У х в а л а

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 757/53714/19

провадження № 61-4009ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав на майно та визнання права власності на частку у спільному майні подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свою позовну заяву мотивував тим, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 03 червня 1990 року на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2011 року набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 без згоди та відома ОСОБА_3 відповідно до договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В., подарувала спірну квартиру ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, заявник просив суд визнати вказаний договір дарування недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав на спірну квартиру та визнати за ним право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року було відкрито провадження у цій справі.

29 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка надійшла до Касаційного цивільного суду 03 березня 2019 року, в якій заявник просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 рокускасувати, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ згідно з яким було внесено зміни до статті 353 ЦПК України, в якій пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України виключено.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною четвертою цієї ж статті, закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Отже, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав касаційну скаргу на судові рішення протягом строку на касаційне оскарження, тому права, належні учасникам судового процесу не можуть бути обмежені.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити з таких підстав.

Частиною першою статті 30 ЦПК України визначено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як вбачається з касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень предметом вказаного позову є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться у Печерському районі м. Києва. Про поділ іншого спільного сумісного майна подружжя у цій справі не заявлено.

Таким чином судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що оскільки позов виник із приводу нерухомого майна, яке знаходиться у Печерському районі м. Києва, провадження у цій справі відкрито з додержанням правил територіальної підсудності, що встановлені частиною першою статті 30 ЦПК України, чим й спростовуються доводи касаційної скарги у цій частині, а саме про порушення судом першої інстанції правил підсудності при відкритті провадження у цій справі.

Крім того, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки пунктом 8 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що ухвали про відкриття провадження оскаржуються тільки у частині порушення правил підсудності, тому інші доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - до уваги судом не приймаються.

Отже, виходячи із предмету спору, у даному випадку, діють правила виключної підсудності щодо позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред`являються за місцезнаходженням майна.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, є необґрунтованою. Правильне застосовування норми статті 30 ЦПК України є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, про визнання договору дарування недійним, скасування рішення про державну реєстрацію прав на майно та визнання права власності на частку у спільному майні подружжяза касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року відмовити.

Копію ухвали разом із доданими до скарги матеріалами направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара