ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/734/20 Справа № 199/8662/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року                Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого – Куценко Т.Р.

суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.

за участю секретаря – Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

                       Прокуратури Дніпропетровської області,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2019 року по справі за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство "Цесія" та Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпровської міської ради, про витребування майна, -

                                       ВСТАНОВИЛА:

       У листопаді 2016 року заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить витребувати у неї нежитлове приміщення АДРЕСА_1 /а.с. 3-12/.

       В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних ЖКП "Південне", "Центральний", "Лівобережжя". До комунальної власності прийнято ЖКП "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18 серпня 2003 року.

       З урахуванням положень ст. 128 ЦК УРСР, ст.ст. 31, 35 Закону України "Про власність", чинних на час прийняття цих рішень, територіальна громада міста набула права власності на об`єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 18 серпня 2003 року.

       Відповідно до п. 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.

       Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року № 15-КВ було затверджено нову редакцію статуту КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради перереєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської ради 25 лютого 2004 року.

       На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18 серпня 2003 року рішення Дніпропетровської міської ради від 26 лютого 2003 року № 35/7 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08 травня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

       На виконання програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02 березня 2011 року, об`єкти нерухомого майна з балансу КЖЕП "Лівобережжя" передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

       06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

       Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16,9 від 02 березня 2011 року КЖЕП "Лівобережжя" в повному обсязі виконано не було, в наслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

       Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого Барановського О.М., який, з метою продажу, включив до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . В подальшому майно було реалізовано шляхом проведення торгів Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа", оформлено протокол № 67 від 27 грудня 2012 року, переможцем яких визначено Приватне підприємство "Цесія".

       На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , 30 липня 2013 року між КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради та ПП "Цесія" укладено договір купівлі-продажу цього приміщення, який був нотаріально посвідчений та внесено відомості до Державного реєстру речових прав.

       Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради було задоволено скаргу прокуратури на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

       Рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу вказаного нерухомого майна, оформлених протоколом №67 від 27 грудня 2012 року, та визнано недійсним договір купівлі-продажу №1314 від 30 липня 2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ПП «Цесія» з відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв. м.

       Вказане нерухоме майно ПП «Цесія» було відчужено на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №1590 від 09 вересня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С.

       Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на час звернення прокурора до суду власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 .

       Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу №1314 від 30 липня 2013 року, за яким ПП «Цесія» набуло право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, визнано недійсним, заявник ствердужує, що вказане свідчить про вибуття майна поза волею власника.

       Враховуючи викладене, позивач просить суд витребувати від ОСОБА_1 нежитлове приміщення № АДРЕСА_2 , що розташоване за АДРЕСА_3 : АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 57272812101), та стягнути з відповідачів судові витрати.

       Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2019 року відмовлено в задоволені заявлених позовних вимог. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 05 лютого 2019 року, виправлення до якої внесені ухвалою від 01 березня 2019 року, та знято заборону будь-яким особам на відчуження будь-яким способом нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №42 розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта 57272812101), який належить на праві власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №1586, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С. /т.2 а.с. 193-196/.

       Не погодившись з рішенням суду Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що воно є незаконним, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

       Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

       Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

       Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 литопада 2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», Лівобережжя», до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18 серпня 2003 року та п.1 рішення міської ради.

       З урахуванням положень ст.128 ЦК Української PCP, ст.ст. 31, 35 Закону України «Про власність» (чинних на час прийняття зазначених вище рішень) територіальна громада міста набула право власності на об`єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 18 серпня 2003 року.

       Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради 11/13 від 19 листопада 2003 року комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.

       Наказом комітету комунальної власності міської ради за №15-КВ від 17 лютого 2004 року затверджено нову редакцію статуту Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, перереєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради 25 лютого 2004 року, реєстраційна справа №04052092Ю0040072.

       На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18 серпня 2003 року та рішення Дніпропетровської міської ради від 26 лютого 2003 року №35/7, відділом Дніпропетровського міського правління юстиції 08 травня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 42, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 м. АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна — 57272812101).

       На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 року, об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП «Лівобережжя» передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

       Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов`язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

       Разом з тим, 06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради.

       Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 року КЖЕП «Лівобережжя» в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

       Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі №38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

       На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП «Лівобережжя» призначено арбітражного керуючого Барановського О.М., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв. м., оформлених протоколом №67 від 27 грудня 2012 року, та переможцем яких визначено Приватне підприємство «Цесія».

       На підставі протоколу №67 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , 30 липня 2013 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради та ПП «Цесія» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за №1314, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

       Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнані неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

       Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу вказаного нерухомого майна, оформлених протоколом №67 від 27 грудня 2012 року, та визнано недійсним договір купівлі-продажу №1314 від 30. липня 2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ПП «Цесія» з відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м.

       З урахуванням, положень ч.4 ст.8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі №38/5005/6636/2012 є такою, що набрала законної сили.

       Вказане нерухоме майно ПП «Цесія» було відчужено на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №1590 від 09 вересня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С.

       Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на час звернення прокурора до суду власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 .

       Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що виходячи виключно зі змісту ст.388 ЦК України заявлені позовні вимоги є обгрунтованими, проте не підлягають задоволеню у зв`язку із пропуском строку позовної давності для їх пред`явлення виходячи з того, що початок перебігу позовної давності починається із 30 липня 2013 року, коли був укладений договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення між підпорядкованим Дніпропетровській міській раді КП «Лівобережжя» та ПП «Цесія», а також виходив з того що міська рада є учасником справи про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя».

       Доводи апеляційної скарги щодо початку перебігу строку позовної давності саме з дати прийняття господарським судом Дніпропетрвоської області ухвали у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутства КЖЕП «Лівобережжя», а саме з 29 серпня 2016 року колегія суддів не може прийняти до уваги, виходячи з наступного.

       02 березня 2011 року Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення №16/9 до визнання КЖЕП «Лівобережжя» банкрутом, та воно не було і не могло бути виконане на дату визнання підприємства банкрутом, через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства.

       Таким чином, спірний об`єкт нерухомого майна на момент визнання КЖЕП «Лівобережжя» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а саме 14 серпня 2012 року) обліковувались на балансі підприємства і процедура його передачі третім особам до визнання боржника банкрутом навіть не розпочиналась, майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання. Обтяження з майна комунального підприємства були зняті лише господарським судом у межах справи про банкрутство ухвалою від 16 травня 2013 року по справі №38/5005/6636/2012 та, зокрема, в цій ухвалі встановлено, що з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню.

       Дніпропетровська міська рада , як власник майна боржника комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради прийняв рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, що в свою чергу передбачає інвентаризацію майна боржника та подальший його продаж з метою погашення вимог кредиторів.

       Так, Дніпровська міська рада своїм рішенням №41/22 від 28 березня 2012 року затвердила проміжний ліквідаційний баланс комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (слід зазначити, що відповідно до ч.8 ст.111 ЦК України проміжний ліквідаційний баланс включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду), згідно з яким, зокрема, було зобов`язано голову ліквідаційної комісії здійснювати подальші дії щодо ліквідації КЖЕП «Лівобережжя» ДМР, що в будь-якому разі за приписами ч.9 ст.111 ЦК України, і за приписами ч.1 ст.25 Закону України «Про задоволення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») передбачає продаж майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

       На момент відчуження спірного майна була чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року по справі №38/5005/6636/2012, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об`єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника, а саме, судом було відмовлено в задоволенні скарги КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» на дії ліквідатора і встановлено, що: «ліквідатор комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради правомірно включив майнові активи (спірні об`єкти нерухомого майна) до ліквідаційної маси, оскільки вони були закріплені за боржником на праві повного господарського відання та підлягає реалізації при здійсненні ліквідаційної процедури у порядку встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, повноваження власника майна (територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради) та органів управління боржника припинились з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тому подальші дії щодо вказаного майна, в тому числі управління та розпорядження майном, за приписами ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вчинюються ліквідатором, який реалізує майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів». Дана ухвала не скасована та чинна на момент розгляду даної справи.

       Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року, було встановлено припинення із 14 серпня 2012 року повноважень Дніпропетровської міської ради як представника спірного майна.

       З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з вищезазначеної дати міська рада знала про наявність свого порушеного права. Отже, на день подачі позову 28 листопада 2016 року сплив строк позовної давності для пред`явлення позову про витребування майна, відповідно до вимог ст.388 ЦК України.

       Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

       Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

       Частина перша статті 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

       Відповідно до ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

       З матеріалів справи вбачається, представник ПП «Цесія» Амбразевич О.С. зверталась до суду з вимогою про застосування строку позовної давності до даних правовідносин. Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість висновку суду першої інстанції про застосування строку позовної дваності.

       Отже, доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують на законність судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

       Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

       З огляду на викладене, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, як про це просить позивач, не встановлено.

       Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

       Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2019 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:                                                        Т.Р. Куценко

Судді:                                                                Е.Л. Демченко                                                                

                                                                       М.О. Макаров