цього, під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, ухвалою Верховного суду від 22 серпня 2019 року залучено до ТОВ «Нео солар» правонаступником ПАТ «Фідобанк» у справі.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 29 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Фідобанк» (ВАТ «Ерсте банк»), правонаступником якого є ТОВ «Нео Солар», був укладений кредитний договір з фізичною особою № 014/0398/18/06046 (до якого у подальшому було укладено додаткові угоди).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору позивач зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 115 000 дол. США зі строком повернення до 28 жовтня 2017 року включно зі сплатою 12,5 відсотків річних. Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється відповідно до графіку платежів, який є додатком до кредитного договору.

Факт отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 115 000 дол. США підтверджується заявою про видачі готівки.

Зобов`язання, передбачені кредитним договором, боржник належним чином не виконує у зв`язку із чим заборгованість за кредитним договором за період з 29 жовтня 2007 року по 16 червня 2015 року становить: 97 293,29 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 27 388,76 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками, разом - 124 682,05 дол. США, що еквівалентно 2 674 281,6 грн, крім того: пеня за кредитом - 43 991,21 грн, пеня за відсотками - 34 997,74 грн, разом - 78 988,95 грн.

Також 29 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та банком у забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором був укладений договір іпотеки.

Відповідно до умов договору іпотеки іпотекодавець передав належне йому майно, квартиру АДРЕСА_1 , належна іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого виконкомом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради № 213 від 27 квітня 2007 року, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 21 червня 2007 року КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» і записано в книгу 3 за номером запису 38/51, загальна площа квартири становить 67,7 кв.м., житлова площа 44,3 кв.м., складається із двох жилих кімнат.

Заставна вартість предмета іпотеки сторонами на момент укладення договору іпотеки була визначена у сумі 901 208 грн.

Ураховуючи невиконання умов кредитного договору боржником, виконання якого забезпечене іпотекою, банк просив суд у рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно статті 572 ЦК України, частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 590 ЦК України, статті 33 Закону України «Про іпотеку», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Статтею 7 Закону України «Про Іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про Іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах позовної давності (стаття 256 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідач просила застосувати позовну давність до вимог банку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу (до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання) вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті.

Таким чином, якщо за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За змістом пункту 1.3 кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється позичальником щомісячно відповідно до графіку платежів.

Таким чином, умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обовязок позичальника повернути суму кредиту частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, останній платіж ОСОБА_1 здійснила 29 листопада 2007 року. Інших доказів про те, що позичальник здійснювала платежі на погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) 28 березня 2018 року зробила правовий висновок про те, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку в частині визначення розміру кредитного боргу, в рахунок якого здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не звернув уваги на те, що не внесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі, підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів та дійшов передчасного висновку про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості у повному розмірі, який визначений кредитором, при цьому не навів будь-яких висновків щодо доводів відповідача про пропуск позовної давності.

Так, на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором позивач надав суду розрахунок заборгованості, з якого вбачається. що останній платіж ОСОБА_1 здійснила 29 листопада 2007 року. Інших доказів про те, що позичальник здійснювала платежі на погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором сторонни суду не надали.

Разом з цим, за умовами кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Фідобанк», повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється відповідно до графіку платежів, який є додатком до кредитного договору. Графіки платежів до кредитного договору неодноразово змінювались сторонами шляхом укладення додаткових угод.

В матеріалах справи міститься лише Додаток №1 (тобто, графік платежів)

до Додаткової угоди №2 від 19 січня 2010 року (т.1, а с. 19-21). Копію вказаного додатку представник ТОВ «Нео солар» надала також у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

При цьому, як видно із матеріалів справи (т.1, а.с. 25), 04 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Фідобанк» було укладено Додаткову угоду №5, за умовами п. 1 якої, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно 15 числа кожного місяця, згідно з Графіком погашення, наведеним у додатку 1 до цієї Додаткової угоди. При цьому зберігають силу умови кредитного договору та усіх змін та доповнень до нього стосовно того, що кожний графік, сформований станом на більш пізню дату та підписаний сторонами, заміняє попередній підписаний Сторонами Графік, сформований на більш ранню дату, без укладення Сторонами Додаткової угоди.

Однак, до матеріалів позовної заяви не доданий Графік погашення, який є додатком до Додаткової угоди №5 від 04 листопада 2011 року. Не надали сторони вказаний Графік і під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що платежі за кредитним договором мають здійснюватися за встановленим сторонами графіком, суд позбавлений можливості перевірити правильність виконаного позивачем розрахунку заборгованості та встановити дотримання ним вимог щодо строку позовної давності за кожним платежем, а відтак - і встановити дійсний розмір заборгованості, що підлягає стягненню за кредитним договором.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження розміру заборгованості, що підлягає стягненню з боржника на користь банку, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, відповідно до ст. 141 ЦПК України, задовольняючи апеляційну скаргу та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути із правонаступника позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 4019,40 грн, сплачений ним за подачу апеляційної скарги на рішення суду.

Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 376, 382, 383, 384 України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 січня 2016 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Фідобанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Нео солар», до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути судовий збір з товариства з обмеженою відповідальністю «Нео солар» на користь ОСОБА_1 у розмірі 4019 (чотири тисячі дев`ятнадцять) гривень 40 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 19 березня 2020 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нео солар», адреса: м. Київ, вул. миру, 3, ЄДРПОУ: 42004057.

Головуючий

Судді



  • Номер: 22-ц/780/122/17
  • Опис: Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до Мар"яновської М.Г. про звернення стягнення на предмет іпотеки
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 369/7153/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Мережко Марина Василівна
  • Результати справи: заяву задоволено повністю; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.08.2016
  • Дата етапу: 09.02.2017
  • Номер: 22-ц/780/5227/16
  • Опис: Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до Мар"яновської М.Г. про звернення стягнення на предмет іпотеки
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 369/7153/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Мережко Марина Василівна
  • Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено частково; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.08.2016
  • Дата етапу: 10.11.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація