Справа № 2-47/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
06 березня 2007 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
в складі. головуючої судді Тучинської Н.В.
при секретарі Пилипчук В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Сторони проживали в зареєстрованому шлюбі до 14 серпня 2003 року. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Дитина знаходяться на утриманні позивача, відповідач добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає, а тому позивач заявила позов про стягнення із ОСОБА_2 аліментів.
В судове засідання позивач не викликалася на підставі її заяви від 09.01.07 р. (а.с, 10).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи (а.с. 14). Судом на підставі ч.4 ст. 169 та ст.224 ЦПК України ухвалено провести заочний розгляд справи.
Розглянувши справу в судовому засіданні, суд вважає, що, позов слід задовольнити.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по 14 серпня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.6), від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що стверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 7). Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Вкладишем до свідоцтва про народження (а. с. 9) стверджується, що дитина проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні. Відповідач уникає виконання батьківського обов'язку, інших утриманців не має, має грошові доходи і може утримувати свою дитину. З врахуванням викладених вище обставин, суд вважає, що розумним і таким, що відповідає інтересам обох сторін та дитини буде визначення розміру аліментів як 1/4 частина заробітку щомісячно.
Керуючись ст.ст.180, 182, 183 СК України, ст.ст.10, 60, 88, 174, 212, 213, 215, ч.2 ст.367 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ.
Позов задовольнити. Стягувати із ОСОБА_2, 1973 року народження, уродженця АДРЕСА_1 Мурованокуриловецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 лютого 2007 року до його повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 державне мито в сумі 51 гривня на користь держави та 7 гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.
Заяву про перегляд цього рішення може бути подано відповідачем до Мурованокуриловецького районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження сторони можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області.
за 2002 рік - 40 гривень, за 2003 рік - 50 гривень, за 2004 рік - 65 гривень, за 2005 рік - 130 гривень, за 2006 рік - 130 гривень. Отже, недоплачена сума щорічної допомоги ОСОБА_4. за 2002 - 2006 роки складає 3975,25 гривень (4390,25 грн. - 415 грн.).
Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача в тій частині, що головним Законом, яким керується в своїй роботі Управління праці та соціального захисту населення, є закони про держбюджет на відповідні роки, а цими законами визначені конкретні зменшені розміри щорічної допомоги членам сімей загиблих (померлих) інвалідів війни. Основним Законом України є Конституція України, про що записано у преамбулі до неї та зафіксовано у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, з врахуванням цих положень Конституції України, рішення Конституційного Суду № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, яким визнано неконституційними положення ст. 44 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» про встановлення розміру щорічної разової допомоги, а також відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», де зафіксовано, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір заробітної плати та мінімальний розмір пенсії за віком, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення основної частини вимог позивача.
Заперечення представника відповідача щодо належності його до цього статусу не відповідає і суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 11.04.2002 року «Про забезпечення виплати у 2002 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України №425 від 31.03.2003 року «Про забезпечення виплати у 2003 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими встановлено, що виплату разової грошової допомоги здійснює орган праці та соціального захисту населення.
Суд, враховуючи вік та стан здоров'я позивача, вважає, що слід задовольнити клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. З Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, забезпечення прав є головним обов'язком держави. Таким чином, відмовивши в поновленні строку позовної давності, суд обмежить гарантовані державою Україна соціальні гарантії учасника бойових дій. Отже, суд вважає поважною причину пропуску позивачем строку для звернення до суду з адміністративним позовом, а тому на підставі ч.2 ст.100 КАС України задовольняє клопотання про його поновлення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. З, 8, 22 Конституції України, ст.ст. 2, 10, 15, 17-1, 22 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України N° 1058-1У від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне страхування», Законом України № 2291-1У від 23.12.2004 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» та Законом України № 2505-1У від 25.03.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», Закону України № 3235-1У від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік», рішенням Конституційного Суду № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, ст.ст. 9, 10, 11, 100, 159, 161, 163 КАС України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити. Поновити позивачу строк звернення з цим позовом до суду. Стягнути із Управління праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької райдержадміністрації (МФО-802015, код-03191839, р/р 35215011000379) на користь ОСОБА_4 недоплачені суми щорічної разової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого (померлого) інваліда війни за 2002-2006 роки всього 3975 (три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 25 копійок.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження сторони можуть подати апеляційну скаргу на постанову суду.